Постанова

від 10.06.2014 по справі 826/4125/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2014 року 10:54 № 826/4125/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Шекера С.В.,

представника відповідача - Марчук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВІТАС» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКВІТАС» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, мотивуючи позовні вимоги тим, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «КІТ енд КО» є дійсними та такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків, підтверджені наданими доказами, а первинні бухгалтерські документи відповідають юридичній формі та повністю відображають сутність господарської діяльності, а відтак наявні всі підстави для скасування винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень.

У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі м. Києва №0009172220 від 08.11.2013 року, №0000082202 від 08.01.2014 року та №0000072202 від 08.01.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача суд дійшов висновків про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 10.10.2013 року по 16.10.2013 року на підставі наказу від 08.10.2013 року №821, виданого ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЕквітаС» (код ЄДРПОУ 32492482) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року та податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року при взаємовідносинах з ТОВ «КІТ енд КО» (код ЄДРПОУ 33114457).

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.134.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 1044363 грн., в т.ч. за І квартал 2012 року 1044363 грн. (з урахуванням результатів позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЕквітаС» від 21.06.2013 року №106/22.1-07/32492482), заниження податку на прибуток на суму 307370 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2012 року на суму 307370 грн.; вимог 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено: заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у розмірі 51576 грн., в т.ч. за січень 2012 року - 32294 грн., за лютий 2012 року - 63012 грн., за березень 2012 року 54343 грн., за квітень 2012 року - 130665 грн., за травень 2012 року - 133663 грн., за червень 2012 року - 101099 грн.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №608/26-54-22-02-10/32492482 від 23.10.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року та податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року ТОВ «ЕквітаС» (код ЄДРПОУ 32492482) при взаємовідносинах з ТОВ «КІТ та КО» (код ЄДРПОУ 33114457).

На підставі акту перевірки та виявлених в ході її проведення порушень контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0009162220 від 08.11.2013 року про сплату податку на прибуток у розмірі 307307,00 грн. та штрафу у розмірі 153685,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0009172220 від 08.11.2013 року про сплату податку на додану вартість у розмірі 515176,00 грн. та штрафу у розмірі 257588 грн., податкове повідомлення-рішення №0009152220 від 08.11.2013 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1044363 грн.

За наслідками адміністративного оскарження ДПС у м. Києві рішенням №7904/10/2615100401 від 23.12.2013 року скасувала податкові повідомлення-рішення №№0009162220 від 08.11.2013 року та №0009152220 від 08.11.2013 року.

ДПІ в Оболонському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві винесла податкові повідомлення-рішення за №0000082202 від 08.01.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 307370,00 грн. та №0000072202 (форма «П») від 08.01.2014 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1044363 грн.

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті без урахування всіх фактичних обставин, порушують його права та законні інтереси, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки позивача, під час проведеної перевірки було використано наступну інформацію: статутні та реєстраційні документи, податкові деклаації з податку на додану вартість ТОВ «ЕквітаС» за 01.01.2012 року по 30.06.2012 року та додатки до них, податкові декларації з податку на прибуток за 1-ий квартал 2012 року та за 1-ше півріччя 2012 року; інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів БД АС «Податковий Блок»; податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2012 року №9024916300 від 08.05.2012 року; первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, договір, відомості бухгалтерського обліку; акт від 05.02.2013 року №85/222/33114457 про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «КІТ енд КО» (код ЄДРПОУ 33114457) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Леда-Ком» (код ЄДРПОУ 37740565) за період з 01.06.2011 року по 31.07.2012 року; акт від 17.06.2013 року №479/222/33114457 про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «КІТ ЕНД КО» (код ЄДРПОУ 33114457) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Ник-7» (код ЄДРПОУ 38112627) за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року; письмові пояснення та їх документальне підтвердження надані ТОВ «ЕквітаС» по взаємовідносинам з ТОВ «КІТ енд КО» на письмовий запит №5019/10 від 21.08.2012 року (вх. №5962/10 від 28.08.2013 року); письмові пояснення та їх документальне підтвердження надані ТОВ «ЕквітаС» по взаємовідносинам з ТОВ «КІТ енд КО» на письмовий запит №5036/10 від 28.08.2013 року (вх. №7123/10 від 17.09.2013 року); письмові пояснення та їх документальне підтвердження надані ТОВ «ЕквітаС» по взаємовідносинам з ТОВ «КІТ енд КО» на письмовий запит №9472/10 від 08.10.2013 року (вх. №9810/10 від 15.10.2013 року).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ЕквітаС» (покупець) в особі директора Шекери С.В. уклало з ТОВ «КІТ ЕНД КО» (постачальник) в особі директора ОСОБА_3 два договори постачання товару - №03/22-09 від 22.09.2011 року та №02/11-04 від 11.04.2012 року на постачання житнього борошна.

