Ухвала

від 24.06.2014 по справі 820/7104/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 р.Справа № 820/7104/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника відповідача Кобилінської О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2014р. по справі № 820/7104/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескалада"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

19 травня 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескалада" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.03.2014 року № 0000922201, яким донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 110716,25 грн. (у тому числі за основним платежем 88573,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 22143,25 грн.).

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.03.2014 року № 0000912201, яким донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 199200,50 грн. (у тому числі за основним платежем 174262,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 24938,25 грн.).

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.03.2014 року № 0000932201, яким донараховано штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 22943,92 грн.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує на факт відсутності реального вчинення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Картман", СПАТ "Охоче", ПАТ "Полтавська птахофабрика", ТОВ "ТБ "Східна Україна", ТОВ "Діалог Транс", ТОВ "Айс-Берг ТМ", ФОП Кіценко Л.В. Заявник вважає, що у зв'язку з відсутністю у ТОВ "Картман" основних фондів, транспортних засобів, приміщень, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, наявні підстави вважати укладені з вказаним контрагентом правочини нікчемними. По взаємовідносинам між позивачем та СПАТ "Охоче", ПАТ "Полтавська птахофабрика", ФОП Кіценко Л.В. допущено порушення порядку складання первинних документів, що не дає можливість формувати на їх підставі звітність. Крім того, наголошуючи на виявлених під час проведеної перевірки порушеннях, заявник посилається також на акти за результатами проведених зустрічних звірок ТОВ Торговий будинок "Східна Україна" від 10.08.2012 року №721/2201/34015418 та ТОВ "Діалог Транс" від 10.08.2012 року №720/2201/37998179.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ "Ескалада" просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, вважає оскаржуване судове рішення обґрунтованим, ухваленим на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи та у відповідності до норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Ескалада" (код ЄДРПОУ 34632570) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.02.2014 року №583/20-30-22-01/34632570, яким встановлено такі порушення:

- п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого ТОВ "Ескалада" занижено податок на прибуток всього в сумі 199954,00 грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого ТОВ "Ескалада" занижено суму ПДВ, яка підлягала сплаті в бюджет на суму 111161,00 грн.;

- п.3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 щодо здійснення видачі готівкових коштів працівникам підприємства за видатковими документами, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписами одержувачів на суму 11356,46 грн.;

- п.2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 щодо встановлення понадлімітного залишку готівки в касі підприємства у розмірі 115,50 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 26.03.2014 року:

- № 0000932201 на суму 22943,92 грн.;

- № 0000922201 на суму 110716,25 грн.;

- № 0000912201 на суму 199200,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок оплати цих товарів з господарською діяльністю позивача доведено наявними у матеріалах справи первинними документами. Угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна", ТОВ "Діалог Транс", ТОВ "Айс-Берг ТМ", ФОП Кіценко Л.В., ТОВ "Картман", СПАТ "Охоче", ПАТ "Полтавська птахофабрика" мали реальний характер.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тотожні приписи встановлено нормами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, та пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України).

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Змісту вказаної норми кореспондує норма п.198.6 ст. 198 ПК України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, а з 01.01.2011 року - п.201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Ескалада" (поклажодавець) та ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання №4х/12 від 26.03.2012 року, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, належне поклажодавцю (найменування майна - яйце, одиниця виміру майна - ящик) (т.4 а.с.221-224).

Виконання зазначеного договору підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг) (т.4 а.с.225) на підставі чого ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" виписало позивачу податкову накладну(т.5 а.с.105). Розрахунки було проведено в безготівковій формі (т.5 а.с.147).

23.04.2012 року між позивачем (поклажодавець) та ТОВ "Діалог Транс" (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання №18, відповідно до якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, належне поклажодавцю (найменування майна - яйце, одиниця виміру майна - ящик) (т.4 а.с.226-229).

Факт виконання зазначеного договору підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг) (т.4 а.с.230-232), на підставі чого позивачу було виписано податкові накладні (т.5 а.с.100-101,104). Розрахунки за даним договором проводились в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення (т.5 а.с.140,145-146).

30.07.2012 року між ТОВ "Ескалада" (поклажодавець) та ТОВ "Айс-Берг ТМ" було укладено договір відповідального зберігання №35, згідно з яким поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, належне поклажодавцю (найменування майна - яйце, одиниця виміру майна - ящик) (т.4 а.с.233-236).

Виконання даного договору підтверджується актами надання послуг (т.4 а.с.237-240). ТОВ "Айс-Берг ТМ" виписало позивачу податкові накладні (т.5 а.с. 98-99,102-103). Розрахунки були проведені в безготівковій формі (т.5 а.с.141-144).

01.04.2011 року між ФОП Кіценко Л.В. (виконавець) та ТОВ "Ескалада" (замовник) було укладено договір №4/2 про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом (т.5 а.с.53).

Відповідно до умов зазначеного договору замовник замовляє, а виконавець здійснює перевезення вантажу. До цього договору було укладено 2 додаткові угоди (т.5 а.с.56-57).

Реальність виконання зазначеного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.5 а.с.57-67), товарно-транспортними накладними та видатковими накладними (т.1 а.с. 62-248, т.2 а.с.2-249, т.3 а.с.2-249, т.4 а.с.2-194). Розрахунки проводились в безготівковій формі (т.5 а.с.148-165).

Між ТОВ "Ескалада" (постачальник) та ТОВ "Картман" (покупець) було укладено договір поставки №1/10-1 від 05.10.2010 року та №Я03-2 від 03.01.2011 року, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується на умовах, визначених договором, передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується на умовах, визначених договором, приймати та оплачувати товар в кількості і асортименті (т.4 а.с.197-202).

Факт виконання зазначених договорів підтверджується видатковими накладними (т.4 а.с.205-208), податковими накладними, виписаними позивачем ТОВ "Картман" (т.5 а.с.106-109). Розрахунки з ТОВ "Ескалада" було проведено в безготівковій формі (т.4 а.с.213-220).

Транспортування здійснювалось за рахунок покупця (ТОВ "Картман").

Колегія суддів, дослідивши наявні у матеріалах справи первинні документи бухгалтерського обліку, вважає, що усі витрати позивача з придбання товарів у вказаних контрагентів підтверджені належним чином, первинні документи складені у відповідності до вимог щодо їх форми та змісту, порушень приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, не виявлено.

Щодо посилань відповідача у апеляційній скарзі на невідповідність видаткових накладних, отриманих від постачальників позивача СПАТ "Охоче" та ПАТ "Полтавська птахофабрика", вимогам чинного законодавства щодо їх змісту, колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом встановлено, що видаткові накладні СПАТ "Охоче" від 15.08.2011 року №3721 та ПАТ "Полтавська птахофабрика" від 07.12.2011 року № Пт-с00002225 не містять посади, прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Колегія суддів зауважує, що наявність незначних недоліків у реквізитах накладних не робить такі накладні недійсними та не може ставити під сумнів достовірність інших внесених до неї даних. Необхідно враховувати, що окремі недоліки в її заповненні не тягнуть за собою втрату видатковою накладною статусу належного податкового документу.

Видаткові накладні є належними та підтверджують факт передачі товарів і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими незначними недоліками, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавців, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Відтак колегія суддів вважає, що за наявності у матеріалах справи обсягу первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності щодо взаємовідносин між підприємством позивача та СПАТ "Охоче" і ПАТ "Полтавська птахофабрика", наявність недоліків у заповненні видаткових накладних не призводить до неможливості ідентифікації змісту проведеної господарської операції та, відповідно, не тягне втрати ними статусу належних та допустимих доказів на підтвердження товарного характеру вчинених операцій.

За висновками відповідача у апеляційній скарзі, укладені між позивачем та ТОВ "Картман" угоди мають ознаки нікчемних відповідно до ч. 1 ст.203, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст.656 Цивільного кодексу України як такі, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, з урахуванням відсутності у ТОВ "Карман" необхідних умов для провадження підприємницької діяльності та відсутності реальної можливості виконати договірні зобов'язання.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів, а також визнання їх недійсними, унормовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Між тим, ст. 228 ЦК України, з урахуванням змін внесених Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI, які набрали чинності з 01.01.2011 року, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма ч. 3 ст. 228 ЦК України кореспондується з нормами ч. 1 ст. 207 та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

З наведеного вбачається, що з 01.01.2011 року, правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, виключені з кола нікчемних правочинів та їх віднесено законодавцем до оспорюваних.

Зміст наведеної норми ст. 228 ЦК України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Крім того, відповідачем не доведено факт наявності у позивача умислу на укладення правочинів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, що могло би бути підставою для визнання їх судом недійсними.

Щодо посилань відповідача у апеляційній скарзі на акти за результатом проведення зустрічних звірок контрагентів позивача ТОВ "Торговий будинок "Східна Україна" та ТОВ "Діалог Транс", колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 7 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, результати проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки.

При отриманні матеріалів зустрічної звірки після закінчення перевірки платника податків орган ДПС - ініціатор: у разі підтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - долучає матеріали зустрічної звірки до матеріалів перевірки; у разі не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - здійснює заходи щодо проведення документальної позапланової перевірки такого платника податків з урахуванням вимог Кодексу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що фактично, дані проведених звірок контрагентів позивача податковим органом не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та формування валових витрат підприємством позивача. Доказами на підтвердження факту вчинення таких порушень можуть слугувати лише досліджені первинні бухгалтерські документи ТОВ "Ескалада".

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2014р. по справі № 820/7104/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 27.06.2014 р.

Помічник судді Цюпак О.П.