Постанова

від 24.06.2014 по справі 910/22572/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 910/22572/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідача), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.04.2014р. у справі№910/22572/13 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп" простягнення 686 664,12 грн.

за участю представників сторін

від позивача:Шахзадова Н.З.,

від відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 656 041,08 грн. боргу за договором №17102011-ОТ від 01.10.2011р. та 31 767,27 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року у справі №910/22572/13, позовні вимоги задоволені повністю, присуджено до стягнення з ТОВ "Продінтергруп" на користь ТОВ "Фабрика бакалейних продуктів" 656 041,08 грн. боргу, 30 623,04 грн. пені та 13 733,28 грн. судового збору. Крім того, повернуто позивачеві з Державного Бюджету України 22,90 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Продінтергруп" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року та рішення місцевого господарського суду від 20.01.2014р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп" (покупцем) укладено договір № 17102011-ОТ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності із замовленням покупця поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, які не можуть перевищувати цін, узгоджених у специфікації.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця та підписання накладної (п. 4.1 Договору). Згідно з п. 6.4 Договору оплата товару здійснюється з відстроченням платежу - 50 календарних днів від дати поставки кожної партії товару.

В період з 14.02.2013 р. по 16.08.2013 р. позивач поставив, а відповідач отримав товару на загальну суму 1 216 690,33 грн., що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Покупець, в свою чергу, товар частково оплатив, частково повернув. Також між сторонами проведено зарахування однорідних зустрічних вимог.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не виконав у повному обсязі своїх зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість у розмірі 656 041,08 грн., яку він просив стягнути на його користь.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що заявлена до стягнення сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, доведена позивачем належними доказами та не спростована відповідачем. Місцевий господарський суд також дійшов до висновку про стягнення на користь позивача пені у розмірі 30 623,04 грн. за період з 06.04.2013 р. по 20.10.2013 р., яка була ним розрахована на підставі п. 7.5 Договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідач, відповідно до умов укладеного Договору, повинен був здійснити оплату за поставлений позивачем товар у сумі 1216690,33 грн., але здійснив оплату лише частково в розмірі 263 185,21 грн. Крім того, судами встановлено, що поставлений позивачем товар частково був повернутий відповідачем на суму 160 167,14 грн., а також між сторонами було укладено угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог , відповідно до якої сторони припинили свої зобов'язання на суму 137 296,90 грн.

Отже, заборгованість відповідача складає 656 041,08 грн., доказів її сплати суду не надано.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди дійшли правомірного висновку про те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар існує, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за порушення строків оплати за поставлений товар, на підставі п. 7.5 Договору, позивачем було здійснено нарахування пені у сумі 30 0623,04 грн. за період з 06.04.2013 р. по 20.10.2013 р.

Колегія суддів вважає, що розрахунок пені, здійснений позивачем, є обґрунтованим, та вважає, що суди попередніх судовий інстанцій правильно задовольнили в цій частині позовні вимоги позивача, стягнувши на його користь пеню.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продінтергруп" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року у справі № 910/22572/13 - без змін.

Головуючий М. Малетич Судді: К. Круглікова О. Мамонтова