Згідно з наданими до перевірки документами разом з договором №03/22-09 від 22.09.2011 року було надано: додаткову угоду №3 до договору від 01.01.2012 р.; додаткову угоду №4 до договору від 02.02.2012 р.; специфікація №23 від 04.01.2012 р.; специфікація №24 від 06.01.2012 р.; специфікація №25 від 16.01.2012 р.; специфікація №26 від 17.01.2012 р.; специфікація №27 від 20.01.2012 р.; специфікація № 28 від 26.01.2012 р.; специфікація №29 від 30.01.2012 р.; специфікація №30 від 01.02.2012 р.; специфікація №31 від 08.02.2012 р.; специфікація №32 від 09.02.2012 р.; специфікація №33 від 17.02.2012 р.; специфікація №34 від 23.02.2012 р.; специфікація №35 від 24.02.2012 р.; специфікація №36 від 29.02.2012 р.; специфікація №37 від 03.03.2012 р.; специфікація №38 від 06.03.2012 р.; специфікація №39 від 07.03.2012 р.; специфікація №40 від 14.03.2012 р.; специфікація №41 від 19.03.2012 р.; специфікація №42 від 21.03.2012 р.; специфікація №43 від 22.03.2012 р.; специфікація №44 від 28.03.2012 року; специфікація №45 від 30.03.2012 р.; специфікація №46 від 04.04.2012 р.; специфікація №47 від 05.04.2012 р.; специфікація №48 від 09.04.2012 р.; специфікація №49 від 10.04.2012 р.; специфікація №50 від 18.04.2012 р.; специфікація №51 від 23.04.2012 р.; специфікація №52 від 26.04.2012 р.; специфікація №53 від 28.04.2012 р.; специфікація №54 від 29.04.2012 р.; специфікація №55 від 04.05.2012 р.; специфікація №56 від 12.05.2012 р.; специфікація №57 від 16.05.2012 р.; специфікація №58 від 19.05.2012 р.; специфікація №59 від 21.05.2012 р.; специфікація №60 від 29.05.2012 р.; специфікація №61 від 07.06.2012 р.; специфікація №62 від 11.06.2012 р.; специфікація №63 від 11.06.2012 р.; специфікація №64 від 25.06.2012 р.; специфікація №65 від 26.06.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.04-01 від 04.01.2012 р.; податкова накладна №3 від 04.01.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.06-01 від 06.01.2012 р.; податкова накладна №5 від 06.01.2012 р.; видаткова накладна №РН-2.16-01 від 16.01.2012 р.; податкова накладна №9 від 16.01.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.17-01 від 17.01.2012 р.; податкова накладна №10 від 17.01.2012 р.; видаткова накладна №РН-2.20-01 від 20.01.2012 р.; податкова накладна №14 від 20.01.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.26-01 від 26.01.2012 р.; податкова накладна №18 від 26.01.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.30-01 від 30.01.2012 р.; податкова накладна №20 від 30.01.2012 р.; видаткова накладна №РН-2.30.01 від 30.01.2012 р.; податкова накладна №21 від 30.01.2012 р.;видаткова накладна №РН-1.01-02 від 01.02.2012 р.; податкова накладна №2 від 01.02.2012 р.; видаткова накладна №РН-2.08-02 від 08.02.2012 р.; податкова накладна №11 від 08.02.2012 р.; видаткова накладна №РН-2.09-02 від 09.02.2012 р.; податкова накладна №13 від 09.02.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.10.02 від 10.02.2012 р.; податкова накладна №14 від 10.02.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.13-02 від 13.02.2012 р; податкова накладна №16 від 13.02.2012 р.; ТТН серія 01АА від 13.02.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.17-02 від 17.02.2012 р.; податкова накладна №20 від 17.02.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.23-02 від 23.02.2012 р.; податкова накладна №23 від 23.02.2012 р.; видаткова накладна №РН-4.24-02 від 24.02.2012 р.; податкова накладна №25 від 24.02.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.29-02 від 29.02.2012 р.; податкова накладна №28 від 29.02.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.03-03 від 03.03.2012 р.; податкова накладна №6 від 03.03.2012 р.; ТТН серія 01АА від 03.03.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.06-03 від 06.03.2012 р.; податкова накладна №9 від 06.03.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.07-03 від 07.03.2012 р.; податкова накладна №10 від 07.03.2012 р.; видаткова накладна №РН-2.14-03 від 14.03.2012 р.; податкова накладна №15 від 14.03.2012 р.; видаткова накладна №РН-2.19-03 від 19.03.2012 р.; податкова накладна №19 від 19.03.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.21-03 від 21.03.2012 р.; податкова накладна №21 від 21.03.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.22.03.2012 р.; податкова накладна №22 від 22.03.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.28-03 від 28.03.2012 р.; податкова накладна №28 від 28.03.2012 р.; ТТН серія 01АА від 28.03.2012 р.; видаткова накладна №РН-3.30.03 від 30.03.2012 р.; податкова накладна №31 від 30.03.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.04-04 від 04.04.2012 р.; податкова накладна №6 від 04.04.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.05-04 від 05.04.2012 р.; податкова накладна №7 від 05.04.2012 р.; ТТН серія 01АА від 05.04.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.09-04 від 09.04.2012 р.; податкова накладна №12 від 09.04.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.10-04 від 10.04.2012 р.; податкова накладна №13 від 10.04.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.18-04 від 18.04.2012 р.; податкова накладна №21 від 18.04.2012 р.; видаткова накладна №РН-2.23-04 від 23.04.2012 р.; ТТН серія 01АА від 23.04.2012 р.; видаткова накладна №РН-2.26-04 від 26.04.2012 р.; податкова накладна №34 від 26.04.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.28-04 від 28.04.2012 р.; податкова накладна №38 від 28.04.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.29-04 від 29.04.2012 р.; податкова накладна №39 від 29.04.2014 р.; видаткова накладна №РН-1.04-05 від 04.05.2012 р.; податкова накладна №2 від 04.05.2012 р.; видаткова накладна №РН-3.04-05 від 04.05.2012 р.; податкова накладна №4 від 04.05.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.12-05 від 12.05.2012 р.; податкова накладна №13 від 12.05.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.16-05 від 16.05.2012 р.; податкова накладна №16 від 16.05.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.19-05 від 19.05.2012 р.; податкова накладна №20 від 19.05.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.21-05 від 21.05.2012 р.; податкова накладна №21 від 21.05.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.29-05 від 29.05.2012 р.; податкова накладна №31 від 29.05.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.07-006 від 07.06.2012 р.; податкова накладна №12 від 07.06.2012 р.; видаткова накладна №РН-2.11-06 від 11.06.2012 р.; податкова накладна №17 від 11.06.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.12-06 від 12.06.2012 р.; податкова накладна №20 від 12.06.2012 р.; видаткова накладна №РН-2.25-06 від 25.06.2012 р.; податкова накладна №35 від 25.06.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.26-06 від 26.06.2012 р.; податкова накладна №37 від 26.06.2012 р.

