Постанова

від 26.06.2014 по справі 908/492/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.06.2014 справа №908/492/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М. суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запоріької області від 31.03.2014р. у справі№ 908/492/14 (суддя Гончаренко С.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоавтоматизація", м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя про стягнення 3 006 534,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Запорізької області рішенням від 31.03.2014р. частково задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоавтоматизація", стягнувши з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на користь позивача основний борг в сумі 2650911,60 грн., 22596,71 грн. пені, 10429,25 грн. річних та судовий збір.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Просив рішення господарського суду Запорізької області від 31.03.2014р. у справі № 908/492/14 скасувати в частині зменшення пені, річних та відмови у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до суми, яка не перевищує 10 000,00грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказав, що не згоден з доводами апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, згідно клопотання від 26.05.2014р. просив розглянути справу без його участі на підставі поданих документів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та містить повний юридичний аналіз обставин справи, а правові висновки, що містяться в ньому, ґрунтуються на конкретних матеріально-правових нормах, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоавтоматизація", як постачальником, та публічним акціонерним товариством "Запоріжтрансформатор", як покупцем, був укладений договір поставки № К003701, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався виготовити і поставити покупцю товар - системи безперервного контролю (СБК) SAFE-TТМ , в строки, в кількості і номенклатурі згідно з Додатками, що складають невід'ємні частини цього договору поставки, а покупець зобов'язався прийняти зазначений товар і сплатити за нього грошову суму в строки, які також обумовлені в Додатках (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Згідно п. 2.2 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначаються специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару визначається Додатками до Договору.

Так, 12.09.2013р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, згідно з якою п. 2.4. Договору виклали в наступній редакції:

"Умови і строки оплати за цим Договором узгоджуються сторонами у відповідних Додатках до цього Договору поставки."

Згідно з умовами Договору сторони узгодили Додаток № 3 від 12.09.2013р. до Договору, в якому узгодили найменування, асортимент, кількість, ціну і загальну вартість товару, умови і строки оплати, строки поставки, а саме:

- попередня оплата в розмірі 30% від ціни Додатку № 3 в сумі 1 264 676,40 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 210 779,40 грн., сплачується не пізніше 15.10.2013р.;

- кінцева оплата в розмірі 70% від ціни Додатку № 3 в сумі 2 950 911,60 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 491 818,60 грн., сплачуються протягом 7 (семи) банківських днів після поставки товару. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на товар, що постачається.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 215 588,00 грн., що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною №-000000036 від 16.12.2013р. та підписаними товарно-транспортними накладними ЕА№ 045 від 16.12.2013р. та ЕА№ 046 від 16.12.2013р.

Факт отримання відповідачем зазначеної у накладній кількості товару підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 25446 від 13.12.2013р. та підписом уповноваженої особи відповідача на видатковій та товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи, а також не заперечується відповідачем.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами по справі, є договором поставки.

В силу положень ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься у ст. 526 Цивільного кодексу України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати отриманого товару у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору, в зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позовом. Після порушення провадження у справі відповідачем здійснена часткова оплата вартості поставленого товару в сумі 300 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1957 від 26.03.2014р. Провадження у справі в цій частині позовних вимог обґрунтовано припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального Кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином позовні вимоги про стягнення основної суми боргу, з урахуванням часткової оплати, обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Також позивач просив стягнути з відповідача суму, нараховану внаслідок порушення зобов'язань по договору, до якої входить: 45 193,41 грн. пені та 10 429,25 грн. річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За порушення строків виконання грошових зобов'язань позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 10 429,25 грн. 3% річних, які обґрунтовано стягнуто судом першої інстанції на користь позивача.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку затримки строків оплати, порівняно зі строками, встановленими умовами цього договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,3% від ціни невиконаних зобов'язань (вартості неоплаченого товару) за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За порушення строків оплати позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 45193,41 грн. за період з 26.12.2013р. по 06.02.2014р.

Разом із тим, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені до суми, що не перевищуватиме 10 000грн., а також клопотання про відстрочення виконання рішення до 01.04.2015р.

При вирішенні клопотання відповідача про зменшення суми пені та відстрочку виконання рішення суд першої інстанції виходив з того, що господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання (ст. 83 ГПК України).

В обґрунтування клопотання про зменшення пені та відстрочку виконання судового рішення відповідач послався на особливості господарської діяльності та у вкрай тяжке фінансове становище. Аналіз показників балансу відповідача за 2013 рік свідчить про наявність збитків у господарській діяльності в сумі 4 133 000,00 грн. та перевищення поточних зобов'язань над оборотними активами більш як в 5,5 разів, що відповідач підтвердив документами, які наявні в матеріалах справи.

Судова колегія вважає висновок суду про часткове задоволення клопотання про зменшення розміру пені та відмову у відстроченні виконання рішення таким, що зроблений з урахуванням приписів чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, який видав виконавчий документ, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок його виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення є правом суду, який на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відстрочення виконання судового рішення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції досліджено в повному обсязі обставини, які потягли за собою виникнення у відповідача боргу перед позивачем, тобто ступінь вини відповідача у виникненні боргу, майновий стан сторін, а також інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на заявника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на рішення господарського суду Запорізької області від 31 березня 2014 року по справі № 908/492/14 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 31 березня 2014 року по справі № 908/492/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Т.М. Колядко

Н.В. Ломовцева

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС