Ухвала

від 12.06.2014 по справі 2а-0770/1720/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 р. Справа № 9104/178450/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Левицької Н. Г., Яворського І. О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Кооперативного підприємства «Вікторія - А» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року по справі №2а - 0770/1720/12 за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Кооперативного підприємства «Вікторія - А» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

УСТАНОВИВ:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кооперативного підприємства «Вікторія - А» і просило стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції та пеню в сумі 6 112 гривень 87 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було подано до відділення звіт форми №10 - ПІ річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2011 рік, згідно рядка 03 якого кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить одну особа, в той же час як згідно рядка 02 звіту на підприємстві протягом 2011 року середньооблікова кількість інвалідів становила 0 осіб. Тобто, відповідач не створив відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» робочого місця для працевлаштування інвалідів. Тому, відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно - господарські санкції. Середньорічна зарплата штатного працівника у відповідача в 2011 році становила 12 121 гривню 67 коп., а тому за непрацевлаштування інвалідів у необхідній кількості, а отже і невиконання нормативу відповідач повинен був сплатити в дохід Державного бюджету 6 060 гривень 84 коп.. У зв'язку з цим відповідачу за несвоєчасну сплату було нараховано пеню в розмірі 52 гривні 03 коп.. Тому загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 6 112 гривень 87 коп..

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року позовні вимоги Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено повністю: стягнуто з Кооперативного підприємства «Вікторія - А» адміністративно - господарську санкцію та пеню в загальній сумі 6 112 гривень 87 коп..

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції і оскаржив її в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на ті обставини, що працедавці не зобов'язані в односторонньому порядку відшуковувати та працевлаштовувати інвалідів. При цьому, позивачем було створене одне робоче місце для працевлаштування інвалідів, а службою зайнятості не направлялися інваліди для працевлаштування. Крім цього, відповідач зазначає, що ним було вжито усіх можливих заходів для недопущення господарського правопорушення в розумінні ст. 218 Господарського кодексу України.

Сторони в судове засідання представників не направили, хоча належним чином та у встановленому законом порядку були повідомлені про дату, час та місце судового засідання. При цьому, від осіб, які беруть участь у справі відсутні клопотання про розгляд справи за участі їх представників.

У зв'язку з цим справу розглянуто відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження на основі наявних у ній доказів.

Дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, а також правильність правової оцінки судоми першої інстанції обставин справи та застосування норма матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що згідно звіту відповідача форми №10 - ПІ річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2011 рік відповідач вимогу Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не виконав. Згідно рядка 03 звіту кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст. 19 цього ж Закону становила одну особу, в той же час, як згідно рядка 02 звіту на підприємстві протягом 2011 року середньооблікова кількість інвалідів становила 0 осіб.

Тобто, за висновком суду першої інстанції, позивачем в судовому засіданні доведено виникнення зобов'язання відповідача по сплаті заявлених у позові адміністративно - господарських санкцій у сумі 6 112 гривень 87 коп..

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - Кооперативне підприємство «Вікторія - А», 27 лютого 2003 року зареєстровано як юридична особа. Позивачем було подано до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форма №10 - ПІ річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2011 рік. Згідно рядка 03 звіту, кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» становить одна особа, а згідно рядка 02 звіту на підприємстві протягом 2011 року середньооблікова кількість інвалідів становила 0 осіб.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У відповідності до частини 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Матеріалами справи підтверджується, що середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві становила 12 осіб.

Таким чином, з урахуванням кількості працюючих, відповідач зобов'язаний був відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» створити одне робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 18 - 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком безпосередньо виконувати функції по працевлаштуванню інвалідів у тому числі і займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Однак, підприємство зобов'язане вжити достатніх та залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема, шляхом своєчасного та в повному обсязі інформування уповноваженого органу про наявність вакансій для інвалідів.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно із вимогами п.2 Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно поданого відповідачем звіту форми №10 - ПІ за 2011 рік у 2011 році на підприємстві не було працевлаштовано жодного інваліда.

Як вбачається з відповіді Свалявського районного центру зайнятості Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на запит Закарпатського окружного адміністративного суду, зареєстрованої в суді першої інстанції 29 серпня 2012 року, позивач не подавав до Свалявського районного центру зайнятості звіти форми 3 - ПН щодо наявності вакантних місць для працевлаштування інвалідів протягом 2011 року.

Також, доказів подання до центру зайнятості за місцем реєстрації звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій) за формою 3 - ПН щодо наявності вакантних місць для працевлаштування інвалідів відповідачем суду не надано.

Викладене дає підстави для висновку, що відповідач не вжив всіх достатніх та залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів.

Тому колегія суддів апеляційного суду вважає висновок суду першої інстанції про невиконання відповідачем покладених на нього обов'язків в частині забезпечення працевлаштування інвалідів, обґрунтованим і законним.

При цьому, доводи апеляційної скарги щодо відсутності у працедавця обов'язку безпосередньо займатися працевлаштування інвалідів, не можуть бути враховані апеляційним судом у своїх висновках, оскільки поданий відповідачем звіт форми №10 - ПІ за 2011 відображає фактичну зайнятість і фактичне працевлаштування протягом 2011 року інвалідів, проте не визначає кількості створених робочих місць для працевлаштування інвалідів. У даному випадку адміністративного - господарську санкцію застосовано саме за невиконання (недотримання) нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, так як підприємство протягом 2011 року не подавало звіти форми 3 - ПН.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кооперативного підприємства «Вікторія - А» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року по справі №2а - 0770/1720/12 за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Кооперативного підприємства «Вікторія - А» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі, копії ухвали і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Н. Г. Левицька

І. О. Яворський