Згідно з наданими до перевірки документами разом з договором №02/11-04 від 11.04.2012 р. було надано: специфікація №1 від 12.04.2012 р.; специфікація №2 від 27.04.2012 р.; специфікація №3 від 07.05.2012 р.; специфікація №4 від 13.05.2012 р.; специфікація №5 від 17.05.2012 р.; специфікація №6 від 24.05.2012 р.; специфікація №7 від 30.05.2012 р.; специфікація №8 від 04.06.2012 р.; специфікація №9 від 12.06.2012 р.; специфікація №10 від 21.06.2012 р.; специфікація №11 від 27.06.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.12-04 від 12.04.2012 р.; податкова накладна №18 від 12.04.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.13-04 від 13.04.2012 р.; податкова накладна №20 від 13.04.2012 р.; видаткова накладна №РН-2.20-04 від 20.04.2012 р.; податкова накладна №26 від 20.04.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.25-04 від 25.04.2012 р.; податкова накладна №31 від 25.04.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.26-04 від 26.04.2012 р.; податкова накладна №35 від 26.04.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.27-04 від 27.04.2012 р.; податкова накладна №36 від 27.04.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.07-05 від 07.05.2012 р.; податкова накладна №6 від 07.05.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.08-05 від 08.05.2012 р.; податкова накладна №8 від 08.05.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.13-05 від 13.05.2012 р.; податкова накладна №14 від 13.05.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.14-05 від 14.05.2012 р.; податкова накладна №15 від 14.05.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.17-05 від 17.05.2014 р.; податкова накладна №17 від 17.05.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.24-05 від 24.05.2012 р.; податкова накладна №27 від 24.05.2012 р.; видаткова накладна №РН-2.30.05.2012 р.; податкова накладна №34 від 30.05.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.04-06 від 04.06.2012 р.; податкова накладна №4 від 04.06.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.06-06 від 06.06.2012 р.; податкова накладна №10 від 06.06.2012 р.; видаткова накладна №РН-3.12-06 від 12.06.2012 р.; податкова накладна №21 від 12.06.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.19-06 від 19.06.2012 р.; податкова накладна №26 від 19.06.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.21-06 від 21.06.2012 р.; податкова накладна №30 від 21.06.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.22-06 від 22.06.2012 р.; податкова накладна №31 від 22.06.2012 р.; видаткова накладна №РН-1.27-06 від 27.06.2012 р.; податкова накладна №39 від 27.06.2012 р.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено, що в наданих до перевірки договорах відсутні умови постачання товарів, хоча з п.3 договорів вбачається, що документи, які повинен передати постачальник разом з постачанням товару - податкові та витратні накладні і рахунки-фактури; які, зокрема, були надані контролюючому органу під час проведення перевірки та суду.

Податковий орган зазначає, що надані до перевірки документи (договори, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні) з боку ТОВ «КІТ ЕНД КО» підписані однією людиною - директором ОСОБА_3, що опосередковано свідчить про відсутність інших працівників на підприємстві, а отже і неможливість здійснення реальної господарської діяльності.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як встановлено судом, між ТОВ «ЕквітаС» та ТОВ «КІТ ЕНД КО» укладені договори постачання №03/22-09 від 22.09.2011 р. та №02/11-04 від 11.04.2012 р., на виконання умов яких позивачем надано первинні бухгалтерські документи.

При цьому, первинні документи мають всі обов'язкові реквізити, визначені у п.201.1. ст.201 ПК України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у представників сторін не встановлювалась, отже, доводи відповідача про те, що такі правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, судом до уваги не приймаються, оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагента, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, з 01.01.11 року набрала чинності ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів між позивачем та його контрагентами. (Ухвала ВАСУ від 09.07.13 р. справа №К/9991/67466/12).

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість та як платник податку на прибуток, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи те, що ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не надала доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0009172220 від 08.11.2013 року, №0000082202 від 08.01.2014 року та №0000072202 від 08.01.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов