Рішення

від 25.06.2014 по справі 910/10196/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10196/14 25.06.14 За позовом Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної

в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська

фінансова група"

про стягнення 33 426,81 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від позивача Цукрова А.Ю. за довіреністю від 02.01.2014

Від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 25.06.2014, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.05.2014 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська фінансова група" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 11-355 від 01.04.2008 у розмірі 33 426,81 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 11-355 від 01.04.2008 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.08.2013 по 01.02.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2014 порушено провадження у справі № 910/10196/14 та призначено до розгляду на 16.06.2014.

05.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

16.06.2014 у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі судове засідання відкладено на 25.06.2014.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 29.11.2013 оголошено перерву до 13.12.2013.

05.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 25.06.2014, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 25.06.2014, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 між Комунальним підприємством "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві ради (виконавець за договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська фінансова група" (орендар (власник) за договором) укладено договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 11-351, відповідно до умов якого виконавець за плату надає орендарю комунальні послуги (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю, загальною площею 156,80 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 34/36, і участь орендаря в витратах по утриманню будинку і прибудинкової території.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №291/5678 «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації» було змінено найменування Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві ради на Комунальне підприємство "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Положеннями розділу 5 договору визначено, що строк дії договору встановлено з 01.04.2008 до 01.04.2009. Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору.

Згідно з пунктами 2.1. та 2.2. договору орендар щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг (опалення, гаряче водопостачання та холодне водопостачання) згідно виставлених постачальниками табуляграм за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами.

Крім плати за комунальні послуги орендар сплачує виконавцю експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладання договору становить 120 грн. 92 коп. на місяць. Розмір цих витрат може коригуватися без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат в звітному періоді (п. 2.6. договору).

У відповідності до пункту 2.7. договору орендар сплачує за встановленими тарифами вартість послуг по транспортуванню теплової енергії від джерел теплопостачання до споживача (відшкодування внутрішньобудинкових мереж) в розмірі 8 грн. 11 коп. на місяць, незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі по тексту - Правила № 630 від 21.07.2005), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, з огляду на відсутність у договорі строку оплати за житлово-комунальні послуги, застосовуються положення пункту 18 Правил № 630 від 21.07.2005.

Судом встановлено, що рахунки та акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) виставлялись та складались позивачем щодо обсягу та вартості послуг, які були фактично надані та спожиті за попередній місяць, на підставі виставлених постачальниками табуляграм (п. 2.1 договору), так як, незважаючи на зазначення у відповідних рахунках та актах поточного місяця надання послуг (місяць, у якому виставлено рахунок/акт , відповідає місяцю, за який надавались послуги, наприклад, рахунок від 23.08.2013 №4091 за період 08.2013), вказані рахунки та акти містять обсяги та вартість послуг, які були спожиті за попередній місяць, що підтверджується обліковими картками та розшифровками рахунків, які отримувались позивачем від постачальників відповідно до п. 2.1 договору та пояснень позивача лише на початку наступного місяця.

Як встановлено судом, позивачем було надано відповідачу житлово-комунальні послуги на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 11-351 від 01.04.2008 за період з серпня 2013 року по лютий 2014 року. Факт, обсяги та вартість наданих комунальних послуг підтверджується доданими до позовної заяви копіями розшифровок рахунків, облікових карток (табуляграм), нарядів на підключення/відключення опалення, рахунків-фактур, актів приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг).

Судом встановлено, що відповідно до доданих до позовної заяви рахунків-фактур та розрахунку позовних вимог позивачем здійснювалось нарахування плати за електроенергію, проте укладений сторонами договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 11-351 від 01.04.2008 не передбачає обов'язку позивача щодо надання відповідачеві послуг з постачання електроенергії та, відповідно, не передбачає обов'язку відповідача сплачувати послуги з постачання електроенергії.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини 3 статті 20 та пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Частина 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює, що істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг, порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, тощо.

Таким чином, виходячи з системного аналізу статтей 11, 509 ЦК України та частини 1 статті 19, пунктів 1,5 частини 3 статті 20, пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем) як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг повинні ґрунтуватися виключно на договорі, який містить вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, які надаються виконавцем, та які відповідно має оплачувати споживач.

Таким чином, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті спожитих житлово-комунальних послуг за період з серпня 20013 року по лютий 2014 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 19 171 грн. 84 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 14 254,97 грн. пені, що встановлено п. 9.2 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2.9. договору за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

Частиною 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до умов пункту 2.9 договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 14 254,97 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська фінансова група" (03056, м. Київ, вулиця Виборзька, будинок 34/36, ідентифікаційний код 34405978) на користь Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 42, ідентифікаційний код 35756924) основну заборгованість у розмірі 19 171 (дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят одну) грн. 84 коп., пеню у розмірі 14 254 (чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 94 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.06.2014

Суддя М.О. Лиськов