Рішення

від 25.03.2014 по справі 607/21510/13-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2014 Справа №607/21510/13-ц Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

при секретарі с/з Жара М. Т.

за участю осіб, які беруть участь у справі:

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що 04 лютого 1999 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3, який розірвано згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від26 травня 2011 року. Під час шлюбу ними була придбана земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 6125280600:01:001:0577 для ведення особистого селянського господарства, розташована на території с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області, яка за згодою подружжя була оформлена на ОСОБА_3 Дана ділянка була придбана за 30000 доларів США, з яких 14000 доларів США - спільно заощаджені подружжям, а 16000 доларів США - позичені відповідачем у ОСОБА_5. За рахунок спільних коштів на придбаній земельній ділянці подружжя розпочало будівництво житлового будинку і до їхнього розлучення було збудовано цокольний поверх з перекриттям. В жовтні 2011 року позивач звернулась з позовом до суду про поділ спільного майна подружжя, в процесі розгляду спору було отримано відповідь з Головного управління держкомзему у Тернопільської області, з якої вбачається, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану на території с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області на прізвище ОСОБА_3 відсутні, отже після розлучення відповідач без згоди позивача вчинив дії, спрямовані на зміну правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку. Таким чином позивач просить суд в порядку поділу майна, набутого у шлюбі, стягнути з відповідача половину вартості земельної ділянки площею 0,15 га, що розміщена на території Баковецької сільської ради та половину вартості будівельних матеріалів, використаних для будівництва цокольного поверху житлового будинку, розміщеного на цій земельній ділянці, що в гривневому еквіваленті становить 184000 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві, та просила позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки дана земельна ділянка була придбана за його кошти, а будівництво він здійснював уже після розлучення, за свої особисті кошти.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04 лютого1999 року сторони уклали шлюб.

За час спільного життя сторонами булопридбано земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 6125280600:01:001:0577 для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області, яка оформлена на ОСОБА_3, про що свідчить договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 травня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №1624.

Із розписки, даної ОСОБА_3 від 07 травня 2010 року, вбачається, що останній придбав вказану земельну ділянку в с.Байківці Тернопільського району в розмірі 0,15 га за грошові кошти в розмірі 30 000 доларів США, з яких ним сплачено 14 000 доларів США, а решта 16000 доларів США оплачено ОСОБА_5.

Згідно заяви ОСОБА_7 від 26 травня 2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_8, остання дала згоду на продаж її чоловіком ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області, яка придбана подружжям під час шлюбу і є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за ціну та на умовах, що попередньо ними обговорені і погоджені чи дарування ОСОБА_9 а укласти договір купівлі-продажу чи дарування.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2011 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 розірвано.

Як вбачається із заяви ОСОБА_7 від 01 серпня 2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_8, остання просить нотаріуса передати ОСОБА_3 заяву, в якій ставить ОСОБА_3 до відома, що вона скасовує заяву, видану нею на його ім'я про згоду на продаж чи дарування ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 61 СК України. об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Частиною 1 статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

На підставі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми,хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

В силу ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна сумісна власність двох або більше без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. При цьому співвласники майна, що є у спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно, й розпорядження таким майном здійснюється за згодою усіх співвласників (ст.369 ЦК України).

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 6125280600:01:001:0577 для ведення особистого селянського господарства, розташована на території с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області була поділена відповідачем і відчужена, а кошти витрачені ним на власний розсуд проти волі позивача не в інтересах сім'ї і не на її потреби.

Як вбачається з розписки, складеної ОСОБА_3 від 07.05.2010 р., дана земельна ділянка була придбана за 30000 доларів США, з яких 14000 доларів США - кошти, надані ОСОБА_3, а 16000 доларів США - сплачені ОСОБА_5. Таким чином 14000 доларів, які витрачені ОСОБА_3 на придбання земельної ділянки, являються спільними коштами подружжя.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем було відчужена спірна земельна ділянка, яка придбана подружжям за час шлюбу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація з урахуванням різниці вартості спірного майна, а саме половина вартості земельної ділянки, яку сторони придбали за час шлюбу в розмірі 7000,00 доларів США, що складає 72 633,40 грн. (сімдесят дві тисячі шістсот тридцять три гривень 40 копійок), згідно офіційного курсу встановленого Національним банком України,

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, тому суд вважає, що посилання позивача на ті обставини, що позивачу підлягає грошова компенсація за половину вартості будівельних матеріалів, використаних для будівництва цокольного поверху житлового будинку, розміщеного на спірній земельній ділянці, не було підтверджено достатніми доказами, які б свідчили, що вказане будівництво було проведено за спільні кошти сторін і здійснене під час шлюбу, а тому в цій частині суд вважає, слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем були понесені судові витрати, які підлягають частковому стягненню з відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215, 218, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 16, 331, 392 ЦК України, ст. ст. 60, 69, 70, 71 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, - задовольнити частково.

Поділити спільне сумісне майно ОСОБА_4 таОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, в користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, грошову компенсацію з урахуванням різниці вартості майна в розмірі 7 000,00 доларів США (сім тисяч доларів США 00 цента), сплачений судовий збір в розмірі 726,33 грн. (сімсот двадцять три гривень 33 копійок).

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяО. М. Вийванко