Ухвала

від 17.06.2014 по справі 822/1664/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1664/14

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонне Траузес Фекторі" про стягнення адміністративно-господарських санкцій , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонне Траузес Фекторі" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з'явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

17 червня 2014 року представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем до відділення Фонду подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 239 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", також самостійно розрахована відповідачем і становить - 10 осіб.

Оскільки відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 8 осіб, до останнього застосовано адміністративно - господарську санкцію у розмірі середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, та пеня, які відповідачем не сплачені, що стало підставою для звернення останнього з позовом до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та відмовляючи у задоволенні позову виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 18 Закону № 875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в т.ч. з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно зі ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Поряд з тим, абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 31.01.2007 року №70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

У розрізі наведених правових положень, колегія суддів зауважує, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено при апеляційному розгляді справи, відповідачем виконані вимоги постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо подання щомісячної інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено при апеляційному розгляді справи, ТОВ "Полонне Траузес Фекторі" подавало до Поллонського районного центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів щомісяця протягом 2013 року, що підтверджується звітами про наявність вакансій.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відмови роботодавця у працевлаштуванні інвалідів не було, а також з метою працевлаштування інвалідів відповідач надавав оголошення в районній газеті "Новий шлях" та звертався до Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області з листом про необхідність проінформувати громадські організації інвалідів, щодо створення робочих місць на підприємстві.

Водночас, апелянтом не доведено, що мали місце будь-які факти відмови у працевлаштуванні інвалідів, які безпосередньо звертались на підприємство або направлялись центром зайнятості.

Судова колегія звертає увагу апелянта, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення, відтак зазначені санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів.

Зазначена позиція кореспондується з практикою Верховного Суду України в постанові від 22 грудня 2009 року №21-2151во09 в якій зазначено, що якщо уповноваженим органами не надано необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження товариства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, то у діях відповідача відсутній склад правопорушення.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта щодо невжиття відповідачем вичерпних заходів по пошуку та підготовці інвалідів для працевлаштування на вакантні місця, оскільки жодним нормативними документам, відповідного обов'язку суб'єкта господарювання не передбачено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.