Постанова

від 25.06.2014 по справі 826/5593/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2014 року 08 год. 40 хв. № 826/5593/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фемілі Фокус Філмс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року № 79326552207, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фемілі Фокус Філмс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фемілі Фокус Філмс») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 листопада 2013 року № 79326552207.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ від 25.10.2013р. № 560/26-55-22-07/32851438, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фемілі Фокус Філмс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «АЙСІПІ» липень - серпень 2012 року, документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на наступному: акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АЙСІПІ» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 05.06.2012р. по 28.09.2012р. не являється належним доказом нікчемності правовідносин ТОВ «Фемілі Фокус Філмс» з названим контрагентом; висновки відповідача про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «АЙСІПІ» не доведенні вироком суду; реальність здійснення господарських операцій за договорами на виконання робіт підтверджуються належними чином складеними первинними і розрахунковими документами; на момент укладення та виконання спірних договорів обидві Сторони (як Замовник, так і Виконавець) були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, мали необхідні дозвільні документи. Таким чином, висновки ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, що викладені в Акті перевірки від 25.10.2013р. № 560/26-55-22-07/32851438, з посиланнями на недостовірні докази є безпідставними та необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення - рішення - таким, що винесене без належних на то правових підстав.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення без номера та дати, які було залучено до матеріалів справи у судовому засіданні 05.06.2014р. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фемілі Фокус Філмс» (Акт від 25.10.2013р. № 560/26-55-22-07/32851438) були встановлені порушення ним вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 71656,00 грн. Дані висновки перевіряючим були сформовані на підставі Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 03.06.2013р. № 1726/2240/38123927 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АЙСІПІ» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 05.06.2012р. по 28.09.2012р., за яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «АЙСІПІ», що стало підставою для встановлення відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. ст. 22, 185, 198 Податкового кодексу України.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

16.06.2014р. в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 18.10.2013р. по 24.10.2013р. згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1, п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.06.2013р. №1904, працівником відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Фемілі Фокус Філмс» (код ЄДРПОУ 32851438) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «АЙСІПІ» (код ЄДРПОУ 38123927) за липень - серпень 2012 року, за результатами якої складений Акт від 25.10.2013р. № 560/26-55-22-07/32851438 (далі по тексту - Акт перевірки).

Перелік документів, які були використані під час проведення перевірки працівником відповідача зазначені на 3 - 6 аркуші Акту перевірки.

Так, в ході проведення вказаної документальної перевірки посадовою особою податкового органу встановлено, що між позивачем та ТОВ «АЙСІПІ» у період, що перевірявся існували договірні відносини, за результатами яких перевіряєме підприємство віднесло до складу податкового кредиту за липень 2012 року - податок на додану вартість в сумі 13304,00 грн. та за серпень 2012 року - 58352,00 грн.

При цьому працівником відповідача при проведенні вказаної документальної перевірки позивача були враховані обставини, викладені в Акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 03.06.2013р. № 1726/2240/38123927 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АЙСІПІ» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 05.06.2012р. по 28.09.2012р. Згідно тексту цього акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій з ТОВ «АЙСІПІ».

На підставі вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Фемілі Фокус Філмс» правових підстав для формування податкового кредиту на підставі первинних документів, оформлених за результатами господарських операцій з контрагентом ТОВ «АЙСІПІ».

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 25.10.2013р. № 560/26-55-22-07/32851438 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Фемілі Фокус Філмс» вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 71656,00 грн., в т.ч. за липень 2012 року - 13304,00 грн. та за серпень 2012 року - 58352,00 грн.

06.11.2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 25.10.2013р. № 560/26-55-22-07/32851438 прийняла наступне спірне податкове повідомлення-рішення за № 79326552207, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Фемілі Фокус Філмс» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 107484,00 грн., в т.ч. 71656,00 грн. - основний платіж, 35828,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу, платником податків таке рішення було оскаржено в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України. За результатами розгляду названих скарг, податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, ТОВ «Фемілі Фокус Філмс» звернулось з відповідним позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року) (далі по тексту - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що між ТОВ «Фемілі Фокус Філмс» (Замовник, Студія), в особі директора Каптюха Д.Г., і ТОВ «АЙСІПІ» (Виконавець, Агенція), в особі директора Голіша М.І., у період, що перевірявся податковим органом, було укладено наступні договори:

1) №14-05/12 від 14.05.2012р., за умовами якого Замовник, що діє за завданням клієнта ЗАТ «Віллард Груп» доручає, а Виконавець зобов'язується здійснити студійний запис звуку для створення аудіовізуального твору - рекламного (В2В) відеофільму з умовною назвою «ЦУМ», що містить рекламу ТМ «ЦУМ»;

