Ухвала

від 24.06.2014 по справі 823/469/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/469/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Геомаркпроект» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року в справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Геомаркпроект» до Уманської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Геомаркпроект» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2012 року №0000162210 та № 0000172210.

Відповідно до постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ПП «Геомаркпроект» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Уманською ОДПІ Черкаської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Геомаркпроект» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Молл-Сервіс» за період серпня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.04.2012 року №120/22/34275287 у якому зазначено виявлені під час перевірки порушення, зокрема:

-п.198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України, п.2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року №88, п.1,2,9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого завищено від»ємне значення різниці між сумою податкового зобов»язання та сумою податкового кредиту за серпень 2011 року на 9 235 грн, занижена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету до бюджету за серпень 2011 року на суму 25 584 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012 року №0000162210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з ПДВ в розмірі 31 980 грн, в т.ч. за основним платежем 25 584 грн, за штрафними санкціями 6 396 грн та податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012 року №0000172210, яким позивачу зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9235 грн, застосовано штрафну санкцію у розмірі 2309 грн.

Як встановлено судом першої інстанції і дані обставини підтверджуються матеріалами справи, 20 липня 2011 року між ТОВ «Молл-Сервіс» (експедитор) та позивачем (замовник) укладено договір транспортного експедирування №20-11, згідно якого замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання забезпечити організацію та здійснення перевезень замовника автомобільним транспортом в межах України.

Пунктом 2.1 договору визначено. що вартість послуг, які включають в себе провізну плату та винагороду, що належить експедитору, а також розмір зборів за виконання експедитором пов»язаних з організацією та здійсненням перевезення операцій та послуг, визначаються за взаємною згодою сторін і фіксуються у рахунках. Вартість послуг визначається на підставі діючих ринкових розцінок і тарифів на аналогічні послуги та може змінюватись відповідно до зміни кон»юктури ринку транспортно-експедиторських послуг та цін на паливно-мастильні матеріали.

Крім того, п.2.2 договору визначено, що у разі необхідності сторони підписують акт звірки.

Перевезення вантажу згідно з п.3.2.1 договору, а саме Борт ГПІ відбувається на підставі відповідних заявок замовника, пункт призначення вантажу м. Київ, вул. Почайнинська 25/49.

Згідно п. 3.2.6 договору експедитор зобов»язаний забезпечити своєчасне та належне оформлення товарно-транспортних накладних, актів виконання робіт та інших супровідних документів.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано докази в яких було зафіксовано вартість послуг.

Також у податковій накладній №18 від 31.08.2011 року зазначено одиницю вимір товару у т.км, кількість 497 742.

Щодо товарно-транспортних накладних №124 - 135, дату яких зазначено в оскаржуваному рішенні суду, то експедитором зазначено в них ТОВ «Молл-Сервіс», замовником та вантажовідправником ПП «Геомаркпроект» м. Умань, вантажоодержувач - ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл», пункт навантаження ст. Бабани, Уманський район, пункт розвантаження м. Київ.

В товарно-транспортних відсутні всі необхідні реквізити, зокрема прізвище, ім.»я та по батькові особи, яка дозволила відпуск товару, відсутня інформація про адресу пункту розвантаження товару, номер подорожнього листа.

У графі вартість відпущеного товару зазначено кількість товару, загальна кількість товару 1970 п.м, загальна маса брутто 238 т, загальна відстань перевезення 2508 км.

У податковій накладній одиниця виміру товару вказана 49742 т.км, що не узгоджується з даними, зазначеними у товарно-транспортній накладній і, крім того, номери автомобілів зазначені ті, які не належать ТОВ «Молл-Сервіс».

31.08.2011 року між представником замовника та представником виконавця ТОВ «Броварське територіальне об»єднання капітального будівництва» складено акт №ОУ- 0000019 проте, що виконавцем проведено по договору транспортного експедирування №20-11: посуши по перевезенню вантажу автомобільним транспортом по маршруту с. Ст. Бабани - м. Київ за серпень 2011 року на суму 208 916 грн 40 коп. Даний акт підписано директором ТОВ «Молл-Сервіс» Костинюк С.О. та від замовника директором ПП «Геомаркпроект» Чубар О.В., тоді як у вступній частині акту зазначено директором ТОВ «Броварське територіальне об»єднання капітального будівництва «Карпов М.В.».

Надаючи правову оцінку вищезазначеним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У підпункті 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначеного згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 ПК).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) (п.200.1 ст.200 ПК).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4 ст.201 ПК).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленнями з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов»язань внаслідок чого відбувається зменшення власного капталу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу ( п.138.2 ст.138 ПК).

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бух обліку та нарахування податку (пп..139.1.9, п.139.1 ст. 139 ПК).

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податку на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених але не достовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом першої інстанції вірно не прийнято в якості доказу наданого в суді акту №ОУ-0000019 від 31.08.2011 року, оскільки всі первинні документи складаються у момент проведення господарської операції або ж після її завершення.

В наданих в суді першої інстанції копії актів здачі-прийняття робіт не узгоджується кількість вантажу із загальною кількістю вантажу, зазначеною у цих товарно-транспортних накладних.

Вірним є прийняття як доказ судом першої інстанції даних акту перевірки Рокитнянської МДПІ щодо результатів невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Молл-Сервіс» в якому зазначено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки, тощо.

Отже, відсутні правові підстави для визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки доказів, які б свідчили про реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Молл-Сенрвіс», судом під час розгляду справи не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Геомаркпроект» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.