Ухвала

від 05.06.2014 по справі 826/17611/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. Київ К/800/20095/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДСЕРВІС-5» ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року

у справі № 826/17611/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДСЕРВІС-5» ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного

управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про визнання протиправними дії,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДСЕРВІС-5» ЛТД» (надалі також - ТОВ «РЕМБУДСЕРВІС-5» ЛТД», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки позивача, за результатами якої складено акт від 14 червня 2013 року №2157/22.2/23497351 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РЕМБУДСЕРВІС-5» ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 червня 2012 року по 30 червня 2012 року».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДСЕРВІС-5» ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 грудня 2013 року у справі №826/17611/13-а залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 грудня 2013 року у справі №826/17611/13-а - без змін.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року і ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, за змістом частини 2 вказаної статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями ДПІ було проведено зустрічну звірку позивача, за результатами якої складено акт від 14 червня 2013 року №2157/22.2/23497351 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДСЕРВІС-5» ЛТД», код за ЄДРПОУ 23497351 щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р.».

В обгрунтування порушень допущених попередніми судовими інстанціями позивач в касаційній скарзі посилається на те, що висновки акту не відповідають вимогам законодавства, а також акт та викладена в ньому інформація, ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких документів та без системного викладення порушень вимог чинного законодавства позивачем.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (стаття 2 , підпункт 1 пункту 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи податкового органу, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки (звірки); дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки (звірки) без установлених законом підстав та/або з порушенням вимог чинного законодавства тощо.

Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства задоволенню підлягають лише ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб'єктом владних повноважень.

Висновки, викладені в акті акт від 14 червня 2013 року №2157/22.2/23497351 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РЕМБУДСЕРВІС-5» ЛТД», не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки самі по собі не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу і є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів щодо встановлених в ході звірки обставин.

Акт є носієм доказової інформації щодо підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, є податковою інформацією, у разі використання якої, можуть виникнути правові наслідки, однак оцінка акту (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо їх викладення в ньому висновків) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, або у випадку можливого використання такого акту, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Вищенаведена позиція застосування норм матеріального права відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13 за позовом ОСОБА_4 до Державної фінансової інспекції у Волинській області, головного контролера-ревізора відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та послуг Інспекції Омельчук С. І. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 33770792).

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМБУДСЕРВІС-5» ЛТД» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко