Рішення

від 26.06.2014 по справі 927/857/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.678-853

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

24 червня 2014р. справа №927/857/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна

компанія «Нафтогаз України»,

вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ, 01001

До відповідача: Виробничого підприємства теплових мереж «Борзнатеплокомуненерго»,

вул.Незалежності, 2, м. Борзна, 16400

Про стягнення 25867грн. 37коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача : Вознюк Є.В., головний юрисконсульт довіреність №14-167 від 11.06.2014р.

Від відповідача: Шибіка В.Ю директор

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача пені у розмірі 16725,29грн. за період з 14.04.2013р. по 04.02.2014р., інфляції в сумі 5437,53грн. за період з травня по січень 2014р., 3% річних в сумі 3704,55грн. за період з 14.04.2013р. по 04.02.2014р. за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору №13/2486-БО-39 від 28.12.2012р.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом та залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву №105 від 23.06.2014р., в якому проти позову заперечував та зазначив, що ВПТМ «Борзнатеплокомуненерго» постачає теплову енергію споживачам, які розташовані на території Борзнянського району відповідно до укладених договорів, основна частина споживачів це бюджетні організації та установи, що виконання споживачами умов договору на постачання теплової енергії забезпечує повний і своєчасний розрахунок ВПТМ «Борзнатеплокомуненерго» за спожитий природний газ, який постачається ПАТ «НАК «Нафтогаз України». Відповідач зазначає, що у 2013 році жодна з бюджетних установ і організацій через дефіцит Державного бюджету не виконувала умов договорів про постачання теплової енергії, авансові платежі споживачами не сплачувалися, розрахунки проводились хаотично із значними затримками, що несвоєчасне виконання державою Державного бюджету в частині видатків на утримання бюджетних установ і організацій, привело до несвоєчасного погашення заборгованості відповідача за спожитий природний газ перед позивачем, акціонером якого є держава, що суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності у разі, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву, зазначивши, що відповідачем не виконані зобов'язання згідно умов договору і відсутність коштів, невиконання третіми особами перед відповідачем зобов'язань, не звільняє відповідача від виконання грошового зобов'язання перед позивачем.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

28.12.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2486-БО-39, відповідно до пункту 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 1060 тис.куб.м, в тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): січень - 210, лютий - 180, березень - 160, квітень - 70, травень - 10, червень - 10, липень - 10, серпень - 10, вересень - 10, жовтень - 70, листопад - 140, грудень - 180.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором поставки.

Відповідно до п.5.1 договору ціна (граничний рівень цін) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

У п.5.2 договору сторони передбачили, що ціна за 1000куб.м газу становить 3509,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 305,60грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12грн., всього з ПДВ - 366,72грн. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 3884,78грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96грн., всього з ПДВ - 4661,74грн.

Додатковою угодою №1 від 10.07.2013р. до договору №13/2486-БО-39 від 28.12.2012р. сторони з 01.07.2013р. виклали п.5.1 договору в наступній редакції: ціна за 1000куб.м газу становить 3459,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 295,60грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12грн., всього з ПДВ - 354,72грн. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 3823,78грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76грн., всього з ПДВ - 4588,54грн.

За умовами п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п.3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у січні-грудні 2013 року природний газ в обсязі 854,327тис.куб.м. на загальну суму 3957903,73коп., що підтверджується двосторонніми підписаними та скріпленими печатками позивача і відповідача актами передачі-приймання природного газу, копії яких додані до матеріалів справи (а.с 17-28), а саме, згідно: акту від 31.01.2013р. за січень 2013р. в обсязі - 170,794тис.куб.м. вартістю 796196,54грн., акту від 28.02.2013р. за лютий 2013р. в обсязі - 129,983тис.куб.м. вартістю 605946,42грн.; акту від 31.03.2013р. за березень 2013р. в обсязі - 152,186тис.куб.м. вартістю 709450,96грн.; акту від 30.04.2013р. за квітень 2013р. в обсязі - 55,487тис.куб.м. вартістю 258665,75грн., акту від 31.05.2013р. за травень 2013р. в обсязі - 4,284тис.куб.м. вартістю 19970,88грн.; акту від 30.06.2013р. за червень 2013р. в обсязі - 3,571тис.куб.м. вартістю 16647,06грн., акту від 31.07.2013р. за липень 2013р. в обсязі - 4,022тис.куб.м. вартістю 18455,09грн.; акту від 31.08.2013р. за серпень 2013р. в обсязі - 3,884тис.куб.м. вартістю 17821,87грн., акту від 30.09.2013р. за вересень 2013р. в обсязі - 5,997тис.куб.м. вартістю 27517,45грн., акту від 31.10.2013р. за жовтень 2013р. в обсязі - 83,300тис.куб.м. вартістю 382225,05грн., акту від 30.11.213р. за листопад 2013р. в обсязі - 93,596тис.куб.м. вартістю 429468,63грн., акту від 31.12.2013р. за грудень 2013р. в обсязі - 147,223тис.куб.м. вартістю 675538,03грн.

Згідно п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи та підтверджує відповідач, останній свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав в повному обсязі, сплативши за отриманий природний газ 3957903,73грн., проте розрахунки з позивачем проведені з порушенням терміну оплати.

Так, 31.01.2013р. відповідачем сплачено 300000,00грн., 01.02.2013р. - 496196,54грн., 26.02.2013р. - 300000,00грн., 01.03.2013р. - 305946,42грн., 29.03.2013р. - 60000,00грн., 04.04.2013р. - 440000,00грн., 08.05.2013р. - 250000,00грн., 31.05.2013р. - 120000,00грн., 26.06.2013р. - 20000,00грн., 10.07.2013р. - 40000,00грн., 26.07.2013р. - 74734,65грн., 02.08.2013р. - 18749,49грн., 04.09.2013р. - 18106,19грн., 30.09.2013р. - 20000,00грн., 03.10.2013р. - 7233,13грн., 06.11.2013р. - 30000,00грн., 11.11.2013р. - 50000,00грн., 22.11.2013р. - 10000,00грн., 25.11.2013р. - 35000,00грн., 29.11.2013р. - 15000,00грн., 26.12.2013р. - 100000,00грн., 30.12.2013р. - 300000,00грн., 30.12.2013р. - 90000,00грн., 03.01.2013р. - 210000,00грн., 27.01.2013р. - 150000,00грн., 27.01.2013р. - 200000,00грн., 31.01.2014р. - 150000,00грн., 04.02.2014р. - 147526,11грн.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 5437,53грн. за період з травня 2013 року по січень 2014 року, 3% річних в сумі 3704,55грн. за період з 14.04.2013р. по 04.02.2014р.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу, суд, дослідивши наведені позивачем розрахунки стягуваних сум інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення інфляції та 3% річних підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку допущено ряд помилок.

Згідно з п.3.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Господарський суд Чернігівської області з врахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р, здійснив перевірку наведеного позивачем розрахунку інфляційних, які нараховані за зобов'язаннями квітня 2013 року, жовтня 2013 року, листопада 2013 року та грудня 2013 року.

Під час перевірки судом встановлено безпідставне нарахування позивачем індексу інфляції за наступний місяць (липень 2013 року) на вже визначену суму інфляційних нарахувань 218,12грн. за попередній місяць (травень 2013 року), індексу інфляції за наступний місяць (грудень 2013 року) на вже визначену суму інфляційних нарахувань 603,86грн. за попередній місяць (листопад 2013 року), і як результат позивачем при здійсненні розрахунку не вірно визначені суми боргу, на які нараховано індекс інфляції, та невірно визначена сума дефляції за липень 2013 року.

З огляду на вище викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 5434,72грн. за період з травня 2013 року по січень 2014 року. В решті стягнення суми інфляційних нарахувань позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю.

Позовні вимоги в часині стягнення 3% річних підлягають задоволенню на суму 3515,94грн. за період з 16.04.2013р. по 03.02.2014р., оскільки позивачем не вірно визначені періоди прострочки і кількість днів прострочки. Так, позивачем безпідставно не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення. Крім того, відповідно до ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місяці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, позивачем при нарахуванні 3% річних за зобов'язаннями відповідача за березня 2013 року, не вірно визначено період прострочки з 14.04.2013р. по 08.05.2013р. (кількість днів прострочки 25), оскільки останній день строку оплати - 13.04.2013 року є вихідним днем, а отже днем закінчення строку оплати є 15.04.2013 року і прострочка відповідача з оплати спожитого у березні 2013 року природного газу наступає з 16.04.2013 року. Крім того, відповідачем проведено оплату 08.05.2013р. і період прострочки необхідно визначати з 16.04.2013р. по 07.05.2013р. (кількість днів прострочки 22), відповідно сума 3% річних за цей період становить 378,73грн.

Аналогічно підлягає визначенню і періоди прострочки при нарахуванні 3% річних за зобов'язаннями відповідача по оплаті за спожитий природний газ у квітні 2013 року з урахуванням дат фактично проведених відповідачем часткових оплат 31.05.2013р., 26.06.2013р., 10.07.2013р., 26.07.2013р. За таких обставин, суд доходить висновку, що 3% річних підлягають нарахуванню за період з 14.05.2013р. по 25.07.2013р. в загальній сумі 654,46грн.

Період прострочки при нарахуванні 3% річних за зобов'язаннями відповідача по оплаті за спожитий природний газ у травні 2013 року з урахуванням дати його фактичної оплати 26.07.2013р. становить з 14.06.2013р. по 25.07.2013р. - сума 3% річних 68,94грн.

Період прострочки при нарахуванні 3% річних за зобов'язаннями відповідача по оплаті за спожитий природний газ у червні 2013 року з урахуванням дати його фактичної оплати 26.07.2013р. і з врахуванням того, що останній день строку оплати - 13.07.2013 року є вихідним днем, а отже день закінчення строку оплати - 15.07.2013 року, становить з 16.07.2013р. по 25.07.2013р. - сума 3% річних 13,68грн.

Період прострочки при нарахуванні 3% річних за зобов'язаннями відповідача по оплаті за спожитий природний газ у жовтні 2013 року з урахуванням дати його фактичної оплати 03.10.2013р., 06.11.2013р., 11.11.2013р., 22.11.2013р., 25.11.2013р., 29.11.2013р., 26.12.2013р., 30.12.2013р. становить з 14.11.2013р. по 29.12.2013р. - сума 3% річних 938,53грн.

Період прострочки при нарахуванні 3% річних за зобов'язаннями відповідача по оплаті за спожитий природний газ у листопаді 2013 року з урахуванням дати його фактичної оплати 30.12.2013р., 03.01.2014р. становить з 14.12.2013р. по 02.01.2014р. - сума 3% річних 624,42грн.

Період прострочки при нарахуванні 3% річних за зобов'язаннями відповідача по оплаті за спожитий природний газ у грудні 2013 року з урахуванням дати його фактичної оплати 03.01.2014р., 27.01.2014р., 31.01.2014р., 04.02.2014р. становить з 14.01.2014р. по 03.02.2014р. - сума 3% річних 837,18грн.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Згідно п.9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється у 5 років.

Позивач просить стягнути з відповідача 16725,29грн. пені за період з 14.04.2013р. по 04.02.2014р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок суд встановив, що позивачем при здійсненні розрахунку безпідставно не враховано (як і при розрахунку 3% річних), що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення. Крім того, відповідно до ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місяці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тому пеня підлягає нарахуванню в сумі 15859,71грн., а саме: за період з 16.04.2013р. по 07.05.2013р. - 1893,67грн., з 14.05.2013р. по 25.07.2013р. - 3179,90грн., з 14.06.2013р. по 25.07.2013р. - 321,72грн., з 16.07.2013р. по 25.07.2013р. - 63,85грн., з 14.11.2013р. по 29.12.2013р. - 4066,98грн., з 14.12.2013р. по 02.01.2014р. - 2705,81грн., з 14.01.2014р. по 03.02.2014р. - 3627,78грн.

У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Як встановлено судом, газ, що постачався за договором №13/2486-БО-39 від 28.12.2012р., використовувався покупцем для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи ті обставини, що поставка природного газу здійснювалась для надання бюджетним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, що оплата за спожитий природний газ у січні-грудні 2013 року відповідачем проведена добровільно, в тому числі по зобов'язанням за січень, лютий, липень, серпень, вересень 2013 року прострочка оплати зі сторони відповідача відсутня, а також враховуючи, що станом на дату звернення до суду відповідачем повністю виконані свої зобов'язання по договору №13/2486-БО-39 від 28.12.2012р. щодо оплати природного газу (останній платіж проведено 04.02.2014р.), а також інфляційні втрати в сумі 5434,72грн. та три відсотки річних в сумі 3515,94грн., які суд визнав обґрунтованими до стягнення, частково компенсують збитки позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд доходить висновку за можливе зменшити розмір пені заявленої позивачем до стягнення на 50%, керуючись нормами ст.83 п.3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України. Відповідно пеня підлягає стягненню в сумі 7929,86грн. Судовий збір у разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення пені.

Заперечення відповідача проти позову судом не приймаються, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання своєчасно не виконав, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення пені в сумі 7929,86грн., в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 5434,72грн., в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 3515,94грн. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1752,34грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 193, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 253, 254, 525, 526, 549, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничого підприємства теплових мереж «Борзнатеплокомуненерго» (вул.Незалежності,2, м. Борзна, банківські реквізити не повідомлені, ідентифікаційний код 24838038) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ, банківські реквізити не повідомлені, ідентифікаційний код 20077720) 7929грн.86коп. пені, 5434грн.72коп. інфляційних нарахувань, 3515грн.94коп. три відсотки річних, 1752грн.34коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 26.06.2014р.

Суддя Н.Ю.Книш