Рішення

від 16.06.2014 по справі 910/25723/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25723/13 16.06.14

За позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до житлово-будівельного кооперативу «Авіатор»

про стягнення заборгованості у розмірі 86 989,42 грн.

Суддя Удалова О.Г. (головуючий)

Суддя Отрош І.М.

Суддя Полякова К.В.

Представники учасників процесу:

від позивача Кабанцев Я.І. (за дов.)

від відповідача Лупеха В.В. (керівник)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Авіатор" про стягнення 86 989,42 грн., з яких 80 768,24 грн. - основний борг, 307,81 грн. - збитки від інфляції, 1 684,93 грн. - 3% річних, 4 038,41 грн. - штраф, 190,04 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору на послуги з водопостачання та водовідведення від 20.01.2004 р. № 03684/4-09 в частині повної та своєчасної оплати грошових коштів за надані послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/25723/13 та призначено її до розгляду на 28.01.2014 р.

27.01.2014 р. через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору. У поданих поясненнях представник відповідача просить суд застосувати строк позовної давності тривалістю у три роки до вимог про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, а також застосувати строк позовної давності тривалістю в один рік до вимог про стягнення штрафу та пені. Крім того, представник відповідача просив надати суду розрахунок сум, що стягуються в межах строку позовної давності.

На виконання вимог ухвали суду 28.01.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові документи по справі.

Представники сторін у судовому засіданні надали суду усні пояснення по суті спору.

Суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи та витребувати додаткові докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 р. було відкладено розгляд справи на 06.02.2014 р.

04.02.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі та додаткові документи по справі.

Представником відповідача через канцелярію суду були подані письмові заперечення на пояснення позивача щодо переривання строку позовної давності. Крім того, відповідачем було подано клопотання про оголошення перерви у судовому засідання.

Представники сторін надали суду усні пояснення по справі.

У судовому засіданні представником відповідача було надано суду клопотання про продовження строку вирішення спору.

Клопотання про продовження строку вирішення спору судом було задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 р. було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 04.03.2014 р.

03.03.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі з урахуванням заперечень на позовну заяву.

У судовому засіданні представником відповідача були надані суду письмові пояснення про неможливість надання контррозрахунку за період з 2005 року з тих підстав, що відповідач є балансоутримувачем будинку № 12 та № 14 по вул. Волгоградській в м. Києві, фактично послуги оплачуються мешканцями вказаних будинків.

Відповідач для складання контррозрахунку звернувся до КП "Гіоц" про надання інформації про сплату та зарахування грошових коштів на р/р позивача, сплачених мешканцями відповідача за холодну воду та водовідведення холодної води з 2005 р.

Згідно з листом № 344-84 від 28.02.2014 р. КП "ГІОЦ" інформація за вказаний період не може бути надана, оскільки строк зберігання відомостей становить 5 років.

З огляду на викладене, відповідач надав контррозрахунок за період з грудня 2010 р. по вересень 2013 р., відповідно до якого борг за вказаний період складає 1 362,13 грн.

Крім того, представник відповідача звертає увагу суду на те, що згідно з актами про зняття показань з приладу обліку, облік наданих послуг по будинкам № 12 та № 14 по вул. Волгоградській в м. Києві відбувається за єдиним кодом № 9-188. Водночас, розгорнутий розрахунок позивача містить розрахунок за кодом № 9-50188, який ніякого відношення до зобов'язань відповідача не має.

Таким чином, представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представники позивача надали суду усні пояснення по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи, витребування доказів та направлення запиту до публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. розгляд справи було відкладено на 13.03.2014 р.

12.03.2014 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Відповіді на судовий запит від публічного акціонерного товариства "Київенерго" до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку призначити колегіальний розгляд у зв'язку з її складністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 р. було призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 р. було визначено склад колегії суддів: Удалова О.Г. (головуючий), Домнічева І.О., Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 р. справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.04.2014 р.

19.03.2014 р. через канцелярію суду від публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшла відповідь на судовий запит стосовно постачання теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, буд. 12 та 14, яке здійснюється від вбудованого центрального теплового пункту, що розташований в будинку за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 19, обладнання якого перебуває на балансі СВП "Київські теплові мережі" публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному було визначено склад колегії суддів: Удалова О.Г. (головуючий), Отрош І.М., Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 р. справу було прийнято до провадження.

У судовому засіданні представником позивача були надані суду письмові пояснення по справі стосовно присвоєння абоненту особового рахунку. Також, представником позивача були надані суду документи на підтвердження заборгованості за кодом 9-188 в розмірі 6943,00 грн., що виникла станом на грудень 2007 р., та заборгованості за кодом 9-50188 в розмірі 449 грн., яка виникла станом на жовтень 2005 р.

Представником відповідача були надані суду письмові пояснення щодо неможливості складання акту взаєморозрахунків та пояснення стосовно лічильників по коду 9-50188.

Представники сторін надали суду усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 р. розгляд справи було відкладено на 17.04.2014 р.

16.04.2014 р. через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення по справі, зокрема відповідач зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів укладення будь-яких додаткових угод до спірного договору, якими було б врегульовано питання щодо поставки холодної питної води, яка використовується для виготовлення гарячої. Крім того, на балансі відповідача відсутні теплові пункти (бойлери).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Сторони надали усні пояснення по справі.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 20.05.2014 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

19.05.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі стосовно того, яким чином розподіляються нарахування між ЖБК "Авіатор" та ПП "ДублерЛюкс", а також обґрунтування позовних вимог з урахуванням заперечення позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, надав усні пояснення по справі, а також подав клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу, яке судом було задоволено.

Враховуючи необхідність отримання додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 03.06.2014 р.

03.06.2014 р. відповідачем було надано контррозрахунок боргу.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 16.06.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

16.06.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

20.01.2004 р. між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач) та житлово-будівельним кооперативом «Авіатор» (далі - відповідач) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03684/4-09 (далі - Договір).

Відповідно до положень п.п. 1.1-1.3 Статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», вказане товариство є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Пунктом 1 Договору передбачено, що за договором постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідачу) послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно з умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (надалі - Правила).

Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник:

а) забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна»;

б) приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з твердженнями позивача за період з жовтня 2005 р. по вересень 2013 р. він надав відповідачу послуг на загальну суму 285 426,34 грн., проте відповідач оплатив їх лише частково у сумі 203 386,44 грн.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 80 768,24 грн. основного боргу, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 307,81 грн., 4 038,41 грн. штрафу, 190,04 грн. пені та три проценти річних в розмірі 1 684,93 грн.

27.01.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, в яких відповідач просив суд застосувати строк позовної давності для позовних вимог за період з 01.10.2005 р. до 28.12.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частинами 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що в разі утворення заборгованості за надані послуги, всі кошти, що надходять від абонента, першочергово зараховуються в погашення боргу.

Так, кожен наступний черговий платіж, здійснений відповідачем, зараховувався в першу чергу для сплати заборгованості. З огляду на те, що оплата заборгованості свідчить про визнання відповідачем свого боргу, строк позовної давності постійно переривався до повної плати найдавніших заборгованостей. Тому строк позовної давності в пропущений не був.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання, зокрема, на підставі договору з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

З наданого позивачем розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з:

- 38 361,34 грн. боргу за постачання питної води (вода + стоки), питної води (вода) та питної води (стоки) за період з грудня 2007 року по вересень 2013 року за кодом № 9-188;

- 42 406,90 грн. боргу за постачання питної води (вода + стоки) та питної води (вода) за період з жовтня 2005 року по вересень 2013 року за кодом № 9-50188.

З письмових пояснень щодо обставин справи, наданих позивачем 01.04.2014 р., вбачається, що відповідачу було присвоєно другий додатковий абонентський код за № 9-50188 для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Позивач у період з грудня 2007 р. по вересень 2013 р. надав відповідачу (для будинків, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, будинки 12 та 14) послуги з водопостачання та водовідведення за абонентським кодом 9-188 на загальну суму 188 636,48 грн., що підтверджується актами про зняття показань з водолічильника, розшифровками рахунку абонента та рошифровками по дебету у розрізі споживача, а також платіжними вимогами-дорученнями, долученими до матеріалів справи. Відповідач вказані послуги оплатив частково в сумі 148 496,82 грн. Крім того, позивачем були здійснені перерахунки на загальну суму 1 778,32 грн. Так, у відповідача винила заборгованість перед позивачем у розмірі 38 361,34 грн. (188 636,48 - 148 496,82 - 1 778,32).

Контррозрахунки заборгованості, надані представником відповідача, судом до уваги не беруться з огляду на те, що відповідач здійснював свої розрахунки за період з грудня 2010 р. до вересня 2013 р., тобто за період значно менший, ніж той, що заявлений позивачем. Відтак, контррозрахунки відповідача не можуть в повній мірі відображати стан розрахунків між сторонами. Інших документів, які підтверджують оплату заборгованості перед позивачем, відповідач суду не надав.

Крім того, позивач стверджує, що у період з жовтня 2005 р. по березень 2013 р. надав відповідачу (для будинків, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, будинки 12 та 14) послуги з водопостачання та водовідведення за абонентським кодом 9-50188 на загальну суму 96 789,86 грн., а відповідач вказані послуги оплатив частково в сумі 54 889,62 грн. Позивачем були здійснені перерахунки на загальну суму 506,66 грн. Так, у відповідача, за твердженням позивача, виникла заборгованість у розмірі 42 406,90 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показаннями водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливаннм), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами.

Пунктом 3.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. (далі - Правила), розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Відповідно до п. 5.1 Правил, облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

З розгорнутого розрахунку позовних вимог, наданого позивачем, вбачається, що у період з жовтня 2005 р. по лютий 2012 р., оплата послуг за стоки гарячої води була включена до рахунків по абонентському коду 9-188, що також підтверджується розшифровками рахунків абонента та рошифровками по дебету у розрізі споживача, а у період з березня 2012 р. по вересень 2013 р. - до рахунків по абонентському коду 9-50188.

З огляду на те, що надання послуг з приймання каналізаційних стоків передбачене умовами Договору, укладеного сторонами, а об'єм наданих послуг за абонентським кодом 9-188 підтверджений актами про зняття показань з водолічильника, суд дійшов висновку про те, що послуги з приймання стоків гарячої води повинні бути оплачені відповідачем.

Позивач актів про зняття показань з водолічильника по абонентському коду 9-50188 відповідача суду не надав. Натомість долучені позивачем акти свідчать про зняття показань з лічильників абонента 9-51568 КП «Батиївське» за адресою: вул. Солом'янська, 19, та не можуть вважатись належними і допустимими доказами надання послуг з постачання холодної води для виготовлення гарячої води відповідачу.

Так, позивачем не доведено факт надання та обсяги постачання питної води та відведення стоків у період з жовтня 2010 р. по вересень 2013 р. за абонентським кодом 9-50188.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, умовами укладеного між сторонами Договору, на який посилається позивач як на підставу позову, не передбачено надання позивачем послуг з постачання питної води для потреб гарячого водопостачання і, відповідно, не передбачено обов'язку відповідача сплачувати за послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води, обік якої здійснюється за кодом № 9-50188.

Представником позивача доказів протилежного суду не надано.

Так, суд дійшов висновку про те, що позивачем було відкрито відповідачу другий додатковий абонентський код без укладення договору або внесення відповідних змін до договору 03684/4-09 від 20.01.2004 р.

Відповідно до п. 5.2 Правил, вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем (пункт 5.21. Правил).

Таким чином, зі змісту Правил вбачається, що облік споживання обсягів питної води здійснюється виключно по засобам обліку, які встановлені у будинку споживача на межі балансового розподілу мережі виробника та абонента.

Згідно з п. 3.13. Правил, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потребу, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Разом з тим, з листа публічного акціонерного товариства «Київенерго» № 93/12/1460 від 19.03.2014 р., вбачається , що постачання теплової енергії за адресою: вул. Волгоградська, буд. 12 та буд. 14, здійснюється від вбудованого центрального теплового пункту, що розташований в будинку за адресою: вул. Солом'янська, 19, обладнання якого перебуває на балансі СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго».

Сторони документів, які свідчать про перебування обладнання вбудованого центрального теплового пункту, що розташований в будинку за адресою: вул. Солом'янська, 19, на балансі відповідача у період з жовтня 2005 р. по вересень 2013 р., суду не надали.

Так, на балансі відповідача не перебувають теплові пункти (бойлери), на які постачалась питна вода для підігріву.

Отже, чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду. Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач. При цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води (постанова Вищого господарського суду України від 17.04.2014 року справа № 910/13142/13).

Відтак, позивач не має достатніх правових підстав для виставлення рахунків відповідачу за постачання питної води, що використовується для виготовлення гарячої води.

Суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення основного боргу є обґрунтованими проте підлягають частковому задоволенню в сумі 38 361,34 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 307,81 грн., 4 038,41 грн. штрафу, 190,04 грн. пені та три проценти річних в розмірі 1 684,93 грн.

Відповідно до п. 3.6 Договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для оплати за надані йому послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від абонента на розрахунковий рахунок постачальника. В разі утворення заборгованості за надані послуги, всі кошти, що надходять від абонента, першочергово зараховуються в погашення боргу.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що абонент розраховується за послуги з водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжним документів до банківської установи.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем 01.04.2014 р., суд встановив, що періоди нарахування пені визначені позивачем вірно.

Так, пеня за квітень 2013 р. враховуючи суму боргу в розмірі 784,84 грн.:

- період заборгованості з 29.04.2013 р. до 09.06.2013 р., облікову ставку НБУ, що становила 7,5% (постанова Правління НБУ від 21.03.2012 р. № 102), складає 13,55 грн.;

- період заборгованості з 10.06.2013 р. до 12.08.2013 р., облікову ставку НБУ, що становила 7,0% (постанова Правління НБУ від 06.06.2013 р. № 209), складає 19,27 грн.;

- період заборгованості з 13.08.2013 р. до 30.09.2013 р., облікову ставку НБУ, що становила 6,5% (постанова НБУ № 315 від 09.08.2013 р.), складає 13,70 грн., а разом за квітень 2013 р. - 46,52 грн.

Пеня за травень 2013 р. враховуючи суму боргу в розмірі 614,47 грн.:

- період заборгованості з 29.05.2013 р. до 09.06.2013 р., облікову ставку НБУ, що становила 7,5% (постанова Правління НБУ від 21.03.2012 р. № 102), складає 3,03 грн.;

- період заборгованості з 10.06.2013 р. до 12.08.2013 р., облікову ставку НБУ, що становила 7,0% (постанова Правління НБУ від 06.06.2013 р. № 209), складає 15,08 грн.;

- період заборгованості з 13.08.2013 р. до 30.09.2013 р., облікову ставку НБУ, що становила 6,5% (постанова НБУ № 315 від 09.08.2013 р.), складає 10,72 грн., а разом за травень 2013 р. - 28,83 грн.

Пеня за червень 2013 р. враховуючи суму боргу в розмірі 837,41 грн.:

- період заборгованості з 26.06.2013 р. до 12.08.2013 р., облікову ставку НБУ, що становила 7,0% (постанова Правління НБУ від 06.06.2013 р. № 209), складає 15,42 грн.;

- період заборгованості з 13.08.2013 р. до 30.09.2013 р., облікову ставку НБУ, що становила 6,5% (постанова НБУ № 315 від 09.08.2013 р.), складає 14,61грн., а разом за червень 2013 р. - 30,03 грн.

Пеня за липень 2013 р. враховуючи суму боргу в розмірі 939,34 грн.:

- період заборгованості з 30.07.2013 р. до 12.08.2013 р., облікову ставку НБУ, що становила 7,0% (постанова Правління НБУ від 06.06.2013 р. № 209), складає 5,04 грн.;

- період заборгованості з 13.08.2013 р. до 30.09.2013 р., облікову ставку НБУ, що становила 6,5% (постанова НБУ № 315 від 09.08.2013 р.), складає 16,39 грн., а разом за липень 2013 р. - 21,43 грн.

Пеня за серпень 2013 р. враховуючи суму боргу в розмірі 512,85 грн.:

- період заборгованості з 28.08.2013 р. до 30.09.2013 р., облікову ставку НБУ, що становила 6,5% (постанова НБУ № 315 від 09.08.2013 р.), складає 6,21 грн.

Таким чином, за розрахунком суду розмір пені становить 133,02 грн., які підлягають стягненню.

Частиною 1 ст. 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, яка не суперечить вимогам чинного законодавства.

Так, у п. 4.1 Договору сторони досягли згоди про те, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від несплаченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (викладена правова позиція міститься у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 3-24гс12).

Розмір штрафу, за розрахунком суду, враховуючи заборгованість у розмірі 38 361,34 грн., а також розмір штрафу - 5%, становить 1 918,07 грн., які підлягають стягненню.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі є обґрунтованою, проте підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 918,07 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за абонентським кодом 9-188, наданий позивачем 01.04.2014 р., суд встановив, що період заборгованості визначений позивачем вірно, а три проценти річних за розрахунком суду становлять 1 015,87 грн., які підлягають стягненню, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за розрахунком суду складає 135,62 грн., які підлягають стягненню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 32-34, 36, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Авіатор» (03110, м. Київ, вул. Волгоградська, будинок 14, код 22906439) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А, код 03327664) 38 361 (тридцять вісім тисяч триста шістдесят одну) грн. 34 коп. основного боргу, 133 (сто тридцять три) грн. 02 коп. пені, 1 918 (одну тисячу дев'ятсот вісімнадцять) грн. 07 коп. штрафу, 1 015 (одну тисячу п'ятнадцять) грн. 87 коп. трьох процентів річних, 135 (сто тридцять п'ять) грн. 62 коп. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 831 (вісімсот тридцять одна) грн. 28 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 26.06.2014 р.

Суддя (головуючий) О.Г. Удалова

Суддя І.М. Отрош

Суддя К.В. Полякова