Постанова

від 02.06.2014 по справі 810/3250/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 02 червня 2014 року                                                                                                  810/3250/14 Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс ТК" доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в: Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс ТК" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2014 №0000412204 та №0000422204. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем ст. 181 Податкового кодексу України щодо обов'язку в липні 2011 року зареєструватись платником податку на додану вартість є безпідставними, оскільки ним станом на червень 2011 року не було перевищено максимальний обсяг виручки, передбачений вказаною статтею Податкового кодексу України. Також позивач зазначив, що податковий орган дійшов вищенаведених висновків виключно на підставі припущень, не дослідивши при цьому усіх належних первинних документів. Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що в ході проведення перевірки були встановлені з боку позивача порушення вимог податкового законодавства, які знайшли відображення в Акті перевірки, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. До початку розгляду справи по суті представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності. За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів. Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав. Як встановлено судом, в період з 04.04.2014 по 10.04.2014 посадовими особами Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Атлантіс ТК" з питань повноти нарахування та порядку реєстрації платником податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт від 17.04.2014 №402/224/37257166 (далі - Акт перевірки). Згідно з висновками Акту перевірки, податковим органом було встановлено порушення: - п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п.п. "а" п. 185.1 ст. 185, п.п. "а" п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 127141 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 18718 грн., за серпень 2011 року на суму 1164 грн., за вересень 2011 року на суму 23719 грн., за жовтень 2011 року на суму 54841 грн., за листопад 2011 року на суму 20274 грн., за грудень 2011 року на суму 8425 грн.; - п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п.п.54.3.1, п.п.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, ТОВ "Атлантіс ТК" не подано податкові декларації з податку на додану вартість за період липень-грудень 2011 року. Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним. В Акті перевірки відповідачем зазначено, що перевіркою повноти нарахування та порядку реєстрації платником податку на додану вартість за перевіряємий період з 26.01.2011 по 31.12.2011 встановлено обсяги постачання товарів/послуг в сумі 1130123 грн., в тому числі за період з 26.01.2011 по 30.06.2011 загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг ТОВ "Атлантіс ТК" склала 379839 грн. Так, перевіркою встановлено, що при досягненні обсягу постачання товарів/послуг станом на 30.06.2011 в сумі 379839 ТОВ "Атлатіс ТК" не подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість до Ірпінської ОДПІ, чим порушено вимоги п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України. Також перевіркою було встановлено неподання ТОВ "Атлантіс ТК" у встановлені строки податкові декларації з податку на додану вартість. На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.05.2014 №0000412204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 158926,25 грн., та №0000422204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на суму 1020 грн. Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого. Як було встановлено судом, перевірка проводилась у зв'язку з тим, що загальна сума від здійснення операцій з продажу товарів за період з 26.01.2011 по 31.12.2011 склала 1130123 грн., в тому числі за період з 26.01.2011 по 30.06.2011 загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг ТОВ "Атлантіс ТК" склала 379839 грн., що перевищує обсяг загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового Кодексу України, визначений для обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість. Згідно пункту 181.1 статті 181 Податкового Кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу. Так, відповідно до п. 183.1 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Пунктом 183.2 статті 183 Податкового Кодексу України визначено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу. Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, особа зобов'язана зареєструватись як платник податку на додану вартість, у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, сума яких за останні 12 місяців сукупно перевищує 300 тис. гривень, шляхом подачі до податкового органу відповідної реєстраційної заяви. Як вбачається з Акту перевірки, для встановлення обсягів реалізації по податку на додану вартість під час перевірки використано накладні, виписки банку, оборотно-сальдові відомості, картки по рахунках 361 "Розрахунки з покупцями та замовниками", 70 "Доходи від реалізації", 31 "Рахунки в банках". Згідно висновків Акту перевірки, перевіркою встановлено, що при досягненні обсягу постачання товарів/послуг станом на 30.06.2011 в сумі 379839 грн. ТОВ "Атлантіс ТК" не подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість до Ірпінської ОДПІ, чим порушено вимоги п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України. Так, позивач у позовній заяві зазначає, що для застосування положення п. 181.1 ст.181 Податкового кодексу України необхідно розмежовувати зміст таких юридичних фактів як "сума поставленого (переданого) товару постачальником покупцю" та "сума грошових коштів, сплачених покупцем за поставлений (переданий) продавцем (постачальником) товарі", оскільки вимога щодо реєстрації особи як платника податку на додану вартість полягає в досягненні загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів, яка повинна бути нарахована (сплачена) постачальнику, в сумі 300000 гривень протягом останніх 12 календарних місяців. У зв'язку з зазначеним, позивач вважає, що сам факт постачання товарів на суму, яка перевищує 300000 гривень, без її нарахування (сплаті) особі, яка поставила товар, не є обов'язковою умовою для реєстрації особи як платника податку на додану вартість і не є підставою для звернення із реєстраційною заявою до контролюючого органу для реєстрації особи платником податку на додану вартість. Однак, суд не погоджується із такими доводами позивача, з огляду на наступне. Відповідно до п. 185.1 "а" ст. 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Згідно з п. 186.1 "а" ст. 186. Податкового Кодексу України місцем постачання товарів є фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання. Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Отже, з наведених норм вбачається, що датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість вважається дата, що сталася раніше, або дата зарахування коштів на банківський рахунок, або дата відвантаження товару. А відтак суд вважає, що доводи позивача з приводу того, що у нього виникає обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість лише після надходження коштів на банківський рахунок, є безпідставними. Як вбачається з наявних матеріалів справи накладних, позивачем станом на 30.06.2011 відвантажено товар на суму 379839 грн. Отже, з наведеного слідує, що позивачем станом на 30.06.2011 перевищено 300000 гривень від здійснення операцій з постачання товару. Таким чином, позивач повинен був подати заяву на реєстрацію платником податку на додану вартість до 10.07.2011, а тому податок на додану вартість повинен був нараховувати та сплачувати з 10.07.2011. Відповідно пункту 183.10. статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. З огляду на викладене, суд погоджується з висновком податкового орану, що позивач в порушення вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п.п. "а" п. 185.1 ст. 185, п.п. "а" п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість з липня 2011 року по грудень 2011 року на загальну суму 127141 грн., а тому  вважає правомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 158926,25 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 08.05.2014 №0000412204. Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Крім того, пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Згідно п.п.49.18.1 п.49.18. ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Оскільки позивач з 10.07.2011 повинен був зареєструватись як платник податку на додану вартість, то він був зобов'язаний подавати до органу державної податкової служби відповідну податкову звітність, але фактично позивачем не було надано податкові декларації з податку на додану вартість за липень-грудень 2011 року. Згідно з п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.05.2014 №0000422204 винесено відповідачем правомірно, обґрунтовано та в межах встановленої законом компетенції. Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення. Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та законно винесено податкові повідомлення-рішення від 08.05.2014 №0000412204 та №0000422204, а підстав для їх скасування судом не встановлено. З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідач не поніс вказаних витрат, судові витрати стягненню на користь відповідача не підлягають. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України "Про судовий збір"). З матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 159946,25 грн., та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 3198,83 грн. Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до платіжного доручення від 20.05.2014 №14 позивачем сплачено частину судового збору у розмірі 320,00 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 2878,93 грн. підлягає стягненню з позивача. На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - п о с т а н о в и в: У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс ТК" - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс ТК" (код ЄДРПОУ 37257166) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2878 (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 93 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                              Балаклицький А. І.