Постанова

від 16.06.2014 по справі 826/5266/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16 червня 2014 року 12 год. 29 хв. № 826/5266/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології та теплова автоматика "Еста" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинним акту відповідача та скасування його рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 16 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 18 квітня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології та теплова автоматика "Еста" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання нечинним акту відповідача від 15 листопада 2013 року № 1360/26-53-22-04/22968742 та скасування його податкових повідомлень-рішень від 02 грудня 2013 року № 0001072204 і № 0001082204 (далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що позов підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідачем прийнято на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, та викладених в акті перевірки, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 07 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 19 травня 2014 року. Пояснила, що позов не підлягає задоволенню, оскільки дії та рішення відповідача не суперечать положенням законодавства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 11 по 14 листопада 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 15 листопада 2013 року складено акт № 1360/26-53-22-04/22968742 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2012 року та податку на прибуток за 2012 рік по фінансово-господарських взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Телсі" (далі - ТОВ "Телсі") , відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено ПДВ у розмірі 215797,00 грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ;

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 226587,00 грн., чим порушено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

На підставі акту перевірки, 02 грудня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0001072204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 215797,00 грн. за основним платежем та у розмірі 107898,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001082204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 226587,00 грн. за основним платежем та у розмірі 113293,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржувані рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перевірку проведено на підставі наказу від 08 листопада 2013 року № 887, копію якого разом із направленням на перевірку вручено особисто під розписку уповноваженому представнику позивача до початку перевірки.

Стосовно акту перевірки суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 86.1, 86.3 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта, такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено ст.ст. 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року у справі № К/9991/36349/11 зазначено, що акт перевірки та внесення до нього даних є лише засобом документування дій контролюючого органу.

Тобто, з викладених положень вбачається, що акт перевірки є службовим документом, у якому зафіксовано відповідні порушення податкового законодавства та який жодним чином не може порушувати прав та інтересів позивача. Крім того, як зазначено у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі № 2а-8072/11/2670, вчинені податковим органом дії щодо складання акту документальної невиїзної перевірки не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Отже, склавши за результатами перевірки позивача акт перевірки, відповідач, за переконанням суду, діяв відповідно до податкового законодавства та жодним чином не порушив права та інтереси позивача.

До того ж, положеннями податкового законодавства на контролюючі органи покладено завдання здійснювати контроль за своєчасністю та повнотою сплати податків, зборів (інших обов'язкових платежів) до бюджетів.

Згідно з п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень вказаного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні або інші документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів з посиланням на відповідні норми чинного законодавства.

Тобто, у разі виявлення під час здійснення контрольно-перевірочної роботи правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства, контролюючий орган повинен відобразити вказане в акті перевірки.

Поряд з цим, необхідно враховувати, що відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, наявність належним чином укладеного договору між суб'єктами господарювання (чинного) заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності. У разі виявлення органом державної податкової служби порушення платником податків норм чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності такому платнику податків донараховуються відповідні суми податкових зобов'язань.

Отже, контролюючі органи при здійсненні контрольно-перевірочної роботи можуть відображати в акті перевірки ознаки недійсності (нікчемності) правочинів, при цьому донарахування податкових зобов'язань повинно здійснюватись виключно за порушення податкового законодавства.

У постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року № 21-237а13 зазначено, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем при проведенні перевірки враховано інформацію, зазначену в акті від 20 травня 2013 року № 1720/22.9/31200891 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Телсі" щодо підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарювання за липень-жовтень 2012 року, грудень 2012 року та лютий 2013 року, а саме про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності вказаним товариством. Свідоцтво платника ПДВ від 26 лютого 2013 року № 200112371 анульовано 26 червня 2013 року. Відсутня будь-яка інформація про наявність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту та устаткування, які є необхідними для здійснення фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання. Не виявлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Телсі" з контрагентами-постачальниками за жовтень 2012 року. Виявлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення пп. 14.1.36, 14.1.231. п.14.1 ст.14 ПК України.

У ході перевірки відповідачем виявлено, що основним видом господарської діяльності позивача, згідно з ліцензією від 30 серпня 2014 року № 588664, є будівництво, пов'язане зі створенням об'єктів архітектури.

