Ухвала

від 05.06.2014 по справі 2а-1640/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2014 р. м. Київ К/9991/20370/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011

у справі № 2а-1640/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Елітград»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Оболонському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 , позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0011681503/0 від 05.08.2009.

У касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ «Елітград» податкового зобов'язання із земельного податку у сумі 6654,19 грн. (основний платіж - 6337,32 грн., штрафні (фінансові) санкції - 316,87 грн.) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 05.08.2009 № 0011681503/0 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті камеральної перевірки від 29.07.2009 № 2853/15-306, про порушення пункту 2 рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» від 25.12.2008 № 944/944 внаслідок застосування у квітні - травні 2009 року ставки земельного податку, встановленої частиною 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю», а не цим рішенням.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначає згідно своєї преамбули Закон України «Про плату за землю».

Так, частиною 1 статті 7 цього Закону передбачено, що ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до частини 5 вказаної статті ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою і третьою цієї статті.

Спір, що є предметом вирішення у цій судовій справі, пов'язаний із застосуванням позивачем ставки земельного податку до земельної ділянки, грошова оцінка якої встановлена.

За такої обставини суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач як землекористувач земельної ділянки, грошова оцінка якої встановлена, повинен сплачувати земельний податок за ставкою 1 відсоток від її грошової оцінки згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Довід ДПІ в касаційній скарзі про неправомірне незастосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору норм пункту 2 рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» від 25.12.2008 №944/944, спростовується наступним.

Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що з 01.04.2009 плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, незареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі».

Таке не відповідає розміру ставки та порядку диференціації ставки земельного податку, встановленим частинами першою та п'ятою статті 7 Закону «Про плату за землю», який регулює правовідносини, з приводу прав і обов'язків сторін в якому виник спір, і має вищу юридичну силу, а тому підлягає застосуванню при вирішенні цього спору.

Доводи касаційної скарги правильність висновку судів не спростовують, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош