Постанова

від 25.06.2014 по справі 905/1109/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.06.2014р. справа №905/1109/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М. при секретарі судового засідання Пеленовій О.О. за участю представників сторін: від позивача: Сьомка Р.О. за довіреністю №б/н від 17.02.2014р. від відповідача 1:не прибув від відповідача 2:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Союз-перспектива і К», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2014р. по справі№905/1109/14 (суддя Левшина Г.В.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-перспектива і К», м. Донецьк до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних виробів», с. Партизанське Дніпропетровської області; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Антрацит», м. Макіївка Донецької області простягнення 532634грн.33коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-перспектива і К», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних виробів», с. Партизанське Дніпропетровської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Антрацит», м. Макіївка Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 482210грн.00коп., 28351грн.20коп.-пені та 3% річних у сумі 22073грн.13коп.

В ході розгляду справи позивач заявою від 26.03.2014р., прийнятою судом, збільшив предмет позову та просив стягнути з відповідачів заборгованість у сумі 491948,64грн., у тому числі основний боргу у розмірі 432210,00грн., 35960,35грн. - пені та 3 % річних у сумі 23778,29грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.04.2014р. у справі №905/1109/14 (суддя Левшина Г.В.), з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області про виправлення описки від 28.04.2014р., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних виробів», с. Партизанське Дніпропетровської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-перспектива і К», м. Донецьк основний борг у розмірі 431910грн.00коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 8644грн.52коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче-комерційна фірма «Антрацит», м.Макіївка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-перспектива і К», м. Донецьк основний борг у розмірі 300грн.00коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-перспектива і К», м. Донецьк, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2014р. по справі №905/1109/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача-1 на користь позивача пеню у розмірі 35960,35грн. та 3% річних у сумі 23778,29грн.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що ним належним чином розраховано пеню і 3 % річних з додержанням вимог закону, оскільки зараховано платежі у хронологічному порядку, тому відсутні підстави щодо їх недоведеного нарахування

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги. Не заперечував проти розгляду справі за відсутності представників відповідачів.

Представники відповідачів у судове засідання прибули, відзивів не надали.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників відповідачів за наявними матеріалами справи, оскільки сторін було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-перспектива і К», м. Донецьк (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних виробів», с. Партизанське Дніпропетровської області (покупець), укладено договір поставки №01-03/12 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця цементну продукцію (товар), в асортименті, кількості та строки, передбачені даним договором, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Згідно з п. 1.2. договору найменування, кількість та асортименту товару, що постачається, вказується у додатках (специфікаціях) до даного договору, які є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 3.3 договору визначено, що датою поставки (переходу права власності на товар) вважається дата календарного штемпелю станції вантажоотримувача в перевізних документах.

Ціна та вартість товару встановлюється в специфікації на умовах поставки, передбачених даним договором. Вартість фактично поставленого товару вказується у рахунках-фактурах, у видаткових та податкових накладних (п.п. 5.1., 5.4. договору).

Як вбачається з п.7.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2012р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 (десять) днів до закінчення строку його дії не надійде письмова заява однієї зі сторін про розірвання договору. Обов'язковою умовою розірвання договору є повне виконання сторонами своїх зобов'язань.

До договору складено та підписано специфікації від 01.03.2012р. №1, від 15.03.2012р. №2; від 21.03.2012р. №3; від 27.03.2012р. №4; від 17.09.2012р. №5; від 12.10.2012р. №6; від 12.11.2012р. №7; від 30.11.2012р. №8; від 06.12.2012р. №9; від 01.03.2013р. №10, якими узгоджено найменування товару (портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-400-Н навал), його кількість, ціна, загальна сума, умови оплати, тощо.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач на виконання умов договору поставки від 01.03.2012р. №01-03/12 поставив відповідачу-1 товар, що підтверджується наданими видатковими накладними від 12.03.2012р. №РН-0000028; від 27.03.2012р. №РН-0000035; від 01.04.2012р. №РН-0000038; від 06.04.2012р. №РН-0000040; від 09.04.2012р. №РН-0000041; від 16.04.2012р. №РН-0000044; від 20.04.2012р. №РН-0000045; від 01.10.2012р. №РН-0000139; від 14.10.2012р. №РН-0000157; від 28.10.2012р. №РН-0000176; від 01.11.2012р. №РН-0000180; від 01.12.2012р. №РН-0000227; від 10.12.2012р. №РН-0000246; від 10.12.2012р. №РН-0000247; від 05.03.2013р. №РН-0000076 та актами приймання-передачі від 12.03.2012р., 27.03.2012р., 01.04.2012р., 06.04.2012р, 09.04.2012р., 16.04.2012р., 20.04.2012р., 01.10.2012р., 14.10.2012р., 28.10.2012р., 01.11.2012р., 01.12.2012р., 10.12.2012р., 05.03.2013р. на суму 432210,00грн., з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем-1.

Товар зі сторони відповідача, відповідно до відміток на видаткових накладних було прийнято належним чином уповноваженим представником відповідача.

Доказів наявності заперечень, з боку відповідача, щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки під час розгляду справи суду не надано.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду стосовно того, що позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором поставки.

Відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Разом з тим, відповідач-1 не надав доказів скоєння дій, передбачених зазначеною нормою права або умовами договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що всі документи, визначені договором, були надані позивачем.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п.5.3 договору поставки порядок оплати товару вказується у специфікації, яка підписується уповноваженими представниками сторін. Покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, якщо інше не передбачено додатками до договору. Оплатою визнається факт надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

З наданих суду специфікацій вбачається, що умовами оплати є - на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару.

Таким чином, договором визначено строк оплати грошових коштів відповідачем-1 за отримання товару, тому позивач не був зобов'язаний надсилати на адресу відповідача-1 вимогу або претензію щодо сплати останнім заборгованості.

Відповідач -1 у встановлені договором строки не сплатив повну вартість товару, тобто у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 432210грн.00коп.

Крім того, відповідач-1 підтвердив наявність боргу перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печаткою підприємства акт звірки розрахунків станом на 01.09.2013р. зі сторони відповідача-1.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати товару, тому господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення з останнього боргу у розмірі 431910,00грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 35960грн.-пені та 3 % річних у сумі 23778,29грн.

Господарським судом відмовлено у стягненні з відповідача пені та 3% річних у зв'язку з недоведеністю їх нарахування, з огляду на те що розрахунок основного боргу, проведеного позивачем, відрізняється від розрахунків пені та 3% річних, оскільки в них зазначені інші дати та суми проведення відповідачем-1 оплат.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що за порушення строку оплати товару, обумовленого п.5.3 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за котрий нараховується пеня, нараховану на суму простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Як встановлено апеляційний судом та зазначено скаржником в апеляційній скарзі погашення боргу здійснювалося в хронологічному порядку, тобто по мірі надходження оплати, спочатку погашалася більш рання заборгованість, а потім кожна наступна.

Платежі, які були здійсненні відповідачем-1, зазначені у розрахунках боргу та пені у хронологічному порядку по даті їх здійснення.

Водночас, зазначені платежі в певний період часу не зараховувалися до погашення боргу по видатковій накладній, за якою в цей же період було постачання, бо існувала більш рання заборгованість, яка спочатку погашалася.

Крім того, протягом періодів нарахування пені, визначених позивачем у розрахунку, за кожною окремою видатковою накладною існувала менша заборгованість, ніж та, на яку позивачем здійснено відповідні нарахування.

Водночас, позивач зазначає, що це було зроблено для зручності нарахування пені, що є його правом, оскільки відповідно до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України саме позивач визначає зміст позовних вимог та ціну позову.

З огляду на зазначене, перевіривши арифметичний розрахунок пені колегія суддів дійшла висновку, що нарахована позивачем пеня підлягає частковому стягненню з відповідача в сумі 35952,90грн. проти заявленої 35960,35грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено колегією суддів, 3% річних нараховано позивачем на суми заборгованості, які дійсно існували в окремий період, визначений у розрахунку 3% річних.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, колегія суддів вважає, що нарахована позивачем сума у розмірі 23778,29грн. підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Водночас, виходячи з приписів ч. 1 ст. 546 глави 49 Цивільного кодексу України Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче - комерційна фірма "Антрацит", м.Макіївка (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз - перспектива і К", м.Донецьк (кредитор) укладено договір поруки №5, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю "Балівський завод залізобетонних виробів", код ЄДРПОУ 31508428 (надалі боржник) у повному обсязі відносно основного боргу, передбаченим р.2 цього договору (далі основний договір).

Згідно з п.1.2 договору, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, як і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та нести будь-які наслідки, які передбачені чинним законодавством та основним чи цим договорами за несвоєчасне чи неналежне виконання обов'язків.

Відповідно до п. 2.1. договору під основним договором в цьому договорі розуміють договір №01-03/12 від 01.03.2012р., укладений між кредитором (в основному договорі іменується постачальник) та боржником (в основному договорі іменується покупець).

Пунктом 3.1 договору визначено, що поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п.1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 3 доби з моменту її пред'явлення шляхом сплати основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та нести будь-які наслідки, які передбачені чинним законодавством та основним чи цим договорами за порушення несвоєчасне чи неналежне виконання обов'язків.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2015р. (п.4.1 договору).

Крім того, зазначений договір у встановленому законом порядку не було визнано недійсним, тому відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

01.06.2012р. між позивачем та відповідачем 2 підписано додаткову угоду №1 до договору поруки №5 від 15.05.2012р., згідно якої п.1.2 договору поруки викладено у новій редакції: "Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у розмірі не більше 300,00 грн. за виконання зобов'язання і всі порушення зобов'язань боржником, що сталися протягом дії договору".

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 1 ст.543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача-2 з письмовою вимогою про сплату основного боргу в сумі 482210,00 грн., що підтверджується листом №70/2 від 10.02.2014р. наявним в матеріалах справи.

Доказів виконання своїх зобов'язань перед позивачем з погашення заборгованості у розмірі 300,00 грн. відповідачем 2 до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено наявність обов'язку у відповідача 2 сплатити йому заборгованість в сумі 491948,64 грн.

Відповідач 2 під час розгляду справи місцевим господарським судом заперечень проти вимог про стягнення з нього заборгованості в сумі 300,00 грн. не надав.

У зв'язку з вищевикладеним колегія суддів погоджується з висновками господарського суду відносно того, що позов в частині вимог до відповідача 2 про стягнення основного боргу в сумі 300,00 грн. доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, та решта позовних вимог до відповідача 2 є необґрунтованою.

Крім того, колегія суддів вважає, що господарським судом правомірно відхилено доводи відповідача щодо направлення справи за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області, оскільки суд правомірно визначив підсудність справи, у зв'язку з тим, що місцезнаходженням відповідач-2 є місто Донецьк.

З огляду на вищевикладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, незалежно від доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2014р. підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-перспектива і К», м.Донецьк - частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір по справі виник внаслідок невиконання відповідачем-1 умов договору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача-1.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-перспектива і К», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2014р. у справі №905/1109/14 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2014р. у справі №905/1109/14 - скасувати частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних виробів (52012, Дніпропетровська область, село Партизанське, вул.Леніна, буд. 25, код ЄДРПОУ 31508428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-перспектива і К» (83023, м. Донецьк, проспект Полеглих Комунарів, буд. 102-Б, код ЄДРПОУ 35099297) пені у розмірі 35948,12, 3% річних у сумі 23778,29грн. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 9832,73грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балівський завод залізобетонних виробів» (52012, Дніпропетровська область, село Партизанське, вул.Леніна, буд. 25, код ЄДРПОУ 31508428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-перспектива і К» (83023, м. Донецьк, проспект Полеглих Комунарів, буд. 102-Б, код ЄДРПОУ 35099297) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 913,50грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано 7 прим.:

3прим.-Позивачу;

2прим.-Відповідачам;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО