Постанова

від 12.06.2014 по справі 810/2858/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року 810/2858/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ревел» про накладення арешту на рахунки платника податків та стягнення податкового боргу -

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ревел» про накладення арешту на рахунки платника податків та стягнення податкового боргу в розмірі 8 759,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на здійсненні податковим органом визначеної законом компетенції щодо здійснення контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Вказує, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті податку на додану вартість.

Також позивач просить у зв'язку з відсутністю майна на підприємстві, яке може бути відчужене ним з метою погашення існуючого податкового боргу накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Ревел».

В судове засідання представник позивача не з'явився. Подав суду клопотання з проханням розглядати справу у його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача повторно до суду не з'явився. Про час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак суду повернувся конверт, що направлявся разом з ухвалою про відкриття провадження у справі та судовими повістками з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно ч. 4 ст. 33 КАС України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:

юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ревел» має статус юридичної особи, про що свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія № А00 № 087567, як платник податків узятий на облік 30.03.2005 за № 1914.

Як вбачається з матеріалів справи за відповідачем рахується заборгованість, яка виникла у зв'язку з подачею до податкових органів декларації з податку на додану вартість, а саме № 9030325124 від 24.05.2013 на 1 238,00 грн., № 9036929865 від 20.06.2013 на 7 521,00 грн., якими самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Також п. 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Загальна сума заборгованості з податку на додану вартість становить 8 759,00 грн.

На думку суду вказана сума податкової заборгованості щодо несплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 759,00 грн. підлягає стягненню.

Щодо позовної вимоги позивача про накладення арешту на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ревел» суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Статтею 94 ПК України врегульовано поняття адміністративного арешту майна, підстави та порядок його застосування.

Зокрема, п.п. 94.1 та 94.2 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Як вбачається з п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Таким чином, з огляду на зазначені приписи ПК України та вищезазначені в адміністративному позові обставини щодо наявності у відповідача податкового боргу, відсутності у платника активів (нерухомого майна, транспортних засобів) не є тими підставами, за яких законодавець надає право застосування адміністративного арешту.

Крім того, запити щодо запитів позивача по розшуку майна відповідача та отриманих відповідей на ці запити, то суд зазначає, що згідно з цими документами дії податкового органу по розшуку майна відповідача здійснено ще в вересні та жовтні 2011 року, а позов подано у травня 2014 року, тобто більше ніж шість місяців після здійснення цих дій. Суд бере до уваги, що умовою застосування норми п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, і відповідна обставина повинна бути підтверджена під час судового розгляду.

При цьому суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним, тому на думку суду вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими частково, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити часткового.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ревел» (08130, Київська область, Києво - Святошинський район, с. Петропавловська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 2, код ЄДРПОУ 33415828, р\р 2600300014260, ПАТ Банк «Контракт», МФО 322465) на користь Державного бюджету України податковий борг в розмірі 8 759 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.