Ухвала

від 11.06.2014 по справі 905/4490/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 червня 2014 року Справа № 905/4490/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГрейц К.В., суддів:Бакуліної С.В., Волковицької Н.О., Добролюбової Т.В., Мачульського Г.М., розглянувши заяву Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі "Жданівкатепломережа" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 13.01.2014 у справі№905/4490/13 за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі "Жданівкатепломережа" доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" простягнення заборгованості, інфляційних, 3% річних,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.08.2013 у справі №905/4490/13 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 36609,84 грн. заборгованості, 162,13 грн. інфляційних, 2471,16 грн. - 3% річних; в решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.11.2013 рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення з відповідача 36609,84 грн. заборгованості, 162,13 грн. інфляційних, 2471,16 грн. - 3 % річних, в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2014 постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.

Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" в особі "Жданівкатепломережа" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2014 у справі №905/4490/13, в якій заявник просить скасувати вказану постанову та постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статей 601, 602 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 01.02.2011 у справі №33/224-10, від 15.06.2010 у справі №34/338-09 та від 21.06.2007 у справі №13/159-06.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 13.01.2014 у справі №905/4490/13, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у позові про стягнення суми заборгованості за поставлену теплову енергію, інфляційних та 3% річних з огляду на здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що договором (пункт 6.9.), укладеним сторонами, передбачено умову про використання під час виконання зобов'язання щодо оплати механізму взаємозаліку, у разі наявності грошових зобов'язань учасників договору один перед одним, як способу їх припинення, при цьому не мають значення підстави виникнення зустрічних зобов'язань, а лише їх грошовий вираз; крім того, судом апеляційної інстанції встановлена наявність саме грошових взаємних зобов'язань сторін, зокрема, позивача перед відповідачем, за рішеннями судів у інших господарських справах, які є обов'язковими для виконання.

Водночас, у постанові від 01.02.2011 у справі №33/224-10 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову про стягнення заборгованості за поставлений згідно договору товар, інфляційних та відсотків річних. При цьому, суд касаційної інстанції вказав про правомірність скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на те, що відмовляючи у позові з мотивів проведення відповідачем в рахунок оплати поставленого товару зарахування зустрічної вимоги щодо нарахування неустойки за прострочення поставки товару, місцевий господарський суд не звернув увагу на відсутність безспірності зустрічного зобов'язання та заперечення позивача щодо нарахування відповідачем неустойки у відповідному розмірі, а також відсутність розгляду у порядку позовного провадження спору про застосування пені, що унеможливлює її зменшення з підстав, передбачених чинним законодавством, оскільки нарахована пеня є неспіврозмірною допущеному порушенню та становить 690646,21 грн. від вартості усього поставленого товару (1742836,22 грн.). Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що вимоги про стягнення основного боргу та про стягнення неустойки не є однорідними, оскільки правова природа їх виникнення є різною.

Приймаючи постанову від 15.06.2010 у справі №34/338-09, Вищий господарський суд України залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позов про повернення суми передплати. Водночас, суд касаційної інстанції відхилив доводи скаржника про відсутність заборгованості у зв'язку з припиненням зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки для зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі листа відповідача була відсутня така умова як однорідність зустрічних вимог сторін, оскільки на дату направлення позивачу заяви про зарахування зустрічних вимог у відповідача ще не виникло зобов'язання по поверненню грошових коштів, відповідач повинен був виконати зобов'язання по поставці товару; крім того, зобов'язання по поставці товару з одного боку та перерахування грошових коштів з іншого не є зустрічними однорідними вимогами, а тому не підлягають зарахуванню.

У постанові від 21.06.2007 по справі №13/159-06 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про зобов'язання провести зарахування зустрічних однорідних вимог, виходячи з того, що судами попередніх інстанцій встановлено відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго" в особі "Жданівкатепломережа" у допуску справи №905/4490/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя К.Грейц Судді С.Бакуліна Н.Волковицька Т.Добролюбова Г.Мачульський