Рішення

від 24.06.2014 по справі 607/21510/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/21510/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/789/575/14 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Парандюк Т. С. , Дикун С. І. ,

при секретарі - Панькевич Т.І., Коваль О.І.

з участю сторін - представника апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_3 -

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

в листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, зокрема половину вартості земельної ділянки та половину вартості будівельних матеріалів, використаних для будівництва цокольного поверху, посилаючись на те, що з 04 лютого 1999 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем по справі, який розірвано на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 травня 2011 року. Під час шлюбу ними була придбана земельна ділянка площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області. Дана ділянка була придбана за 30000 доларів США, з яких 14000 доларів США - спільно заощаджені подружжям, а 16 000 доларів США - позичені відповідачем у ОСОБА_5. За рахунок спільних коштів на придбаній земельній ділянці подружжя розпочало будівництво житлового будинку і до їхнього розлучення було збудовано цокольний поверх з перекриттям.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 березня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задоволено частково.

Поділено спільне сумісне майно ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, грошову компенсацію з урахуванням різниці вартості майна в розмірі 7000,00 доларів США (сім тисяч доларів США 00 цента), сплачений судовий збір в розмірі 726,33 грн. (сімсот двадцять три гривень 33 копійок).

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнення грошової компенсації за земельну ділянку скасувати, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Позивачка та її представник апеляційної скарги не визнали, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов в частині стягнення грошової компенсації за земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що вартість спірної земельної ділянки становить 30000 доларів США, що підтверджується розпискою, складеною відповідачем по справі третій особі, з яких 14000 доларів США належало подружжю ОСОБА_1, а тому слід стягнути з відповідача в користь позивача грошову компенсацію в сумі 7000 доларів США.

Колегія суддів з даним висновком суду погодитись не може, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ч.1 п.4 ст.309 ЦПК України, слід в цій частині рішення суду скасувати і увалити нове рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст.372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 4 лютого 1999 року по 26 травня 2011 року.

За час спільного проживання ними була придбана земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 6125280600:01:001:0577 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області вартістю 28005,00 грн., про що свідчить договір купівлі-продажу земельної ділянки від 7 травня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрованим за № 1624.

У 2012 році в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6125280600:01:001:0577 утворились 2 окремих земельних ділянки, що належали ОСОБА_1, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 6125280600:02:001:3947 цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,07 га, що знаходиться в с.Байківці Тернопільського району та земельна ділянка з кадастровим номером 6125280600:02:001:3948, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,08 га, що знаходиться в с.Байківці Тернопільського району.

23 серпня 2012 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_7 за 50461,00 грн. земельну ділянку площею 0,08 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6125280600020013948, що знаходиться в с.Байківці Тернопільського району.

21 листопада 2013 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_8 за 28539,00 грн. земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6125280600:02:001:3947, що знаходиться в с.Байківці Тернопільського району.

Отже, на час звернення позивачки в суд спірна земельна ділянка була відчужена третім особам і тому позивачем заявлений позов про стягнення грошової компенсації.

При визначенні вартості спірної земельної ділянки, колегія суддів враховує вимоги п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007р. і оскільки не досягнуто між сторонами згоди щодо ціни, також ними ні в суді першої інстанції, ні при подачі апеляційної скарги не заявлялося клопотання відносно призначення судової експертизи з даного питання, колегія суддів виходить з наявних у справі доказів, зокрема, приймає до уваги нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу даної земельної ділянки від 23.08.2012р. та від 21.11.2013р., де вартість визначена згідно ринкових цін на аналогічні земельні ділянки і відповідає її дійсній вартості.

Таким чином, вартість земельної ділянки, що знаходиться в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області площею 0,15 га становить 79000,00 грн. (50461,00 + 28539,00 = 79000,00) і відповідно вартість 1\2 даної земельної ділянки становить 39500,00 грн. (79000,00:2=39500,00).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що при визначенні вартості спірної земельної ділянки слід взяти до уваги розписку складену ОСОБА_1 07.05.2010 року третій особі, оскільки вказані обставини стосуються інших правовідносин і при визначенні вартості майна подружжя, що підлягає поділу, суперечить вимогам п.22 вищезазначеної постанови ПВСУ.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що позов ОСОБА_3 в частині стягнення грошової компенсації половини вартості земельної ділянки розміром 0,15 га, що знаходиться в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області, підлягає частковому задоволенню і тому слід стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 39500 грн. та різницю сплаченого судового збору в сумі 331,33 грн.

В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 березня 2014 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 березня 2014 року в частині стягнення грошової компенсації скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 39500 грн. та різницю сплаченого судового збору в сумі 331,33 грн.

В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 березня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.М. Храпак