2) №18-07/12 від 18.07.2012р., за умовами якого Студія, що діє за завданням замовника ТОВ «Табаско Сі Ем Ес» доручає, а Агенція зобов'язується надати на умовах виключної субліцензії права на використання виконання акторів, зафіксованого в рекламному ролику за умовною назвою «КРАБ», що містить рекламу ТМ «Люкс» тривалістю 20 сек.; забезпечити участь акторів в попередньому кастингу, в зйомках в названий час; забезпечити умови роботи акторів протягом знімального дня; своєчасно підписати з акторами угоди з надання виключних майнових прав на використання виконання акторів, зафіксованого в аудіовізуальному творі;

3) №20-07/12 від 20.07.2012р., за умовами якого Замовник, що дії за завданням клієнта ЗАТ «Парк Продакшн» доручає, а Виконавець зобов'язується здійснити монтаж відеоматеріалу з проведення кастингу до рекламного ролика з умовною назвою «Нокіа Фрістайл», що містить рекламу ТМ «NOKIA»;

4) №24-07/13 від 24.07.2012р., за умовами якого Замовник, що дії за завданням клієнта ПАТ «Оболонь» доручає, а Виконавець зобов'язується провести кастинг на виконання ролей солдата Першої світової війни в м. Києві та в м. Вінниці здійснити монтаж відеоматеріалу з проведення кастингу до рекламного ролика з умовною назвою «Війна солдата Швейка», що містить рекламу ТМ «ЗЛАТА ПРАГА»;

5) №25-07/12 від 24.07.2012р., за умовами якого Замовник, що дії за завданням клієнта ПАТ «Оболонь» доручає, а Виконавець зобов'язується забезпечити історичні костюми для виконання ролей солдата Першої світової війни до зйомки рекламного ролика з умовною назвою «Війна солдата Швейка», що містить рекламу ТМ «ЗЛАТА ПРАГА»;

6) №26-07/12 від 26.07.2012р., за умовами якого Замовник, що дії за завданням клієнта ПАТ «Оболонь» доручає, а Виконавець зобов'язується забезпечити історичний реквізит для виконання ролей солдат Першої світової війни до зйомки рекламного ролика з умовною назвою «Війна солдата Швейка», що містить рекламу ТМ «ЗЛАТА ПРАГА»;

7) №07-08/12 від 07.08.2012р., за умовами якого Замовник, що дії за завданням клієнта доручає, а Виконавець зобов'язується провести кастинг на виконання ролей в рекламному ролику з умовною назвою «Забава Два плюс», що містить рекламу ТМ «Лото Забава»;

8) 09-08/12 від 09.08.2012р., за умовами якого Замовник, що дії за завданням клієнта ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» доручає, а Виконавець зобов'язується забезпечити запис звуку на знімальному майданчику до зйомки рекламного ролика з умовною назвою «РАНОК»для телеканалів клієнта;

9) №09-08/12 від 09.08.2012р., за умовами якого Замовник, що дії за завданням клієнта доручає, а Виконавець зобов'язується провести кастинг на виконання ролей в рекламному ролику з умовною назвою «WATSONS_8_2012_30», що містить рекламу ТМ «WATSONS».

Названі договори різняться лише в частині строків виконання робіт та вартості таких робіт.

У решті положень, договори, укладені між позивачем та ТОВ «АЙСІПІ» є ідентичними та закріплюють, що прийом робіт та послуг оформлюється актом здачі - приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 2.1. Договорів замовник надає концепцію, ескізи та сценарій для виконання робіт, інформаційні, технічні параметри, у відповідності з якими надаються послуги; погоджує з Виконавцем терміни надання послуг, затверджує умови надання майнових прав.

Відповідно до п. 2.2. Договорів Виконавець самостійно здійснює розрахунки з персоналом та третіми особами, які задіяні у виконанні робіт; забезпечує під час проведення робіт наявність технічного обладнання; несе повну відповідальність за роботу залучених третіх осіб.

На підтвердження факту виконання робіт згідно названих вище договорі позивач надав до суду копії наступних документів:

- догорів №14-05/12 від 14.05.2012р., №18-07/12 від 18.07.2012р., №20-07/12 від 20.07.2012р., №24-07/13 від 24.07.2012р., №25-07/12 від 24.07.2012р., №26-07/12 від 26.07.2012р., №07-08/12 від 07.08.2012р., №09-08/12 від 09.08.2012р., №09-08/12 від 09.08.2012р.;

- актів прийому - передачі виконаних робіт від 25.07.2012р. до договору №14-05/12 від 14.05.2012р., від 01.08.2012р. до договору №20-07/12 від 20.07.2012р., від 10.08.2012р. до договору №24-07/13 від 24.07.2012р., від 14.08.2012р. до договору №25-07/12 від 24.07.2012р., від 13.08.2012р. до договору №26-07/12 від 26.07.2012р., від 14.08.2012р. до договору №07-08/12 від 07.08.2012р., від 27.08.2012р. до договору №09-08/12 від 09.08.2012р., від 16.08.2012р. до договору №09-08/12 від 09.08.2012р.;

- податкових накладних №184 від 25.07.2012р. на суму 50688,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8448,00 грн.), №73 від 09.08.2012р. на суму 21120,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3520,00 грн.), №68 від 01.08.2012р. на суму 28728,00грн. (в т.ч. ПДВ 4788,00 грн.), №70 від 03.08.2012р. на суму 51888,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8648,00 грн.), №71 від 03.08.2012р. на суму 56676,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9446,00 грн.), №72 від 07.08.2012р. на суму 59400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9900,00 грн.), №77 від 14.08.2012р. на суму 56796,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9466,00 грн.), №81 від 27.08.2012р. на суму 40992,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6832,00 грн.), №78 від 16.08.2012р. на суму 34512,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5752,00 грн.);

- виписку по рахунку за період з 30.07.2012р. по 28.09.2012р. на підтвердження перерахування грошових коштів за надані ТОВ «АЙСІПІ» послуги на користь названого товариства.

Додатково на підтвердження реальності названих вище договірних відносин, під час розгляду справи судом позивачем надано копії договорів №160712 про виробництво і використання об'єкта права інтелектуальної власності - аудіовізуального твору від 16.07.2012р., укладеного з ТОВ «Табаско Сі Ем Ес», №20-07/12 від 20.07.2012р., укладений з ЗАТ «Парк Продакшн», №12/0724 від 24.07.2012р., укладений з ПАТ «Оболонь», №07/08/12Ф про виробництво і використання об'єкта права інтелектуальної власності - аудіовізуального твору від 07.08.2012р., укладений з ДП «Провід», №001244/2012 про створення аудіовізуальних творів від 08.08.2012р, укладений з ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» та додаткової угоди №1 до Договору №09/08/12 від 09.08.2012р. про виробництво і використання об'єкта права інтелектуальної власності - аудіовізуального твору від 02.10.2012р. з актами прийому - передачі виконаних робіт та податковими накладними, виписаними позивачем на виконання названих договорів.

Однак, суд критично ставиться до наданих позивачем документів.

Так, під час розгляду справи позивачем не було надано концепції, ескізи та сценарії, інформаційні, технічні параметри, у відповідності з якими виконувались роботи та надавались послуги ТОВ «АЙСІПІ» (п. 2.1.1, 2.1.2 договорів).

Послуги, зазначені в податковій накладній №73 від 09.08.2012р. не відповідає предмету договору №18-07/12 від 18.07.2012р., у зв'язку з виконанням якого така накладна була виписана.

На підтвердження виконання договору №14-05/12 від 14.05.2012р. та №18-07/12 від 18.07.2012р. позивачем не надано актів здачі - приймання виконаних робіт, обов'язковість підписання яких передбачена п. 3.2. названих Договорів.

Крім того, під час співставлення предметів договорів №20-07/12 від 20.07.2012р., укладеного між позивачем та ЗАТ «Парк Продакшн» та №20-07/12 від 20.07.2012р., укладений між позивачем та ТОВ «АЙСІПІ», вбачається, що акти виконаних робіт за названими договорами відписані в один день - 01.08.2012р. при тому, що предмет договору №20-07/12, укладеного з ЗАТ «Парк Продакшн» передбачає виконання робіт з проведення відео зйомки з метою створення аудіовізуального твору - рекламного відеоролика з умовною назвою «Нокіа Фрістайл», у той час, як договір №20-07/12, укладений з ТОВ «АЙСІПІ» передбачає лише здійснення монтажу відеоматеріалу з проведення кастингу до рекламного ролика з умовною назвою «Нокіа Фрістайл».

Також суд не приймає до увагу надані позивачем копії фотознімків на підтвердження проведення ТОВ «АЙСІПІ» кастингів, оскільки з таких копій не уявляється за можливе встановити їх здійснення та надання саме названим контрагентом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з отримання робіт, передбачених названими вище договорами від ТОВ «АЙСІПІ» належними первинними документами.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ «АЙСІПІ») належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемілі Фокус Філмс» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова