Рішення

від 20.06.2014 по справі 905/1000/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.06.2014 Справа № 905/1000/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Левшиної Я.О., суддів Мирошниченка Я.С., Осадчої А.М., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОНІКА» м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖНОЄ», м. Донецьк

за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ», м. Донецьк

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 83931,30 грн., пені - 7608,00 грн., 3% річних - 3498,29грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: Гольдин В.Л. (за довіреністю № 04-02/2014 від 04.02.2014р.);

від відповідача: Приходько В.В.(за довіреністю № 7 від 20.02.2014р.);

від третьої особи: Новікова Г.В.(за довіреністю № 01 від 01.04.2014р.).

У судовому засіданні 19.06.2014р. оголошувалась перерва до 20.06.2014р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 27.03.2014р. справу передано на розгляд судді Мирошниченка Я.С.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 07.04.2014р. справу передано на розгляд судді Левшиній Я.О.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 29.04.2014р. призначено колегіальний розгляд справи № 905/1000/14 у складі: головуючий суддя Левшина Я.О., судді Ю.В. Сич, Осадча А.М.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 19.06.2014р. змінено склад колегії суддів, а саме замінено суддю Ю.В. Сич на суддю Я.С. Мирошниченко.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОНІКА» м. Донецьк звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖНОЄ», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 83931,30 грн., пені - 7608,00 грн., 3% річних - 3498,29грн.

Ухвалою від 09.04.2014р. суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ», м. Донецьк.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором переводу боргу б/н від 25.03.2013р. з оплати поставленого третій особі товару за договором поставки №2/12 від 01.08.2012р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: акт зведення взаєморозрахунків; накладну № 6 від 09.04.2013р.; договір від 22.03.2013р.; договір про переведення боргу б/н від 25.03.2013р.; правоустановчі документи; податкові накладні № 90 від 15.10.2012р., № 88 від 01.10.2012р., № 87 від 24.09.2012р., № 86 від 21.09.2012р.; специфікації № 65 від 15.10.2012р., № 63 від 01.10.2012р., № 62 від 24.09.2012р., № 61 від 21.09.2012р.; рахунки-фактури №Л-00000062 від 15.10.2012р., №Л-00000060 від 01.10.2012р., №Л-00000059 від 24.09.2012р., №Л-00000058 від 21.09.2012р.; довіреності № 141 від15.10.2012р., № 128 від 01.10.2012р., № 120 від 21.09.2012р.; видаткові накладні № Л-00000065 від 15.10.2012р., №Л-00000063 від 01.10.2012р., №Л-00000062 від 24.09.2012р., №Л-00000061 від 21.09.2012р.; договір поставки № 2/12 від 01.08.2012р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: докази надіслання на адресу відповідача акту зведення взаєморозрахунків; видаткові накладні № Л-00000061 від 21.09.2012р., № Л-00000065 від 15.10.2012р., №Л-00000063 від 01.10.2012р., №Л-00000062 від 24.09.2012р.; накладна № 6 від09.04.2013р.; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, 361; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 064255 (а.с. 40-50).

Відповідач надав відзив на позовну заяву № 2/27 від 27.02.2014р., у якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що: зобов'язання у вигляді оплати грошових коштів за поставку товару прийняло на себе Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ» за договором поставки № 2/12 від 01.08.2012р.; за договором від 26.03.2013р. відповідач прийняв на себе інше зобов'язання - передати на умовах цього договору власну продукцію лук у кількості 113753,81кг на суму 125129,19грн. взамін на взаємозалік за зустрічними вимогами однорідною вимогою з Приватним підприємством «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОНІКА»; у відповідача немає перед позивачем грошових зобов'язань; за умовами розділу 2 договору № 26/03-13 від 26.03.2013р. позивач зобов'язався надати власний автотранспорт для вивезення цибулі зі складу відповідача - такий самовивоз повинен був здійснений позивачем протягом двох тижнів від дати договору, а саме 09.04.2013р.; позивач здійснив вивезення луку лише на суму 17508,70грн. Також надав: договір № 26/03-13 від 26.03.2013р.; журнал складського обліку; банківську виписку від 27.02.2014р.; правоустановчі документи (а.с. 52-67).

05.03.2014р. від позивача надійшли: письмові пояснення б/н від 05.03.2014р. щодо дати договору поставки лику № 26/03-13; заява на заперечення відповідача б/н від 05.03.2014р., у якій останній на задоволенні позовних вимог наполягав, посилаючись на договір про переведення боргу б/н від 25.03.2013р.; заява б/н від 05.03.2014р., у якій зазначив, що: загальна сума зобов'язань нового боржника відповідно до п. 2 проекту договору про переведення боргу б/н від 25.03.2013р. повинна була складати 125129,19грн. за договорами № 3/11 від 30.03.2011р. та № 2/12 від 01.08.2012р., однак, до остаточного варіанту договору були включені зобов'язання боржника лише за договором № 2/12 від 01.08.2012р. Крім того, позивач надав: договір поставки № 3/11 від 30.03.2011р.; видаткову накладну Л-00000031 від 09.12.2011р.; довідку від 05.03.2014р. про наявність заборгованості у розмірі 83931,30грн.; заяву б/н від 05.03.2014р. про виконання вимог ухвали суду (а.с.73-82).

11.03.2014р. від відповідача надійшло клопотання №1/03/14 від 11.03.2014р. про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ», м. Донецьк, яке було задоволено ухвалою від 09.04.2014р. Також відповідач надав лист № 754 від 17.01.2014р. про порушення кримінального провадження №12014050690000082 від 14.01.2014р. (а.с. 83-84).

11.03.2014р. від позивача надійшло клопотання б/н від 07.03.2014р. про повернення з державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору у розмірі 503,32грн. (а.с. 85). Судом було повідомлено, що питання про повернення судового збору буде розглянуто у кінцевому процесуальному документі.

25.03.2014р. від позивача до канцелярії суду надано: заяву б/н від 24.03.2014р., у якій останній зазначив, що між ним та відповідачем діє договір № 26/03-13 від 26.03.2013р.; заяву (заперечення на клопотання відповідача про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ» до участі в процесі у якості третьої особи) б/н від 13.03.2013р. (а.с. 88-90).

09.04.2014р. позивач надав заяву б/н від 03.04.2014р., у якій зазначив, що договір б/н від 22.03.2013р. визнано недійсним з 12.03.2014р. на підставі додаткової угоди від 12.03.2014р.

Третя особа надала відзив на позовну заяву № 69 від 23.04.2014р., у якому проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що: існують сумніви щодо дійсності укладених з позивачем договорів; проведення внутрішньої перевірки законності проведених операцій. Також надано клопотання про зупинення провадження у справі б/н від 23.04.2014р., в обґрунтування якого Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ» посилається на те, що під час проведення внутрішньої перевірки законності операцій ТОВ «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ» виявлені факти проведення безтоварних операцій між ПП «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОНІКА» та ТОВ «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ», а також факти розкраданні грошових коштів. У зв'язку з цим ТОВ «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ» звернулось до слідчих органів із заявою про виявлення ознак злочину. На підтвердження викладених обставин до матеріалів справи були додані: наказ про проведення виробничої інвентаризації № 6 від 15.04.2014р. (а.с. 106); балансова довідка б/н від 28.04.2014р. (а.с. 125); витяг з кримінального провадження № 12014050690000745 (а.с. 126); повідомлення про початок досудового розслідування (а.с. 127); заява про проведення перевірки № 2 від 24.03.2014р. (а.с. 128); бухгалтерська довідка № 56 від 29.04.2014р. (а.с. 129).

28.04.2014р. від відповідача надійшла заява б/н від 28.04.2014р., у якій останній проти клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі заперечував, посилаючись на те, що: досудове слідство не відноситься до встановлення фактичних обставин по справі № 905/1000/14; Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ» не надано жодного доказу про відкриття кримінального провадження та застосування кримінальної відповідальності до робітників відповідача. Також надано: постанову Вищого господарського суду України від 27.02.2014р. по справі № 916/2514/13; постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.02.2014р. по справі № 910/8799/13, від 13.01.2014р. по справі № 913/2816/13, від 23.01.2014р. по справі № 905/8139/13; заяву б/н від 29.04.2014р. , у якій зазначив, що відповідач у своїх запереченнях не заперечує проти факту поставки товару за спірними видатковими накладними; лист Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 13643/10/05-62-22-03-13-1 від 28.04.2014р.; бухгалтерську довідку №1/28 від 28.04.2014р. (а.с. 110-148).

Ухвалою суду від 26.05.2014р. судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі б/н від 23.04.2014р.

29.04.2014р. від третьої особи надійшло клопотання б/н від 28.04.2014р. про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 905/2871/14, надано ухвалу про порушення провадження у справі № 905/2871/14 від 28.04.2014р. (а.с. 130-131).

16.05.2014р. від позивача надійшла заява б/н від 20.05.2014р., у якій останній проти задоволення клопотання третьої особи клопотання б/н від 28.04.2014р. про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 905/2871/14 заперечував, посилаючись на те, що: сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у іншій справі; під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин; згідно п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Також надав: постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2013р. № 5015/4515/12, від 06.02.2014р. № 9/72/5022-1037/2012. (а.с. 135-140).

26.05.2014р. від третьої особи надійшли письмові пояснення б/н від 26.05.2014р., у яких останній зазначив, що: не мав можливості підготувати письмові пояснення у зв'язку з не направленням йому позивачем документів, доданих до позовної заяви; товарно-транспортні накладні не оформлені належним чином. Також надано: пояснювальні записки від 20.04.2014р., від 01.04.2014р.; товарно-транспортні накладні №58 від 21.09.2012р., №60 від 01.10.2012р., №65 від 15.10.2012р.; подорожні листи №073227 від 21.09.2012р., №073235 від 24.09.2012р., №073236 від 24.09.2012р., №073238 від 24.09.2012р., №155970 від 24.09.2012р., №073237 від 24.09.2012р., №073288 від 01.10.2012р., від 15.10.2012р.; відомості про трудові відносини осіб; квитанції №1, №2; наказ №7/к від 10.04.2012р.; свідоцтво про смерть; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1; копія паспорту ОСОБА_5; наказ №3/к від 02.04.2009р.; ухвала про відкладення розгляду справи №905/2871/14 від 14.05.2014р. (а.с. 141-171).

23.05.2014р. від позивача надійшла заява б/н від 22.05.2014р., у якій останній зазначив, що надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні оформлені належним чином повноважними представниками третьої особи. Також надано:товарно-транспортні накладні №58 від 21.09.2012р., № 59 від 24.09.2012р., №60 від 01.10.2012р., №65 від 15.10.2012р.; заяву про дію договору заміни боржника; постанову Вищого господарського суду України від 10.02.2014р. № 910/16290/13. (а.с. 172 - 177).

04.06.2014р. від третьої особи надійшла копія позовної заяви №70 від 24.04.2014р. яка є предметом по справі № 905/2871/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське» до Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Соніка» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Южноє» про визнання недійсним договору (а.с. 183-186).

16.06.2014р. позивачем було надано: клопотання б/н від 16.06.2014р. про долучення до матеріалів справи поштової квитанції від 14.06.2014р., опису вкладення та ухвали про відкладення розгляду справи №905/2871/14 від 04.06.2014р.; заяву (заперечення на клопотання відповідача про припинення розгляду справи за ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 187-192).

18.06.2014р. від позивача надійшла заява про зловживання правом б/н від 17.06.2014р., у якому останній зазначив, що третя особа вводить суд в оману (а.с. 193).

19.06.2014р. від третьої особи надійшло клопотання б/н від 19.06.2014р., у якому останній просив зупинити провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України та направити справу до органу досудового розслідування. Також надано: правоустановчі документи; лист № 5205 від 14.04.2014р. про проведення досудової перевірки; повідомлення про початок досудового розслідування; постанову №11 від 29.05.2013р.

Щодо клопотання третьої особи б/н від 28.04.2014р. про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 905/2871/14 слід зазначити, що у судовому засіданні представники сторін повідомили суд про те, що 19.06.2014р. господарським судом Донецької області прийнято рішення по справі по справі № 905/2871/14, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Луганське» до Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Соніка» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Южноє» про визнання недійсним договору про переведення боргу б/н від 25.03.2013р. відмовлено.

Враховуючи вищевикладене суд відмовляє у задоволенні клопотання третьої особи б/н від 28.04.2014р. про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 905/2871/14.

Щодо клопотання третьої особи б/н від 19.06.2014р. про зупинення провадження у справі та направлення справи до органу досудового розслідування, суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ» не надано жодного доказу про відкриття кримінального провадження та застосування кримінальної відповідальності до робітників відповідача. Досудове слідство не відноситься до встановлення фактичних обставин по справі № 905/1000/14, тому суд відмовляє в задоволенні зазначеного вище клопотання.

20.06.2014р. від позивача надійшли пояснення щодо розрахунку пені.

20.06.2014р. у судовому засіданні відповідач надав клопотання б/н від 20.06.2014р., у якому просив суд застосувати до пені строк позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012р. між Приватним підприємством «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОНІКА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ» (одержувач) укладений договір поставки № 2/12 (а.с. 38-39) (далі договір поставки), згідно п.п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність, а одержувач прийняти та сплатити товар у асортименті: бензин А-80, дизельне паливо, масло М10Г2К, М14В2, автозапчастини до сільськгосптехніки, вугілля у якості, цінам, та строкам поставки згідно умовам договору, заявкам одержувача та накладним на відпущення товару.

Оплата товару, який поставляється по цьому договору, здійснюється по факту поставки товару на підставі виставленого постачальником рахунку. Рахунок підлягає до оплати у строк до 2х банківських днів від визначеної у рахунку дати. При здійсненні оплати у призначенні платежу в обов'язковому порядку вказується найменування оплачуваного товару, а також номер та дата договору, відповідно до якого здійснюється оплата (п. 2.3. договору поставки).

Відповідно до п. 3.1. договору поставки за прострочення грошових зобов'язань, які виникли з дійсного договору, одержувач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

На виконання умов укладеного договору постачальником був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними № Л-00000065 від 15.10.2012р. на суму 10680,00грн., №Л-00000063 від 01.10.2012р. на суму 11320,00грн., №Л-00000062 від 24.09.2012р. на суму 25000,00грн., №Л-00000061 від 21.09.2012р. на суму 54440,00грн. на загальну суму 101440,00грн. (а.с. 42-45) та виставлені одержувачу рахунки-фактури №Л-00000062 від 15.10.2012р., №Л-00000060 від 01.10.2012р., №Л-00000059 від 24.09.2012р., №Л-00000058 від 21.09.2012р. (а.с. 27-30).

Повноваження представника одержувача на отримання товару підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями № 141 від15.10.2012р., № 128 від 01.10.2012р., № 120 від 21.09.2012р. (а.с. 31,33, 35).

Взяті на себе зобов'язання за отриманий товар Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ» належним чином не виконало.

25.03.2013р. між Приватним підприємством «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОНІКА» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЖНОЄ» (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ» (первісний боржник) був укладений договір про переведення боргу б/н (а.с. 13-14), відповідно до п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого Новий боржник заміняє Первісного боржника як зобов'язану сторону у договорі поставки №2/12 від 01.08.2012р., укладеному між первісним боржником і ПП «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОНІКА» (надалі іменується «кредитор»).

За цим договором новий боржник стає зобов'язаним здійснити замість первісного боржника наступні обов'язки останнього: сплатити за здійснену в 2012 році поставку паливно-мастильних матеріалів і запчастини в сумі 125129,19грн. (п. 2 договору про переведення боргу).

Відповідно до п. 5 вищезазначеного договору за прийняття на себе боргу за цим договором і наступне його погашення, первісний боржник зобов'язаний сплатити новому боржникові до 31.12.2013р. винагороду в сумі погашеного кредитору боргу, а саме 125129,19грн.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 7 договору про переведення боргу).

Прийняті на себе зобов'язання за договором про переведення боргу б/н від 25.03.2013р. відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, на підставі п. 3.1 договору поставки № 2/12 від 01.08.2012р. позивачем також нарахована відповідачу пеня в сумі 7608,00 грн. за видатковими накладними: №Л-00000061 від 21.09.2012р. - період з 21.09.2012р. по 21.03.2013р.; №Л-00000062 від 24.09.2012р. - період з 24.09.2012р. по 24.03.2013р.; №Л-00000063 від 01.10.2012р. - період з 01.10.2012р. по 01.04.2013р.; № Л-00000065 від 15.10.2012р. - період з 15.10.2012р. по 15.04.2012р.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 3498,29грн. за видатковими накладними: №Л-00000061 від 21.09.2012р. - період з 26.09.2012р. по 10.01.2014р.; №Л-00000062 від 24.09.2012р. - період з 27.09.2012р. по 10.01.2014р.; №Л-00000063 від 01.10.2012р. - період з 04.10.2012р. по 09.04.2013р.; № Л-00000065 від 15.10.2012р. - період з 18.10.2012р. по 10.01.2014р.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 520 ЦК України передбачає право заміни боржника у зобов'язанні. Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою стороною лише за згодою кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2013р. між Приватним підприємством «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОНІКА» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЖНОЄ» (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ» (первісний боржник) був укладений договір про переведення боргу б/н за договором поставки №2/12 від 01.08.2012р., укладеного між Приватним підприємством «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОНІКА» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ» (первісний боржник).

Відповідно до п. 2 договору про переведення боргу новий боржник (відповідач) став зобов'язаним здійснити замість первісного боржника наступні обов'язки останнього: сплатити за здійснену в 2012 році поставку паливно-мастильних матеріалів і запчастини в сумі 125129,19грн.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору про переведення боргу б/н від 25.03.2013р. не визначений термін, у який відповідач (новий боржник) зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу, тому, враховуючи умови договору поставки № 2/12 від 01.08.2012р., відповідно до якого третя особа (первісний боржник) повинна здійснити рахунок за поставлений товар у строк до 2х банківських днів від визначеної у рахунку дати, суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен був сплатити суму боргу за поставлений товар негайно з моменту набрання чинності договору про переведення боргу.

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобовязання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість, яка станом на дату звернення до суду складає 83931,30 грн., що не спростовується відповідачем.

Посилання відповідача на те, що розрахунок за договором про переведення боргу б/н від 25.03.2013р. здійснюються шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог за договором № 26/03-13 від 26.03.2013р., суд не приймає до уваги. У договорі на поставку цибулі, на який відповідач посилається в обґрунтування своєї правової позиції, також не зазначено, що поставка цибулі здійснюється шляхом проведення взаємозаліку за зустрічними вимогами за договором про переведення боргу б/н від 25.03.2013р. Крім того, сторонами у договорі не здійснено будь-яких дій з якими ст. 601 Цивільного кодексу України пов'язує проведення взаємозаліку у разі звернення з заявою, у разі наявності зустрічних однорідних вимог у сторін.

Відповідно до договору про переведення боргу б/н від 25.03.2013р. боржник стає зобов'язаним здійснити замість первісного боржника наступні обов'язки останнього: сплатити за здійснену в 2012 році поставку паливно-мастильних матеріалів і запчастини в сумі 125129,19грн.

У заяві б/н від 05.03.2014р. позивач зазначив, що у проекті договору переведення боргу від 25.03.2013р. між позивачем та відповідачем п. 1 договору повинен був включати у себе декілька договорів первісного боржника, за якими зобов'язання повинен був взяти відповідач, це договори № 3/11 від 30.03.2011р. та № 2/12 від 01.08.2012р. У укладеному договорі сторони передбачили зобов'язання первісного боржника лише за договором № 2/12 від 01.08.2012р., а п. 2 договору залишили без змін. Це також не заперечувалось відповідачем у відзиві № 2/27-02 від 27.02.2014р.

Щодо заперечень третьої особи відносно того, що товарно-транспортні накладні не оформлені належним чином, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні видаткові накладні № Л-00000065 від 15.10.2012р., №Л-00000063 від 01.10.2012р., №Л-00000062 від 24.09.2012р., №Л-00000061 від 21.09.2012р., на яких міститься підпис повноважного представника та стоїть печатка підприємства.

Тобто твердження третьої особи спростовуються матеріалами справи .

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 83931,30грн.

Відповідно до ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України .

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, на підставі п. 3.1 договору поставки № 2/12 від 01.08.2012р. пеню у розмірі 7608,00 грн. (за видатковими накладними: №Л-00000061 від 21.09.2012р. - період з 21.09.2012р. по 21.03.2013р.; №Л-00000062 від 24.09.2012р. - період з 24.09.2012р. по 24.03.2013р.; №Л-00000063 від 01.10.2012р. - період з 01.10.2012р. по 01.04.2013р.; № Л-00000065 від 15.10.2012р. - період з 15.10.2012р. по 15.04.2012р.).

Проте, як вже зазначалось раніше, згідно п. 2 договору про переведення боргу б/н від 25.03.2013р. новий боржник відповідає перед кредитором в межах суми 125129,19грн. Крім того, у договорі про переведення боргу не передбачена відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, проте умовами договору про переведення боргу б/н від 25.03.2013р. відповідальність за порушення строків оплати товару не встановлена.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 7608,00грн. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що суд визнав вимоги позивача про стягнення пені такими, що не підлягають задоволенню, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Щодо нарахування 3% річних суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначені положення, позивач заявив до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3498,29грн. за видатковими накладними: №Л-00000061 від 21.09.2012р. - період з 26.09.2012р. по 10.01.2014р.; №Л-00000062 від 24.09.2012р. - період з 27.09.2012р. по 10.01.2014р.; №Л-00000063 від 01.10.2012р. - період з 04.10.2012р. по 09.04.2013р.; № Л-00000065 від 15.10.2012р. - період з 18.10.2012р. по 10.01.2014р.

Оскільки договір про переведення боргу б/н від 25.03.2013р. набув чинності з 25.03.2013р., то в порядку ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги за видатковими накладними № Л-00000065 від 15.10.2012р., №Л-00000063 від 01.10.2012р., №Л-00000062 від 24.09.2012р., №Л-00000061 від 21.09.2012р. - 25.03.2013р., тобто з моменту передачі відповідачу зобов'язання сплатити борг за вищезазначеними видатковими накладними.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, встановивши період та порядок їх нарахування (а саме з 25.03.2013р. по 10.01.2014р.), суд дійшов висновку, про часткове задоволення цих вимог та стягнення 3% річних у розмірі 2014,35грн.

Крім того, слід зазначити, що за подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2404,08грн., що підтверджується платіжним дорученням № 285 від 09.01.2014р., в той час, як відповідно до Закону України «Про судовий збір» сума судового збору за подачу до господарського суду позовної заяви майнового характеру має складати 2% від суми позову, оскільки позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 95037,59грн. носять майновий характер, а отже позивачем надмірно сплачено судовий збір у розмірі 503,33грн.

Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У відповідності до п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається у тому числі в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Враховуючи наведене, суд вбачає за можливе задовольнити клопотання позивача б/н від 07.03.2014р. та повернути Приватному підприємству «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОНІКА» м. Донецьк з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір у розмірі 503,33грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 230, 253, 509, 520, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 627, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 199, 216-218, 265 Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОНІКА» м. Донецьк (ЄДРПОУ 36012403) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖНОЄ», м. Донецьк (ЄДРПОУ 30998995) за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛУГАНСЬКЕ», м. Донецьк (ЄДРПОУ 36443355) про стягнення суми основного боргу у розмірі 83931,30грн., пені - 7608,00 грн., 3% річних - 3498,29грн. задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЖНОЄ» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 74, ЄДРПОУ 30998995) на користь Приватного підприємства «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОНІКА» (83052, м. Донецьк, бул. Шевченка, буд. 98, кв. 5, ЄДРПОУ 36012403) суму основного боргу 83931,30 грн., 3% річних - 2014,35грн., судовий збір в розмірі 1718,91грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 7608,00 грн. та 3% річних у розмірі 1483,94грн. відмовити.

4. Повернути с державного бюджету на користь Приватного підприємства «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОНІКА» (83052, м. Донецьк, бул. Шевченка, буд. 98, кв. 5, ЄДРПОУ 36012403) сплачений у більшому розмірі судовий збір у сумі 503,33грн., за платіжним дорученням № 285 від 09.01.2014р.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.06.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2014р.

Головуючий суддя Я.О. Левшина

Суддя Я.С. Мирошниченко

Суддя А.М. Осадча

Вх: 9537/14

305-69-11

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу