Рішення

від 17.06.2014 по справі 910/5943/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5943/14 17.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс-7»

до Приватного підприємства «Радник»

про стягнення 88 576,09 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Дубовенко А.С. за довіреністю № 44 від 19.03.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс-7» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Радник» (далі - відповідач) про стягнення 88 576,09 грн. боргу за Договором № 15 про надання послуг по утриманню нежитлової споруди та прибудинкової території від 01.03.2012 р. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору № 15 про надання послуг по утриманню нежитлової споруди та прибудинкової території від 01.03.2012 р., позивач надав відповідачу відповідні послуги, за які останній не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

При цьому, в позовній заяві позивачем також викладена заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах заявлених позовних вимог. Заява обґрунтована тим, що відповідач ухиляється від оплати отриманих послуг, не реагує на листи та претензії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/5943/14, розгляд справи призначено на 13.05.2014 р. При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду зобов'язано позивача надати суду складені, на виконання п. 3.3. Договору про надання послуг по утриманню нежитлової споруди та прибудинкової території № 15 від 01.03.2012 р., розрахункові документи (рахунки-фактури), на які є посилання в Актах звіряння взаємних розрахунків та докази їх надання відповідачу/отримання відповідачем не пізніше 25 числа поточного місяця; довідку за підписом директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс-7» про стан розрахунків за Договором про надання послуг по утриманню нежитлової споруди та прибудинкової території № 15 від 01.03.2012 р. із зазначенням розміру заборгованості за ним; докази здійснення відповідачем часткової оплати вартості наданих послуг у розмірі 88 600,00 грн., зокрема банківську виписку по особовому рахунку позивача; докази надсилання на адресу відповідача/отримання відповідачем претензії про стягнення заборгованості у сумі 84 307,45 грн. № 35 від 14.02.2014 р.

16.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

13.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням його представника у відрядженні.

У судовому засіданні 13.05.2014 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на 28.05.2014 р. Сторін зобов'язано виконати вимоги попередньої ухвали суду.

27.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю направити в судове засідання свого повноважного представника.

У судовому засіданні 28.05.2014 р. від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. на підставі клопотання представника позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 17.06.2014 р.

02.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Представник відповідача в судове засідання 17.06.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 17.06.2014 р. судом було розглянуто заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та вирішено в її задоволенні відмовити в силу необґрунтованості.

Так, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Так, як вбачається зі змісту заяви позивача, він посилається лише на те, що відповідач ухиляється від оплати отриманих послуг, однак доказів того, що відповідачем вчиняються або готуються дії, спрямовані на погіршення стану належного відповідачеві майна (активів) чи зниження їх вартості разом із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову суду надано не було.

У судовому засіданні 17.06.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) було укладено Договір надання послуг по утриманню нежитлової споруди та прибудинкової території № 15 (далі - Договір), відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого виконавець зобов'язався надавати комплекс послуг з утримання нежитлової споруди та її прибудинкової території (нежитловий комплекс), забезпечує належний рівень експлуатаційних характеристик нежитлового комплексу, в якому знаходиться нежитлове приміщення, площею 182, 77 кв.м., яке належить споживачу, якісне та своєчасне надання комунальних послуг, забезпечує належні умови користування загальними приміщеннями нежитлового комплексу, а споживач послуг на умовах даного Договору зобов'язався своєчасно оплачувати належним чином надані виконавцем послуги. Нежитловий комплекс розташовано за адресою: місто Київ, вулиця Л. Руденко, 6-А.

Згідно з п. 3.1. Договору загальна сума щомісячного платежу за розрахунковий період визначається виконавцем у відповідності до п. 3.2. даного Договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць, що передує поточному.

Відповідно до п. 3.2. Договору розмір комунальних тарифів та порядок їх розрахунку має відповідати діючим тарифам на теплову енергію, на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, встановлених відповідним розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

В силу приписів п. 3.3. Договору розрахунок здійснюється на підставі розрахункового документу - щомісячного додатку до даного Договору, підготовленого і наданого виконавцем споживачу послуг не пізніше 25 числа поточного місяця. Сплата грошових коштів здійснюється споживачем до 05 числа наступного місяця.

У відповідності до п. 4.1. Договору термін його дії визначається від моменту підписання сторонами до 01.03.2013 р.

Згідно з п. 4.2. Договору, якщо сторони не заявили про припинення дії цього Договору, його дія продовжується на наступний рік.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що в період з 01.01.2013 р. по 01.03.2014 р. ним було надано від подачу послуги за Договором на суму 156 520, 26 грн. При цьому, сума заборгованості за послуги, надані у 2012 році складала 20 655, 53 грн. Враховуючи здійснені відповідачем проплати на суму 88 600, 00 грн. станом на 19.03.2014 р., позивач заявив до стягнення з відповідача 88 576, 09 грн. боргу.

На підтвердження вказаної суми заборгованості позивачем до позовної заяви було додано Акти звіряння взаємних розрахунків від 31.12.2013 р. та від 18.03.2014 р.

При цьому, під час розгляду справи, позивачем було надано до матеріалів справи також відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури та виписки банку по його поточному рахунку.

Перевіряючи розрахунки позивача відносно спірної суми боргу, суд встановив, що позивачем документально підтверджено надання ним послуг відповідачу у листопаді та грудні 2012 року на суму 30217,42 грн. відповідно до Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0013155 від 30.11.2012 р. на суму 14 561, 89 грн. та № ОУ-0013320 від 31.12.2012 р. на суму 15 655, 53 грн.

За 2013 рік позивачем документально підтверджено надання ним послуг відповідачу на суму 128 898, 07 грн. відповідно до Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0013428 від 31.01.2013 р. на суму 15044,57 грн., № ОУ-0016495 від 28.02.2013 р. на суму 14 880, 37 грн., № ОУ-0018956 від 31.03.2013 р. на суму 15 845, 26 грн., № ОУ-0020233 від 30.04.2013 р. на суму 12 715, 02 грн., № ОУ-0020458 від 31.05.2013 р. на суму 9 179, 21 грн., № ОУ-0022832 від 30.06.2013 р. на суму 8 605, 20 грн., № ОУ-0023057 від 31.07.2013 р. на суму 5 981, 40 грн., № ОУ-0023152 від 31.08.2013 р. на суму 6 495, 12 грн., № ОУ-0023327 від 30.09.2013 р. на суму 6 003, 59 грн., № ОУ-0023460 від 31.10.2013 р. на суму 5 989, 51 грн., № ОУ-0023597 від 30.11.2013 р. на суму 13 383, 38 грн., № ОУ-0023735 від 31.12.2013 р. на суму 14 775, 44 грн.

За січень та лютий місяць 2014 року позивачем документально підтверджено надання ним послуг відповідачу на суму 27622,49 грн. відповідно до Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0018712 від 31.01.2014 р. на суму 13 753, 85 грн. та № ОУ-0024115 від 28.02.2014 р. на суму 13 868, 64 грн.

Також, під час провадження у справі позивачем надано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0026586 від 31.03.2014 р. на суму 15 206, 41 грн., однак він судом до уваги не береться, оскільки позивачем при зверненні з позовом до суду заявлено до стягнення суму боргу, яка виникла в період станом на початок березня 2014 року, а відповідно в силу відсутності заяви позивача про зміну підстав позову, суд не має правових підстав також враховувати борг, який виник після спірного періоду.

Таким чином, загальна документально підтверджена сума наданих позивачем послуг у період з листопада 2012 року по лютий 2014 року включно становить 186 737,98 грн.

У свою чергу, відповідач за вказані послуги розрахувався частково, сплативши, згідно з представленими виписками банку та поясненнями позивача: 4 561, 89 грн. (17.12.2012), 5 000, 00 грн. (20.12.2012), 3 600, 00 грн. (03.10.2013), 3 500, 00 грн. (30.08.2013), 3 500, 00 грн. (07.08.2013), 1 500, 00 грн. (31.07.2013), 3 500, 00 грн. (30.07.2013), 3 000, 00 грн. (19.07.2013), 3 000, 00 грн. (19.06.2013), 4 000, 00 грн. (28.05.2013), 3 500, 00 грн. (21.05.2013), 3 600, 00 грн. (08.11.2013), 3 600, 00 грн. (19.11.2013), 1 600, 00 грн. (02.12.2013), 1 600, 00 грн. (16.12.2013), 10 000, 00 грн. (30.12.2013), 2 000, 00 грн. (20.05.2013), 5 000, 00 грн. (30.01.2014), 4 500, 00 грн. (22.01.2014), 2 000, 00 грн. (10.01.2014), 10 000, 00 грн. (10.02.2014), 5 000, 00 грн. (06.02.2014), 3 000, 00 грн. (03.03.2014), 3 600, 00 грн. (14.03.2014), 3 000, 00 грн. (14.03.2014), 1 000, 00 грн. (17.01.2014), всього: 98 161,89 грн.

При цьому, слід відзначити, що позивачем не представлено виписок банку про перерахування відповідачем 20.05.2013 р. 2 000, 00 грн. та 17.01.2014 р. 1 000, 00 грн., однак надано Таблицю розрахунків за Договором за підписом головного бухгалтера позивача, в якій такі суми відображені, а також Акти звіряння взаємних розрахунків між сторонами від 31.12.2013 р. та від 18.03.2014 р., в яких відзначено, що вказані кошти надійшли згідно з прибутковими касовими ордерами № ПКО-001921 від 20.05.2013 р. та № ПКО-000228 від 17.01.2014 р., та витяги з Касової книги (сторінка 13 за 17.01.2014 р. та сторінка 129 за 20.05.2013 р.) про прийняття вказаних сум грошових коштів за відповідними прибутковими ордерами. Таким чином, оскільки позивач визнає існування відповідних фінансово-розрахункових документів та оплат відповідача, суд вважає, що вони мають бути враховані при розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем.

Таким чином, враховуючи документально підтверджений обсяг наданих позивачем відповідачу послуг в сумі 186 737,98 грн. та суму оплат відповідача в розмірі 98161,89 грн., борг відповідача перед позивачем за період з листопада 2012 року по лютий 2014 року включно складає 88 576, 09 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартості, відповідна сума боргу, яка існує на момент розгляду даного спору на визначений позивачем період, має бути стягнута з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Радник» (02140, місто Київ, вулиця Лариси Руденко, будинок 6-А; код ЄДРПОУ 32376689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс-7» (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 22; код ЄДРПОУ 34881773) 88 576 (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 09 коп. основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.06.2014 р.

Суддя В.С. Ломака