Постанова

від 23.06.2014 по справі 911/781/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа№ 911/781/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: Петрова О.Є. - дов. б/н від 18.01.2014

від відповідача: Болюх Р.В. - дов. № 44 від 21.11.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріана"

на рішення господарського суду Київської області

від 08.04.2014 (суддя Ярема В.А.)

у справі №911/781/14

за позовом Бориспільського районного споживчого товариства

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріана"

про стягнення 98 216,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Київської області були передані позовні вимоги Бориспільського районного споживчого товариства (надалі - позивач, Бориспільське РСТ) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріана" (надалі - відповідач, ТОВ „Оріана") стягнення 99406,73 грн., з яких: 32142,86 грн. заборгованості за договором оренди б/н від 27.12.2006, 2265,85 грн. грн. пені, 520,45 грн. 3% річних, 191,85 грн. інфляційних втрат та 64285,72 грн. неустойки.

В ході розгляду справи судом першої інстанції від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 98216,59 грн., з яких: 32142,86 грн. заборгованості за договором оренди б/н від 27.12.2006, 1249,31 грн. пені, 288,09 грн. 3% річних, 250,61 грн. інфляційних втрат та 64 285,72 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2014 у справі №911/781/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріана" на користь Бориспільського районного споживчого товариства 32142,86 грн. заборгованості, 1226,93 грн. пені, 250,00 грн. інфляційних втрат, 286,21 грн. 3% річних, 64285,72 грн. неустойки та 1963,84 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 у справі №911/781/14 та з урахуванням пояснень до апеляційної скарги - прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, які відбулися 25.03.2014 та 08.04.2014 року. За твердженням відповідача вказане порушення перешкодило ТОВ „Оріана" реалізувати процесуальні права щодо подання доказів, участі у судових засіданнях, дачі суду усних та письмових пояснень тощо.

05.06.2014 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №359/3673/14-ц, яка розглядається Бориспільським міськрайонним судом Київської області та предметом розгляду у якій є питання про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області №300 від 12.09.2012, на підставі якого позивачеві було видано свідоцтво про право власності на будівлю, яка орендувалася відповідачем.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки розгляд справи №359/3673/14-ц не перешкоджає розгляду даної справи, так як провадження у справі №359/3673/14-ц було порушено 05.05.2014, тобто після прийняття судом першої інстанції рішення у справі №911/781/14. При цьому обставини, що виникли після прийняття рішення судом першої інстанції не можуть впливати на суть цього рішення.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

27.12.2006 між Бориспільською РСТ, як орендодавцем, та ТОВ „Оріана", як орендарем, укладено договір оренди, відповідно п. 1.1 до якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування (оренду) будівлю магазину №9 загальною площею 421,3 м.кв. (в тому числі підвальне приміщення) та обладнання, розташоване за адресою: Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Центральна.

01.01.2008 вказаний договір був викладений сторонами у новій редакції.

Пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 15.01.2013) передбачено, що орендна плата становить за місяць оренди 5000,00 грн.

Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення майна орендодавцю, незважаючи на закінчення дії цього договору.

Пунктом 3.1.3 договору передбачено, що орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно до п'ятого числа поточного місяця.

Додатковою угодою від 15.01.2013, договір було пролонговано до 01.07.2013 року

Як встановлено місцевим господарським судом, протягом строку дії договору відповідач безперешкодно користувався орендованим майном. Водночас, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого договірного обов'язку в частині негайного повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору, 09.08.2013 позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про виселення ТОВ „Оріана" з орендованого приміщення.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.09.2013 у справі №911/3131/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013, вказані позовні вимоги задоволено.

12.02.2014 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції складено акт державного виконавця, яким при здійсненні примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 09.12.2013 у справі №911/3131/13 встановлено виселення ТОВ „Оріана" з приміщення магазину №3, загальною площею 421,3 м. кв., розташованого за адресою: Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Центральна, 39.

Враховуючи ту обставину, що відповідач свої договірні зобов'язання в частині щомісячної сплати орендної плати за період фактичного користування об'єктом оренди не виконав, позивач просив суд стягнути з ТОВ „Оріана", зокрема, 32142,86 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за серпень 2013 року-лютий 2014 року згідно договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи факт безперешкодного користування відповідачем орендованим майном протягом серпня 2013 року - лютого 2014 року місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що у останнього виник обов'язок по сплаті орендної плати за вказаний період у повному обсязі та у строки, визначені договором, а саме до 05.08.2013, 05.09.2013, 05.10.2013, 05.11.2013, 05.12.2013, 05.01.2014 та 05.02.2014 відповідно. При цьому, судом першої інстанції враховано, що основне зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, в силу вимог п. 3.5 договору, пов'язане не з закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом повернення майна орендодавцю.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновку місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 32142,86 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за період з серпеня 2013 року по лютий 2014 року згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором в частині щомісячної сплати орендної плати, позивач просить суд стягнути з першого 1249,31 грн. пені, 250,61 грн. інфляційних втрат та 288,09 грн. 3% річних.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що в разі несвоєчасного розрахунку по орендній платі чи комунальних послугах орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Водночас, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Більш тривалого строку нарахування пені за порушення строків сплати орендної плати ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено.

Крім того, відповідно до статті ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, встановлений за згодою сторін в договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд апеляційної інстанції дослідивши здійснений судом першої інстанції обрахунок пені приходить до висновку про його обґрунтованість, а тому оскільки арифметично правильний розрахунок розміру пені, обрахованої судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених положень договору та норм законодавства, становить 1226,93 грн., то місцевим господарським судом вимога позивача про стягнення з відповідача пені правомірно задоволена судом частково, а саме у розмірі 1226,93 грн.

Крім того, статтею 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 286,21 грн. 3% річних та інфляційних втрат в сумі 250,00 грн., згідно розрахунку місцевого господарського суду, який перевірений судом апеляційної інстанції.

Крім того, посилаючись на те, що згідно акта державного виконавця від 12.02.2014 відповідач свої договірні зобов'язання в частині звільнення орендованого об'єкта не пізніше останнього дня дії договору виконав лише 12.02.2014, позивач просив суд стягнути з ТОВ „Оріана" неустойку у розмірі 64285,72 грн., що становить подвійну оренду плату за користування орендованим майном протягом серпня 2013 року-лютого 2014 року, з підстав ст. 785 ЦК України та п. 5.10 договору.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 2.9, договору визначено, що орендар зобов'язаний виїхати з орендованого об'єкта не пізніше останнього дня дії договору.

Відповідно до п. 5.10 договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна з оренди, орендодавець має право вимагати від орендаря, крім орендної плати за час фактичного утримання майна, також сплати неустойки у розмірі, що дорівнює подвійному розмірі орендної плати за користування майном за час прострочення.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи ту обставину, що сторони укладаючи договір пунктом 5.10 цього договору встановили відповідальність орендаря за невиконання обов'язку щодо повернення майна у вигляді сплати неустойки у розмірі, що дорівнює подвійному розміру орендної плати, та при цьому погодили, що вказана неустойка повинна сплачуватись додатково крім орендної плати, - то колегія суддів приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано нарахована неустойка в порядку п. 5.10 договору за користування майном за час прострочення.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача 64285,72 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати правомірно задоволена місцевим господарським судом.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач ні у суді першої інстанції, ні у своїй апеляційній скарзі не навів доводів та заперечень щодо обґрунтованості позовних вимог Бориспільського районного споживчого товариства.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, які відбулися 25.03.2014 та 08.04.2014, внаслідок чого ТОВ „Оріана" не мало змоги реалізувати процесуальні права щодо участі у судових засіданнях та подання доказів і додаткових пояснень.

Так, відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У матеріалах справи наявне повідомлення про вручення відповідачеві поштового відправлення, яким було надіслано ухвалу господарського суду Київської області від 11.03.2014 про порушення провадження у справі, яка була отримана ним 27.03.2014 року.

При цьому, момент отримання адресатом рекомендованого поштового відправлення у відділенні зв'язку у значній мірі залежить від волі самого адресата, який отримавши повідомлення про надходження такого відправлення не позбавлений можливості невідкладно його отримати.

Ухвала господарського суду Київської області від 25.03.2014 про відкладення розгляду справи також надсилалася відповідачеві, про що свідчить відмітка про відправлення примірника даної ухвали у кількості, що відповідає кількості учасників процесу, які не брали участі у судовому засіданні.

Таким чином, відповідач отримавши ухвалу про порушення провадження у справі був повідомлений про існування даного спору, який переданий на розгляд суду, та не був позбавлений можливості ознайомитися із матеріалами справи та надати свої заперечення, пояснення та відповідні докази на їх підтвердження.

Таким чином, місцевий господарський суд не порушив норм процесуального права здійснивши розгляд справи без участі представника відповідача, оскільки неявка останнього не перешкоджала вирішенню спору, а відповідач, який повідомлявся належним чином про місце та час судового засідання, не скористався своїм правом та не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника, своїх заперечень проти позову не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріана" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 у справі №911/781/14 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Оріана" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 у справі №911/781/14 залишити без змін.

Матеріали справи №911/781/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк