Ухвала

від 05.06.2014 по справі 2а-3353/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3353/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаль М.І.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Будівельник-14» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Приватне акціонерне товариство «Будівельник-14» звернулися в суд з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2012 року № 0000092300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року позовні вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що у період з 19.03.2012 року по 20.03.2012 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Будівельник-14» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту при поверненні взаєморозрахунків з ТОВ «Ліга-Груп» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 20.03.2012 № 5/23-1/06728228.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України у зв'язку з чим підприємством завищено податковий кредит у сумі 98 144,16 грн. за грудень 2011 року.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 03.04.2012 року № 0000092300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 122 680,20 грн., з них 98 144,16 грн. - за основним платежем та 24 536,04 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Позивач у перевіряємому періоді здійснювали фінансово - господарську діяльність з ТОВ «Ліга - Груп» згідно з договором від 01.12.2011 року № 12, відповідно до якого ПАТ «Будівельник - 14» доручає, а ТОВ «Ліга-Груп» зобов'язується виконати роботи по житловому будинку № 1 з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом по бульвару Перова, 10-12 у Дніпровському районі міста Києва (опалення житлового будинку) згідно з кошторисним лімітом, складеним підрозділом ПАТ «Будівельник-14». Ціна договору - 588 864,96 грн., в тому числі податок на додану вартість 98 144,16 грн., за надані послуги.

Головним бухгалтером ПАТ «Будівельник-14» надано до перевірки податкову накладну, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, договір, укладений з ТОВ «Ліга - Груп», довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних робіт.

Позивачем до податкового кредиту за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року віднесено суму податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «Ліга - Груп» податкової накладної, яка була включена до додатку 5 декларації з податку на додану вартість, а саме: податкова накладна від 31.12.2011 року №125 на загальну суму 588 864,96 грн. в тому числі податок на додану вартість 98 144,16 грн. (виконання будівельно-монтажних робіт).

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що за даними системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, позивач у грудні 2011 року мав господарські правовідносини з ТОВ «Ліга-Груп», за результатами яких позивачем включено до складу податкового кредиту у грудні 2011 року суму податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг даного підприємства.

Також, свої доводи податкова інспекція обґрунтовує висновком іншого податкового органу про наявність ознак фіктивності ТОВ «Ліга -Груп», які не знаходяться за юридичною адресою, а відповідно до висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 29.09.2011 № 1641 податкову звітність за липень 2011 року і серпень 2011 року директор ТОВ «Ліга-Груп» Мельниченко К.О. не підписував.

Під час перевірки позивача, від ДПІ у Києво-Святошинському районі отримано акт від 14.02.2012 року №70/23- 3/36449011 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Ліга-Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2011 року по 30.12.2011 року.

Слід одразу зауважити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

За ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1, 2 ст. 9. Закону).

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені документи мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості, найменування, дат.

Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених ст. 216 ЦК України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.

За п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з пунктом 49.1 статі 49 податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Виходячи з приписів п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Представники позивача пояснили, що у грудні 2011 року позивач фактично не мав господарських правовідносин з ТОВ «Ліга -Груп», дані про такі взаємовідносини були помилково зазначені в податковій декларації з податку на додану вартість за вказаний період, оскільки насправді позивач мав правовідносини з ПП «Кваліта», про що надали відповідні документи.

У лютому, березні 2012 року після виявлення помилок у податковій декларації підприємством подано уточнюючі розрахунки в яких показники по ТОВ «Ліга -Груп» були змінені та відображені операції із ПП «Кваліта».

Дані обставини повністю підтверджуються уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2011 року разом з додатками № 5 від 23.02.2012 року, від 02.03.2012 року, від 19.03.2012 року, які були отримані відповідачем про що свідчать дані наявних в матеріалах справи копій повідомлень про отримання звітності.

Колегія суддів погоджується з зауваженням позивача, що відмовляючи у прийнятті уточнюючого розрахунку податкового зобов'язання, який було подано позивачем 23.02.2012 року, відповідачем не було прийнято ніякого рішення та позивач не був офіційно повідомлений про прийняте податковим органом рішення щодо вказаного уточнюючого розрахунку.

Податковим органом надіслано позивачу лист від 03.03.2012 року № 98/138/10/19-019, згідно з яким підприємству відмовлено у прийнятті уточнюючого розрахунку від 02.03.2012 року, оскільки останній заповнений з помилками, у зв'язку з чим, він не може бути визнаний як податкова звітність.

При цьому оригінал даного листа із наявною на ньому розпискою головного бухгалтера ПАТ «Будівельник -14», апелянтом в оригіналі надано не було, а тому твердження про його вручення колегією судів сприймаються критично.

У відповідності до п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із способів, передбачених пунктом 49.3 ст. 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Згідно з абз. 1 п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з п. 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року № 1503/12/13-12.

За таких обставин судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що позивач з урахуванням вимог статей 48, 49 і 50 Податкового кодексу України мав право подати до податкового органу уточнюючі розрахунки у зв'язку з самостійно виявленими помилками, а відповідач у свою чергу зобов'язаний був прийняти такі уточнення та врахувати їх в ході проведення перевірки позивача.

Таким чином, податковим органом було проведено перевірку позивача по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Ліга-Груп», з яким позивач не мав жодних правовідносин. При цьому, відповідачем було безпідставно не враховано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань, який неодноразово подавався позивачем до податкового органу, і в якому позивач відобразив податковий кредит за результатами господарських операцій з іншим контрагентом, а саме - ПП «Кваліта».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено обґрунтованість і законність прийнятого спірного повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 13.06.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.