Ухвала

від 24.09.2014 по справі 511/684/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/7173/14

Головуючий у першій інстанції Бобровська І. В.

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючої судді Процик М.В.,

суддів Доценко Л.І., Заїкіна А.П.,

при секретарі Сілуковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Новоукраїнська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 червня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним вище позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту від 27.10.2009року, складеного її батьком ОСОБА_5, та посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4, на користь ОСОБА_3 Позивач та її представник посилались на те, що заповіт є удаваним правочином, оскільки насправді за складеним заповітом приховується договір купівлі-продажу земельної ділянки, і що це не допускається за законом, а тому заповіт є недійсним. Також вказували на поважність причин пропуску строку позовної давності, оскільки про існування заповіту позивач дізналася лише в липні 2012 року.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на відсутність удаваної угоди, на необґрунтованість доводів позивача.

Представник третьої особи: Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без його участі.

Третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_4 надала суду письмові заперечення проти позову, які підтримала в судовому засіданні. Зазначала, що нею з дотриманням чинного законодавства посвідчувався саме заповіт ОСОБА_5, і жодних підстав вважати, що мав місце договір купівлі-продажу земельної ділянки немає.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 червня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 19 червня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального права і процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної

скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

За правилами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і

залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з

додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду за одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що недійсність і удаваність заповіту позивачем не доведена, правових підстав для захисту прав позивача за заявленим нею позовом не вбачається.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

За ст. ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. ст.1233, 235 ч.1 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті; удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ОД № 031395 від 23.09.2003 року належала земельна ділянка площею 6,47 га, кадастровий номер 5123984200:01:001:0013, розташована на території Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а. с.11) 27 жовтня 2009 року ОСОБА_5 зробив розпорядження на випадок своєї смерті, склав нотаріально посвідчений заповіт, за яким заповів належну йому земельну ділянку ОСОБА_3 (а. с.60) ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер (а. с.51), у зв'язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємцем першої черги за законом після його смерті є позивач ОСОБА_2, яка своєчасно прийняла спадщину.(а.с.47) При житті ОСОБА_5 заповіт на користь ОСОБА_3 не змінював, від свого розпорядження не відмовлявся. Після смерті ОСОБА_5 відповідачка ОСОБА_3 пропустила строк для прийняття спадщини за заповітом, у зв'язку з чим звернулася до суду з позовом про продовження строку на прийняття спадщини. Чинним рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 грудня 2013 року ОСОБА_3 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Згідно з рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 грудня 2013 року та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.02.2014р. відповідач ОСОБА_3 не була обізнана про складання спадкодавцем заповіту щодо земельної ділянки на її користь, з червня 2007 року відповідач безперервно працювала і продовжує працювати у комерційних підприємствах республіки Молдова. (а.с.29-34) Відтак, стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки з померлим ОСОБА_5 відповідач фізично бути не могла.

За роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (п.25) за удаваним правочином (ст.235) сторони умисно оформляють один правочин , але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Надана суду копія заяви, написана ОСОБА_5 (на прохання одного з батьків відповідача) в день складання заповіту 27.10.2009 року на ім'я ОСОБА_3, щодо отримання ним грошей у сумі 17000 грн. за вищевказану земельну ділянку, з застереженням, що в разі дарування майна земля вказуватися не буде, та про те, що земельна ділянка переходить в користування ОСОБА_3, не є безспірним доказом укладення саме договору купівлі-продажу, і саме з відповідачем. (а. с.15) Із змісту вказаної заяви зробити однозначний висновок про угоду купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення неможливо. Тоді як за вимогами ст. 60 ч. 4 ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, достатніх підстав для визнання заповіту удаваним та недійсним правочином колегія суддів не вбачає.

Посилання позивача та її представника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував свідчення свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які підтвердили факт продажу спадкодавцем земельної ділянки, до уваги братися не можуть, оскільки за ст. 218 ч.1 ЦК України рішення суду у спорі щодо письмових правочинів не можуть ґрунтуватися на свідченнях свідків. Не спростовують висновків суду і письмові заперечення землевпорядника Новоукраїнської сільської ради Арнаут Т.А., в яких йдеться про сплату ОСОБА_9 земельного податку в 2012-2013р.р. за землю належну ОСОБА_5, на що також є посилання в апеляційній скарзі.

Доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку для подачі позову про визнання заповіту недійсним до уваги не беруться, оскільки суд першої інстанції відмовив позивачу у позові за безпідставністю вимог.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що заповіт є одностороннім правочином, що на момент складання заповіту права спадкоємця ОСОБА_2 жодним чином не порушувались, оскільки був живим спадкодавець ОСОБА_5, який при житті своє волевиявлення виражене в заповіті на користь відповідача не змінював. Мотиви, якими керувався спадкодавець при складанні заповіту, правового значення не мають.

За таких обставин, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права та без таких порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи. А тому законні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування з формальних міркувань правильного рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 303,307ч.1п.1,308,313-314,315-317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: Л.І. Доценко

А.П. Заїкін