Рішення

від 19.06.2014 по справі 511/684/14-ц

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 511/684/14-ц

Номер провадження: 2/511/406/14

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бобровська І. В.,

при секретарі - Томчук Є.П.,

за участю представників позивачки - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - Новоукраїнська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідачки, мотивуючи вимоги тим, що її батько ОСОБА_6 27.10.2009р. склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5, яким заповів відповідачці ОСОБА_4 земельну ділянку розміром 6,47га, кадастровий номер 5123984200:01:001:0013, яка розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №031395 від 23.09.2003р. Про складання заповіту позивачка не знала. ІНФОРМАЦІЯ_1р. ОСОБА_6 помер. Відповідачка ОСОБА_4 пропустила строк на прийняття спадщини за заповітом та звернулась до суду з позовом про продовження строку на прийняття спадщини, надавши суду заяву, написану в день складання заповіту 27.10.2009р. батьком позивачки ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_4 про отримання ОСОБА_6 грошей в сумі 17 000 грн. за вищевказану земельну ділянку з застереженням, що в разі дарування майна земля вказуватись не буде, та про те, що земельна ділянка переходить в користування ОСОБА_4 На думку позивачки, її батько фактично продав землю сільськогосподарського призначення відповідачці, на відчуження якої шляхом продажу в Україні діє мораторій, отримавши грошову винагороду, а заповіт склав як гарантію отримання землі відповідачкою ОСОБА_4 після його смерті. Вважає, що заповіт, складений її батьком 27.10.2009р. на ім'я ОСОБА_4 є удаваним правочином, за ним приховується договір купівлі-продажу земельної ділянки. Просить суд визнати недійсним вказаний заповіт. Вказує, що строк позовної давності звернення до суду нею не пропущений, оскільки про існування заповіту вона дізналась в липні 2012р.

В судовому засіданні представники позивача на підставі довіреностей ОСОБА_1, ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_7 проти позову заперечував, мотивуючи тим, що ОСОБА_6 позичив у батьків ОСОБА_4 гроші і в якості гарантії повернення грошей написав вказану заяву, тобто якщо він не зможе повернути гроші, то складе заповіт на їхню дочку. Оскільки борг за життя він так і не повернув, то і заповіт на ім'я ОСОБА_4 не скасував. Крім того, вважає, що заяву ОСОБА_6 від 27.10.2010р. не можна вважати письмовим договором купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_4 не брала на себе обов'язків за договором купівлі-продажу земельної ділянки, не є стороною такого договору, заяву не підписувала, в заяві не оговорений момент переходу

права власності. Це простий договір займу, укладений між покійним ОСОБА_6 та батьками ОСОБА_4

Представник третьої особи Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області в судове за сідання не з'явився, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, заперечень на позов не надавав, просив суд розглядати справу у його відсутність.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 надала суду письмові заперечення на позов, які підтримала в судовому засіданні, відповідно до яких вважає, що обґрунтування позовних вимог позивачем є неправильним внаслідок порушення системного підходу до тлумачення та застосування діючого законодавства, заповіт може бути визнаний недійсним тільки з підстав, визначених ст.1257 ЦК України як спеціальної норми, яка має правовий пріоритет перед загальними нормами, визначеними ст.203 ЦК України. Заповіт був посвідчений нею із додержанням всіх передбачених вимог чинного законодавства і підстав визнавати його недійсним відповідно до ст.1257 ЦК України немає. Зауважує, що з часу підписання заповіту 27.10.2009р. до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1р. ОСОБА_6 не змінив заповіту, не скасував його, що свідчить, на думку нотаріуса, про те, що складений заповіт повністю відповідав його волі та мав на меті створити саме такі правові наслідки щодо визначеного в заповіті майна. Заява, складена ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_4 не містить інформації про досягнення згоди покупцем та продавцем щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки і не може служити доказом про намір насправді укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, а підтверджує факт надання земельної ділянки в оренду (користування за плату), що не суперечить діючому законодавству. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, представників, третьої особи, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2009 року батько позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу ОСОБА_5, яким заповів відповідачці ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 5123984200:01:001:0013, розташовану на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №031395 від 23.09.2003р. (а.с.8).

Крім того, встановлено, що 27 жовтня 2009 року ОСОБА_6 написав заяву про отримання ним від ОСОБА_4 грошей в сумі 17 000 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 5123984200:01:001:0013, про перехід земельної ділянки в її користування та про те, що в разі дарування майна земля вказуватись не буде (а.с.15). Оригінал заяви знаходиться у ОСОБА_4

21.02.2012р. помер батько позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_6 (а.с. 10).

Після його смерті позивачка своєчасно звернулась до нотаріальної контори з заявою від 17.07.2012р. про прийняття спадщини за законом, на підставі якої заведена спадкова справа (а.с.10).

Відповідачка пропустила строк на прийняття спадщини за заповітом та звернулась до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (а.с.13-14), який був задоволений рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.12.2013р. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.02.2014р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ст.203 ЦК України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст.ст.1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до ст.1235 ЦК УКраїни заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно зі ст.1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопад 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що за удаваним правочином (стаття 1235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Наявна в матеріалах справи копія заповіту засвідчує, що заповіт вчинений у відповідності до положень ст.1247 ЦК України, а тому не може бути визнаний нікчемним.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладання правочину, що за його думкою є удаваним, 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин, 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Доводи позивача щодо недійсності та удаваності заповіту від 27 жовтня 2009 року суперечать матеріалам справи та наданим доказам.

Із заяви ОСОБА_6 від 27.10.2009р., яку позивачка вважає розпискою про отримання грошей за продаж земельної ділянки, не вбачається, що між сторонами насправді був укладений саме договір купівлі-продажу земельної ділянки, так як ця заява є односторонньою, не містить усіх істотних умов договору купівлі-продажу, згідно цієї заяви земельна ділянка переходить не у власність, а у користування ОСОБА_4 (а.с.15).

З показань допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не вбачається, кому, коли, за яку ціну та на яких умовах покійний ОСОБА_6 продав належну йому земельну ділянку.

До того ж для визнання правочину удаваним слід мати на увазі, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди. Наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо.

Крім того, позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав. Не можна вважати наслідком удаваного правочину визнання його недійсним, оскільки у ст.235 ЦК України не передбачено можливості застосування інших правових наслідків, окрім поширення на правовідносини сторін норм, що регулюють прихований правочин. Тобто закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Ст.257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Ст.261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Стаття 267 ЦК України встановлює наслідки спливу позовної давності, а саме, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд не застосовує при розгляді вказаної справи наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки не вбачає правових підстав для захисту права позивача.

Керуючись ст.ст.203,215,235,261,267,638,655,1233-1236,1247,1257 ЦК України, ст.ст.10,11,57,60,202,209,214-215,218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - Новоукраїнська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня

проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Бобровська