Крім того, у ході перевірки виявлено, що між позивачем та ТОВ "Телсі" укладено договори:

- від 16 липня 2012 року № 16-12, за умовами якого позивач доручив, а ТОВ "Телсі" зобов'язалось виконати роботи з реконструкції спального корпусу № 1 (літера "Б") на вулиці Столичне шосе, 133 в Обухівському районі Київської області відповідно до затвердженої проектної документації та локальних кошторисів у договірних цінах, які є додатками до договору;

- розробки проектно-кошторисної документації від 21 серпня 2012 року № 21-12, за умовами якого позивач доручив, а ТОВ "Телсі" прийняло на себе виконання робіт по розробці проектно-кошторисної документації на "Реконструкцію корпусу "А" Управління Національного банку України із встановленням дизельної електростанції та джерела безперебійного живлення";

- підряду на виконання ремонтних будівельно-монтажних робіт від 20 вересня 2012 року № 20-09, за умовами якого позивач доручив, а ТОВ "Телсі" зобов'язалось за завданням позивача на свій ризик виконати роботи з поточного ремонту будівлі закритої автостоянки (корпус 39/4) автопідприємства ГУ ГЗ НБУ на вулиці Пухівській, 5 у місті Києві згідно із затвердженою проектною документацією;

- підряду на виконання ремонтних будівельно-монтажних робіт від 26 жовтня 2012 року № 26-10, за умовами якого позивач доручив, а ТОВ "Телсі" зобов'язалось за завданням позивача на свій ризик виконати роботи з реконструкції корпусу "А" Управління Національного банку України в Чернівецькій області та джерела безперебійного живлення відповідно до затвердженої проектної документації.

Відповідачем також виявлено, що у складених на виконання договору № 26-10 локальних кошторисах про демонтажні роботи корпусу А/ІІІ черга реконструкції, які складено 18 січня 2014 року, № 2-1-1, № 2-1-2, № 2-1-3, № 2-1-4, № 2-1-5 та № 2-1- 6 відсутні підписи, які засвідчують їх складання.

Розрахунки між суб'єктами господарювання, пов'язані з реконструкцією будівель, проводились у безготівковій формі

В акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано виписок банку, що підтверджують факт оплати за виконані роботи згідно з договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Телсі".

Разом з тим, у матеріалах справи містяться надані представниками позивача копії:

- договору № 16-12, додаткової угоди, договірної ціни, локального кошторису, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, підсумкової відомості ресурсів, податкової накладної;

- договору № 21-12, завдання на проектування, календарного плану, акту приймання-здачі виконаних робіт, податкової накладної;

- договору № 20-09, договірної ціни, локального кошторису, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, акту приймання виконаних будівельних робіт, підсумкових відомостей, податкових накладних;

- договору № 26-10, договірної ціни, локального кошторису, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних.

Суд зазначає, що у локальних кошторисах № 2-1-3 та № 2-1-5, складених на підставі договору № 26-10, дійсно відсутні підписи уповноваженої особи.

У матеріалах справи також містяться копії банківських виписок з рахунку позивача, платіжних доручень (не по усіх операціях), реєстру виданих та отриманих податкових накладних, податкової звітності, договорів суборенди, договорів, укладених між позивачем та третіми особами.

Будь-яких інших письмових доказів, які б свідчили про реальність фінансово-господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Телсі", а також здійснення за їх участю господарських операцій, представниками позивача у ході судового розгляду справи не надано.

Зокрема, не надано проектної документації, на підставі якої ТОВ "Телсі" повинно було виконувати прийняті на себе договірні зобов'язання.

У п. 5.1 ст. 5 договорів № 20-09, № 26-10 зазначено, що забезпечення проектною документацією здійснює позивач.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, з викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пп. 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Таким чином, враховуючи викладені положення та обставини, а також зважаючи на факт ненадання представниками позивача суду доказів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, хоча про необхідність їх надання наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології та теплова автоматика "Еста" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинним акту та скасування його рішень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології та теплова автоматика "Еста".

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології та теплова автоматика "Еста" (ідентифікаційний код 22968742) решту судового збору у розмірі 4384,80 грн. (Чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 23 червня 2014 року