Вирок

від 20.06.2014 по справі 248/1091/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 248/1091/14-кНомер провадження 11-кп/775/1130/2014

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області у складі

головуючої судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_4

прокурора: ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Донецької області кримінальне провадження № 12013050550004035 від 24.12.2013 року за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури м. Харцизька ОСОБА_7 на вирок Харцизького міського суду Донецької області від 8 квітня 2014 року, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Вінниця, Вінницької області, громадянин України, українець, с середньою спеціальною освітою, не працюючий, не одружений, має на утриманні неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимий:

1) 22.11.2002 р. Харцизьким міським судом за ст.206 ч.2, 121 ч.1, 140 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців;

2) 14.04.2011 р. Советським районним судом м. Макіївка за ст.ст. 309 ч.2, 311 ч.1, 70 ч.1 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців; Звільнився 21.01.2013 р. з місця позбавлення волі умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 3 дні; проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

засуджений за ч. 1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України, звільнений від призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь КУ «Харцизька центральна міська лікарня» матеріальний збиток за лікування потерпілого ОСОБА_8 в сумі 1083, 04 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи раніше судимим за вчинення умисних правопорушень, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став і знову спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження при наступних обставинах:

Так, 23 грудня 2013 року, приблизно о 13 годині, ОСОБА_6 знаходився в кімнаті квартири АДРЕСА_3 , де між ним та раніше йому відомою - ОСОБА_9 тривав словесний конфлікт, під час якого раніше йому не відомий ОСОБА_8 , який також знаходився у зазначеній кімнаті, з метою припинення сварки зробив ОСОБА_6 зауваження.

В наслідок чого, між ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_8 виникла словесна сварка, під час якої ОСОБА_8 почав висловлювати на адресу ОСОБА_6 нецензурну лайку та словесні образи.

В результаті чого, у ОСОБА_6 , який образився на висловлювання потерпілого, виник умисел на спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 , будучі у стані алкогольного сп`яніння, підійшов до ОСОБА_8 , який у цей час стояв біля крісла та, знаходячись до останнього обличчям до обличчя, із почуття образи, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_8 один удар долонею правою руки в обличчя зліва, від чого останній упав у крісло.

Після чого, ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_8 , який у цей час продовжував сидіти в кріслі та стоячи до останнього обличчям до обличчя, із почуття образи, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, умисно наніс потерпілому ОСОБА_8 не менш десяти ударів кулаками правої та лівої руки в область голови та обличчя, а також не менш шести ударів кулаками правої та лівої руки в область грудної клітини зліва. Від отриманих ударів потерпілий ОСОБА_8 впав з крісла на підлогу.

Після чого, ОСОБА_6 продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, підійшов до останнього, який у цей час продовжував лежати на правому боці на підлозі зазначеної кімнати, нахилився до ОСОБА_8 та, знаходячись до останнього обличчям до обличчя, із почуття образи, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, умисно наніс потерпілому ОСОБА_8 не менш чотирьох ударів кулаками правої та лівої руки в область ребер зліва. Після чого, припинив свої злочинні дії.

В результаті умисних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_8 були заподіяні струс головного мозку, множені забої м`яких тканин голови, закритий перелом 2 і 3 ребер з лівостороннім гемопневмотораксом, підшкіряной емфіземою, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння.

На вказаний вирок суду прокурором подана апеляційна скарга.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. В мотивувальній частині вироку виключити такий мотив вчинення кримінального правопорушення, як спричинення потерпілому тілесних ушкоджень «із почуття образи» та додатково зазначити обставину що обтяжує покарання ОСОБА_6 - «рецидив злочинів». Ухвалити новий вирок, визнати ОСОБА_6 винним за ч.1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі

В обгрунтування апеляції зазначає, що судом не враховано повною мірою характер і суспільна небезпека вчиненого ОСОБА_6 злочину. Так, ОСОБА_6 будучи раніше судимим за вчинення умисних правопорушень, судимість за які у нього не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став і знову вчинив злочин проти життя та здоров`я особи у стані алкогольного сп`яніння. Також суд не прийняв до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких і передбачає покарання від 5 до 8 років позбавлення волі, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку. Вважає, що висновок суду про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання є безпідставним.

Крім того, зазначає, що суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку в якості обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 вказує лише скоєння кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння. В порушення вимог ст. 374 КПК України судом не вказано в якості обставини, обтяжуючої покарання - рецидив злочинів, що може свідчити про те, що судом першої інстанції, в порушення ст. 65 КК України, дана обтяжуюча обставина не врахована. Судом першої інстанції при формуванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, було вказано одразу два мотиви вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а саме: «із почуття образи» та «на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин», але як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду було встановлено, що внутрішнім спонуканням ОСОБА_6 до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 було «раніше виникли неприязні відносини». У зв`язку з чим, призначене судом ОСОБА_6 покарання є занадто м`яким, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання».

В судовому засіданні апеляційного суду:

-Прокурор частково підтримав доводи апеляції;

-обвинувачений заперечував проти її задоволення.

Заслухавши пояснення прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора слід задовольнити частково, вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, виходячи з наступного.

Фактичні обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, доведеність його вини й кваліфікація злочинних дій не оспорюється, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст. 404 КПК України вирок в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Обговорюючи доводи апеляції прокурора про м`якість призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів вважає їх слушними, з огляду на наступне.

Суд призначив покарання ОСОБА_6 в межах санкції статті 121 ч.1 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості та характеру вчинених злочинів, даних про особу обвинуваченого, який має не погашені судимості, позитивно характеризується за місцем проживання, на утриманні має неповнолітню дитину 2009 року народження. Як обставину, що пом`якшує покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття обвинуваченого, як обставину, що обтяжує покарання скоєння правопорушення в стані алкогольного сп`яніння. Тому призначене ОСОБА_10 покарання за ст. 121 ч.1 КК України у виді 5 років позбавлення волі відповідає вимогам ст.ст.65-67 КК України.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував вимоги ст. 75 КК України та звільнив ОСОБА_10 від відбуття покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання в виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк до п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Висновок суду, що виправлення засудженого можливе без відбуття покарання є помилковим, зроблений без належного врахування конкретних обставин справи, тяжкості скоєного злочину, даних про особу винного.

Так, судом не в достатній мірі враховано тяжкість та зухвалість скоєного кримінального правопорушення, не враховано як обставину, що характеризує обвинуваченого, те, що він притягувався до кримінальної відповідальності саме за умисний злочин проти життя людини, відбував покарання реально, але на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний тяжкий злочин проти здоров`я особи.

Крім того, під час судового розгляду по кримінальному провадженню стосовно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України встановлено, що він раніше був судимий за вчинення ряду умисних злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, тому колегія суддів погоджується з доводами, які зазначені в апеляції прокурора, та враховує як обставину, що обтяжує його покарання, рецидив злочину.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування призначеного йому покарання не може бути визнаний обґрунтованим, що свідчить про невідповідність вимогам ст.75 КК України рішення суду про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.420 КПК України неправильне звільнення від відбування покарання є окремою підставою для скасування вироку суду першої інстанції і постановлення апеляційним судом свого вироку.

З урахуванням зазначених положень закону, оскільки в апеляції прокурора оскаржується саме правомірність звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання, та не оскаржується розмір та вид призначеного покарання, то апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню в частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Обговорюючи доводи апеляції в тій частині, що судом першої інстанції при формуванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, було вказано одразу два мотиви вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а саме «із почуття образи» та «на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин», колегія суддів вважає, що ці довди є неспроможними, з огляду на наступне.

Як вбачається з обвинувального акту, формулюючи повідомлення про підозру, орган досудового розслідування прийшов до висновку, що мотивом дій ОСОБА_6 по нанесенню умисного тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_8 були «раніше виниклі неприязні відносини». Разом з тим, з обвинувального акту вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 висловлював на адресу ОСОБА_6 нецензурну лайку та словесні образи, в результаті чого «у ОСОБА_6 , який образився на висловлювання потерпілого, виник умисел на спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень».

Таким чином, суд конкретизував мотив дій обвинуваченого ОСОБА_6 , вказавши, що він діяв на грунті раніше виниклих неприязних відносин із почуття образи. Тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 407, 419, 420 КПК України, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А:

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Харцизького міського суду Донецької області від 8 квітня 2014 року щодо ОСОБА_6 в частині звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України скасувати.

В решті цей вирок залишити без змін та вважати винним ОСОБА_6 за ст. 121 ч.1 КК України та засудженим за ст. 121 ч.1 КК України до покарання в виді 5 років позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня взяття його під варту для відбування призначеного йому покарання.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

На цей вирок сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: