Постанова

від 25.06.2014 по справі 905/1824/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.06.2014р. справа №905/1824/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М. при секретарі судового засідання Пеленовій О.О. за участю представників сторін: від позивача: Богачонок С.В. довіреність №74 від 08.04.2014р. від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійськшахтобуд», м. Красноармійськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2014р. по справі№905/1824/14 (суддя Огороднік Д.М.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехмаш», м.Донецьк до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійськшахтобуд», м. Красноармійськ Донецької області простягнення 224537,18грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтехмаш», м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійськшахтобуд», м. Красноармійськ Донецької області про стягнення 224537,18грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.04.2014р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноармійськшахтобуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехмаш" основний борг у розмірі 224537грн.18 коп. та судовий збір у сумі 4490грн.74коп.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що згідно з п. 3.4. договору датою виконання взятих на себе зобов'язань постачальником (позивачем) є дата підписання акту приймання-передачі продукції, натомість позивачем не надавалося жодних актів приймання-передачі продукції до матеріалів справи, які саме і підтверджують перехід права власності на продукцію, а підписання видаткових накладних не є таким підтвердженням На думку скаржника, позивачем не доведено факту передачі продукції відповідачу в натурі, оскільки ним не було надано товарно-транспортної накладної, з якої вбачалося б, що продукцію було перевезено саме на склад відповідача. Крім того, апелянт зазначає, що згідно з підписаних сторонами специфікацій загальна сума договору становить 417526,60грн. Посилається на те, що на підприємстві ведеться журнал з обліком завезених на територію матеріальних цінностей, з якого вбачається, що загальний об'єм поставленої позивачем продукції є іншим ніж заявляє позивач.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Представник позивача у судове засідання прибув, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін та надав відзив. Не заперечував проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтехмаш", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Красноармійськшахтобуд", як замовником (відповідач) підписаний договір №030912 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору, предметом даного договору є виробництво металоконструкційних решіток калориферного каналу. Об'єм та строки виготовлення визначені у додатках, які є невід'ємними частинами договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що загальна сума даного договору складається з сум усіх специфікацій (додатків до договору, які є невід'ємними частинами даного договору).

Відповідно до п. 1.4. договору ціна за одиницю металоконструкції на момент укладання договору визначена з урахуванням вартості металопрокату та його переробки та визначена у специфікації №1 додатку 1.

Згідно з п.3.1договору у відповідності з даним договором постачальник зобов'язується виготовити та передати замовнику на умовах СРТ (будівельна площадка, яка розташована за адресою м.Родиинське, згідно правилам ІНКОТЕРМС - 2010) продукцію визначену у специфікації №1 додатку 1. Про дату поставки продукції в розпорядження замовника постачальник завчасно сповіщає його по телефону/факсу.

Строк дії договору: з моменту підписання до 31.12.2012. (п. 13.3 договору).

Сторонами погоджено та підписано специфікації до договору, відповідно до яких постачальник зобов'язався здійснити поставку продукції за найменуванням, у кількості, за ціною, визначеними у даних специфікаціях.

Відповідно до п. 1 специфікацій сторони визначили, що порядок оплати партії товару: передплата у розмірі 65%, сума, що залишилася, протягом 5 календарних днів з моменту поставки товару.

Договір та специфікації до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором, який містить елементи договору та підряду та поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України, а також параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Спір виник щодо виконання умов договору в частині, що стосується правовідносин з поставки.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зобов'язання за договором виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 764537,18грн., що підтверджується видатковими накладними №152 від 28.09.2012 на суму 38703,58грн., №163 від 15.10.2012 на суму 389962,10грн., №173 від 08.11.2012 на суму 108653,21грн., №180 від 21.11.2012 на суму 61642,52грн., №181 від 29.11.2012 на суму 90387,00грн., №192 від 06.12.2012 на суму 75187,77грн., які підписані та засвідчені печатками з боку обох сторін без зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару.

Крім того позивачем до матеріалів справи надано податкові накладні №2 від 18.09.2012, №5 від 28.09.2012, № від 15.10.2012, №4 від 08.11.2012, №6 від 21.12.2012, №10 від 29.11.2012, №2 від 06.12.2012, з яких вбачається, що поставка дійсно відбулась і саме на підставі договору.

В матеріалах справи не міститься доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції відповідачем позивачу не надавались.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта відносно того, що судом не досліджено, що згідно з підписаними між сторонами специфікаціями сума договору становить 417526,60грн., з огляду на наступне.

Аналізом наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що товар без будь-яких зауважень отримано відповідачем за зазначеними вище видатковими накладними, в яких визначено найменування товару, що є предметом договору, крім того, підпис представника відповідача-одержувача скріплений печаткою підприємства, а підставою поставки визначено спірний договір. У судовому засіданні представник позивача наголосив, що інших господарських договорів на поставку жалюзійних грат з ручним приводом не укладалося і відповідач іншого не довів.

Виходячи з наведеного, господарський суд дійшов вірного висновку щодо суми поставки за договором.

Посилання апелянта на те, що на підприємстві ведеться журнал з обліком завезених на територію матеріальних цінностей, з якого вбачається, що загальний об'єм поставленої позивачем продукції є іншим ніж заявляє позивач, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки такі доводи скаржника не підтверджуються належними доказами відповідно до приписів ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів також не може погодитися з доводами скаржника відносно того, що право власності на продукцію до нього не перейшло, оскільки не було підписано акти-приймання передачі продукції і відсутні товарно-транспортні накладні та з тим, що згідно з п. 3.4. договору датою виконання взятих на себе зобов'язань постачальником (позивачем) є дата підписання акту приймання-передачі продукції, з огляду на наступне.

Приписами статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Вищезазначені видаткові накладні містять відомості про фактичну передачу товару.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З видаткових накладних вбачається, що позивачем було передано відповідачу продукцію, яка визначена специфікаціями до договору, а саме: жалюзійні грати з ручним приводом.

Пунктом 3.2. договору визначено, що датою поставки продукції вважається дата передачі її замовнику (дата видаткової накладної).

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

З умов договору вбачається, що передача товару здійснюється за видатковими накладними, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, які містить відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та є належними доказами у справі. Зобов'язання по передачі товару вважаються виконаними продавцем після приймання обумовленої договором кількості та якості товару покупцем, а саме підписанням накладних.

На виконання умов договору та п.1ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України, продукцію було передано відповідачу на підставі видаткових накладних оформлених належним чином.

Крім того, пунктом 5.1 договору порядок оплати за продукцію, не пов'язано з підписанням товарно-транспортних документів.

Таким чином, посилання відповідача на те, що до нього не перейшло право власності на товар спростовується як нормами права, так і матеріалами справи.

Крім того, відповідачем було частково оплачено вартість отриманої продукції, що підтверджується платіжними дорученнями: №206 від 18.09.2012 на суму 10000,00грн., №224 від 22.10.2012 на суму 150000,00грн, №239 від 26.10.2012 на суму 100000,00грн., №243 від 26.10.2012 на суму 50000,00грн., №257 від 05.11.2012 на суму 60000,00грн., №269 від 16.11.2012 на суму 40000,00грн., №4 від 03.01.2013 на суму 50000,00грн., №7 від 08.01.2013 на суму 50000,00грн, №15 від 11.01.2013 на суму 20000,00грн., №29 від 21.01.2013 на суму 10000,00грн. на загальну суму 540000,00грн. Тобто, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 224 537,18грн.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення з відповідача боргу у розмірі 224537,18грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2014р. по справі №905/1824/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійськшахтобуд», м. Красноармійськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2014р. по справі №905/1824/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2014р. по справі №905/1824/14 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО