Рішення

від 19.06.2014 по справі 904/2700/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.14р. Справа № 904/2700/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.В.К.", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтер", м. Дніпропетровськ

про стягнення 23 719 грн. 68 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача : Гончаров О.М. - представник, дов. від 15.05.2014р. б/н;

від відповідача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 23 719 грн. 68 коп., що складає: 23 127 грн. 95 коп. - вартості наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг з урахуванням інфляційного збільшення, 480 грн. 78 коп. - пені та 110 грн. 95 коп. - 3% річних.

Відповідач у відзиві (вх.№34969/14 від 10.06.2014р.) на позовну заяву зазначає, що з вимогами позовної заяви частково не згодний, та вважає вимоги у частині стягнення 5 853 грн. 04 коп. (5 656 грн. 62 коп. - сума основної заборгованості, 30 грн. 88 коп. - пені, 7 грн. 15 коп. - 3 % річних, 158 грн. 39 коп. - інфляційного збільшення) такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне: - відповідач дійсно , користувався послугами позивача, замовляючи останньому перевезення вантажу; - пунктом 11 Договору транспортного експедирування, встановлено, що оплата за надані послуги здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Експедитора, але не пізніше моменту отримання вантажу клієнтом або шляхом попередньої оплати; - позивач відповідно до вантажної квитанції від 27.02.2014р. №622-00000748 мав здійснити перевезення кондитерських виробів на суму 5 087 грн. 71 коп. від ТОВ "АТБ-Маркет", який повертав частину нереалізованої продукції, до відповідача згідно замовлення на транспортне замовлення від 27.01.2014р. експедирування вантажу; - станом на 10.06.2014р. відповідачем вищезазначені кондитерські вироби (вантаж) не отримано; - з огляду на той факт, що момент отримання вантажу не був визначений позивачем та не був повідомлений останнім відповідача, вартість перевезення кондитерських виробів згідно вантажної квитанції від 27.01.2014р. №622-00000748 на даний час і не мала бути сплачена відповідачем.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи у 2013 році в період з 16.10.2013р. по 23.12.2013р. позивачем було надано відповідачу послуги з транспортного експедирування вантажу на загальну суму 22 498 грн. 00 коп., що підтверджується вантажними квитанціями, що додані до матеріалів справи (а.с. 128 - 184, 186), а також актами надання послуг (а.с. 85-94).

Також у 2014 році позивачем відповідачу було надано транспортно-експедиційні послуги на суму 530 грн. 00 коп., що підтверджується вантажною квитанцією від 27.01.2014р. №644-00000748.

Всього за вказаний період транспортно-експедиційні послуги було надано відповідачу на суму 22 958 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що письмового договору транспортного експедирування між сторонами укладено не було.

Позивач вважає, що відповідачем не було оплачено надані йому послуги з перевезення вантажу у сумі 22 498 грн. 00 коп., відповідач проти задоволення позову заперечує, що і є причиною спору.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; - з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу .

Отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 929 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин з надання транспортно-експедиторських послуг, в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу було спрямовано претензію від 30.01.2014р. з вимогою сплатити заборгованість. Вказану претензію було отримано відповідачем 11.02.2014р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 12).

Отже, відповідач отриманий товар повинен був оплатити до 18.02.2014р.

Як вбачається відповідач за отриманий товар розрахувався частково, у тому числі у сумі 268 грн. 91 коп. після звернення позивача з позовом до суду, про що свідчить платіжне доручення від 25.04.2014р. №1465.

Згідно із пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

У зв'язку з припиненням зобов'язання відповідача перед позивачем у сумі 268 грн. 91 коп. після звернення позивача з позовом до суду провадження у справі у сумі 268 грн. 91 коп. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Отже, після здійснених відповідачем часткових оплат заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 229 грн. 09 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, після перерахунку інфляційні нарахування становлять 494 грн. 56 коп. (березень 2014 року), а річні 94 грн. 31 коп. (з 19.02.2014р. по 10.04.2014р.).

Що стосується стягнення з відповідача пені у сумі 480 грн. 78 коп., то вона не підлягає задоволенню, оскільки:

- відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

- згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;

- відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, у тому числі - пені, повинен вчиняться у письмовій формі;

- відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства;

- оскільки письмового договору між сторонами укладено не було, то сторони не встановили письмово розмір пені.

З урахуванням викладеного з відповідача підлягає стягненню 22 229 грн. 09 коп. - заборгованості, 494 грн. 56 коп. - інфляційних нарахувань, 94 грн. 31 коп. - річних.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача-1 у повній сумі, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Керуючись статтею 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі у сумі 268 грн. 91 коп. - заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтер" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-А, оф. 117; ідентифікаційний код 35113130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П.В.К." (65007, м. Одеса, пров. Волзький, 3, оф. 8; ідентифікаційний код 37280766) 22 229 грн. 09 коп. - заборгованості, 494 грн. 56 коп. - інфляційних нарахувань, 94 грн. 31 коп. - річних та 1 827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„ 23" червня 2014р.