Постанова

від 28.04.2014 по справі 814/430/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 квітня 2014 року Справа № 814/430/14

м.Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Зіньковського О.А., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Єдині комунальні системи", до за участю представників: від позивача:Влащук В.М., Криворучко І.І. від відповідача: Дрозд Д.М.Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдині комунальні системи" (позивач) звернулось з адміністративним позовом до Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області (відповідач) з вимогою визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.13р. №0000402200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 161200грн. за основним платежем та 80600грн. за штрафними санкціями та податкову вимогу №36-11 від 29.01.14р. (т.1, а.с. 4-9 ).

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях. Представники позивача також послалися на відповідну судову практику на підтримання своє правової позиції (т.1, а.с. 4-9 ).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що всі рішення прийняті у відповідності до вимог податкового законодавства (т.1, а.с. 59-61 ) .

Заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи суд,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдині комунальні системи" (позивач) зареєстровано в Жовтневій районній адміністрації у Миколаївській області, є платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у відповідача (а.с.14, т.1).

Основними видами діяльності позивача є забір очищення та постачання води, будівництво житлових і нежитлових будівель, підготовчі роботи на будівельному майданчику, інші роботи із завершення будівництва. Станом на 31.03.12р. загальна кількість працюючих складала 15 осіб (а.с.14, т.1).

В період з 20.09.13р. по 25.09.13р. відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Ірел" (код 34010619) за жовтень, грудень 2011р., лютий 2012р., по взаємовідносинах з ВК МНВТЦ "Елпі" (код 13858434) за грудень 2011р. та по взаємовідносинам з ПП "Міо" (код 31043636) за вересень 2011р.

За результатами цієї перевірки відповідачем було складено акт від 25.09.13р. №99/34010619 (т.1, а.с. 13-31 ).

В акті перевірки відповідач дійшов висновків, що позивачем та його контрагентами було здійснено порушення вимог ст.ст.203, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Всі операції позивача та його контрагентів мають ознаки нереальних та безтоварних (т.1, а.с.30).

Крім того, за наслідками перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами неможливо було підтвердити реальність господарських операцій (т.1, а.с.16, 18, 23, 25, 26).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення від 22.10.13р. №0000402200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 161200грн. за основним платежем та 80600грн. за штрафними санкціями та податкова вимога №36-11 від 29.01.14р. (т.1, а.с. 10-12 ).

Зазначені рішення були оскаржені в адміністративному порядку до відповідних податкових органів. Всі скарги позивача були залишені без задоволення (т.1, а.с.32-34, 41-43, 37-41, 47-48).

Позивач вважає, що вищезазначені рішення є протиправними, протирічать податковому законодавству та базуються виключно на припущеннях відповідача та на актах інших податкових органів про неможливість проведення зустрічних перевірок.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та його безпосередньої господарської діяльності.

В той же час, судом було встановлено, що відповідач дійшов певних висновків без достатньої мотивації, без дослідження всіх первинних документів позивача, а також із застосуванням припущень. Так, в Акті перевірки робиться посилання на відомості відображені в актах та інформації інших податкових органів:

- акти ДПІ в Центральному районі м.Миколаєва від 18.10.2011р. №1113/23-300/31043636, від 19.10.2011р. №1115/23-300/31043636 та від 25.10.2011р. №1120/1/23-300/31043636 про неможливість розпочати перевірку ПП "Міо" (т.1., а.с.16);

- планові та позапланові перевірки ПП "Міо" не проводились (т.1., а.с.20);

- ПП "Міо" зареєстровано платником ПДВ, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 30.01.10р. №100265484 є чинним (т.1., а.с.18);

- ПП "Ірел" зареєстровано платником ПДВ, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 30.06.97р. №19596603 є чинним (т.1., а.с.23);

- ВК "Елпі" зареєстровано платником ПДВ, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 30.11.98р. №19578352 є чинним (т.1., а.с.27);

Крім того, більшість висновків відповідача базується на посиланнях в акті перевірки на аналіз "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", а також на неможливість встановити місцезнаходження контрагентів.

Суд також звертає увагу, що вказані акти та листи інших податкових органів підтверджують лише факти неможливості проведення перевірок податковими органами контрагентів позивача із різних підстав та містять безпідставні висновки про безтоварність правочинів контрагентів позивача.

У зв'язку із цим, суд зазначає, що відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.

Судом також встановлено, що позивач та його безпосередні контрагенти, які виписали податкові накладні, були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій. Вказані обставини не спростовані відповідачем.

В той же час, позивачем надано суду чисельні первинні документи на підтвердження своєї законної господарської діяльності та використання придбаних товарів у реальних господарських операціях, а саме:

- договір поставки №12/09 від 12.09.11р. між постачальником (ПП "МІО") та покупцем (позивачем), видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення (т.1, а.с.71-77);

- договір поставки товарно - матеріальних цінностей №1312/1 від 13.12.11р. між продавцем (виробничий кооператив міжгалузевий науково-виробничий технічний центр "Елпі") та покупцем (позивачем), специфікації до договору (перелік товару), видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення (т.1, а.с.78-96);

- договір поставки №1 від 27.09.11р. між постачальником (ПП "ІРЕЛ") та покупцем (позивачем), видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення (т.1, а.с.97-142);

- товарно - транспортні накладні, реєстр отриманих податкових накладних (т.2, а.с.212-245, т.3, а.с.1-10, т.3, а.с.11-115, 140-152);

- первинні документи на підтвердження використання придбаного товару у своїй виробничій діяльності, довідки про вартість виконаних підрядних та будівельних робіт, акти виконаних робіт, відомості ресурсів тощо (т.1, а.с.143-247, т.2, а.с.1-211, т.3, а.с.116-139, 153-163);

На підставі наданих позивачем доказів та пояснень сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання та підтверджені первинними документами.

Вказані документи за своєю формою та змістом повністю відповідають вимогам чинного законодавства та не містять недоліків, що можуть спричинити втрату значення юридичного статусу первинних документів.

Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності, нікчемності або недійсності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою з посиланням на норми цивільного законодавства визнавати безтоварними (нікчемними, недійсними тощо) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 Податкового кодексу України.

Слід також зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях та на неперевірених даних, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача, при складанні актів про неможливість проведення перевірок контрагентів, податковими інспекторами не досліджувались первинні документи.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Обґрунтованим, на думку суду, є також посилання позивача на відповідну судову практику. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. (Ухвала ВАСУ від 22.08.12р. К/9991/42289/12).

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначав (постанови від 14.11.12р. у справі №2а-9864/11/2670, від 19.02.13р. у справі №2а-6067/11/1470 та інші), що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд у своєму рішенні від 22.01.09р. в п.71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного податкового законодавства, не надав та, відповідно, не довів суду законність прийнятого податкового повідомлення - рішення, а отже й податкової вимоги прийнятої за наслідками вказаного податкового повідомлення - рішення.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої ОДПІ Миколаївської області №0000402200 від 22.10.2013 року.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Жовтневої ОДПІ Миколаївської області №36-11 від 29.01.2014 року.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Єдині комунальні системи" сплачений судовий збір в розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім грн. двадцять коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. А. Зіньковський

Повний текст постанови

підписано 30.04.14р.