Ухвала

від 22.10.2014 по справі 810/3250/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3250/14 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс ТК» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс ТК» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс ТК» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2014 року № 0000412204 та № 0000422204.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 02 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Атлантіс ТК» з питань повноти нарахування та порядку реєстрації платником податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт від 17.04.2014 року № 402/224/37257166 (далі - Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.05.2014 року № 0000412204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 158 926, 25 грн., та № 0000422204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями на суму 1020 грн.

Суд апеляційної інстанції, з приводу даних спірних правовідносин, звертає увагу на наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції, перевірка проводилася у зв'язку з тим, що загальна сума від здійснення операцій з продажу товарів ТОВ «Атлантіс ТК» за період з 26.01.2011 року по 30.06.2011 року склала 379 839 грн., що перевищує обсяг загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим, позивач повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість.

Згідно пункту 181.1 статті 181 Податкового Кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 183.1 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Пунктом 183.2 статті 183 Податкового Кодексу України визначено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, особа зобов'язана зареєструватися як платник податку на додану вартість, у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, сума яких за останні 12 місяців сукупно перевищує 300 тис. гривень, шляхом подачі до податкового органу відповідної реєстраційної заяви.

Як вбачається з Акту перевірки, для встановлення обсягів реалізації по податку на додану вартість під час перевірки використано накладні, виписки банку, оборотно-сальдові відомості, картки по рахунках 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 70 «Доходи від реалізації», 31 «Рахунки в банках».

Згідно висновків Акту перевірки, встановлено, що при досягненні обсягу постачання товарів/послуг станом на 30.06.2011 року в сумі 379 839 грн., ТОВ «Атлантіс ТК» не подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість до Ірпінської ОДПІ, чим порушено вимоги п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України.

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що для застосування положення п. 181.1 ст.181 Податкового кодексу України необхідно розмежовувати зміст таких юридичних фактів як «сума поставленого (переданого) товару постачальником покупцю» та «сума грошових коштів, сплачених покупцем за поставлений (переданий) продавцем (постачальником) товарі», оскільки вимога щодо реєстрації особи як платника податку на додану вартість полягає в досягненні загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів, яка повинна бути нарахована (сплачена) постачальнику, в сумі 300 000 гривень протягом останніх 12 календарних місяців. У зв'язку з зазначеним, позивач вважає, що сам факт постачання товарів на суму, яка перевищує 300 000 гривень, без її нарахування (сплаті) особі, яка поставила товар, не є обов'язковою умовою для реєстрації особи як платника податку на додану вартість і не є підставою для звернення із реєстраційною заявою до контролюючого органу для реєстрації особи платником податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі доводи позивача є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 185.1 «а» ст. 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 186.1 «а» ст. 186. Податкового Кодексу України місцем постачання товарів є фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, з наведених норм вбачається, що датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість вважається дата, що сталася раніше, або дата зарахування коштів на банківський рахунок, або дата відвантаження товару.

А тому доводи позивача з приводу того, що у нього виникає обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість лише після надходження коштів на його банківський рахунок, є безпідставними.

Як вбачається з наявних матеріалів справи накладних, позивачем станом на 30.06.2011 року відвантажено товар на суму 379 839 грн.

Отже, з наведеного слідує, що позивачем станом на 30.06.2011 року перевищено 300 000 гривень від здійснення операцій з постачання товару.

Таким чином, позивач повинен був подати заяву на реєстрацію платником податку на додану вартість до 10.07.2011 року, а тому податок на додану вартість повинен був нараховувати та сплачувати з 10.07.2011 року.

Відповідно пункту 183.10. статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновком податкового орану, що позивач в порушення вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п.п. «а» п. 185.1 ст. 185, п.п. «а» п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість з липня 2011 року по грудень 2011 року на загальну суму 127 141 грн., а тому вважає правомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 158 926,25 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 08.05.2014 № 0000412204.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Крім того, пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п.п.49.18.1 п.49.18. ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Оскільки позивач з 10.07.2011 року повинен був зареєструватися як платник податку на додану вартість, то він був зобов'язаний подавати до органу державної податкової служби відповідну податкову звітність, але фактично позивачем не було надано податкові декларації з податку на додану вартість за липень-грудень 2011 року.

Згідно з п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 08.05.2014 року № 0000422204 винесено відповідачем правомірно, обґрунтовано та в межах встановленої законом компетенції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс ТК» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 27.10.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Старова Н.Е.