Ухвала

від 29.07.2014 по справі 826/4125/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4125/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВІТАС» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКВІТАС» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009172220, від 08.11.2013 року, №0000082202 та №0000072202 від 08.01.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином згідно вимог ст.35 КАС України.

Відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року та податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року при взаємовідносинах з ТОВ «КІТ енд КО», за результатами якої складено акт №608/26-54-22-02-10/32492482 від 23.10.2013 року.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем вимог пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.134.1 ст.138, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 1 044 363,00 грн, в т.ч. за І квартал 2012 року 1 044 363 грн заниження податку на прибуток на суму 307 370,00 грн, в т.ч. за ІІ квартал 2012 року на суму 307 370,00 грн; вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, 200.1, 200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Кодексу, ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в розмірі 51 576,00 грн, в т.ч. за січень 2012 року - 32 29400 грн, за лютий 2012 року - 63 012,00 грн, за березень 2012 року 54 343,00 грн, за квітень 2012 року - 130 665,00 грн, за травень 2012 року - 133 663,00 грн, за червень 2012 року - 101 099,00 грн.

08.11.2013 року Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0009162220, яким визначено грошове зобов»язання з податку на прибуток у розмірі 307 307,00 грн та штрафу в розмірі 153 685,00 грн, №0009172220, яким визначено грошове зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 515 176,00 грн та штрафу в розмірі 257 588,00 грн, №0009152220, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі

1 044 363,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДПС у м.Києві №7904/10/2615100401 від 23.12.2013 року податкові повідомлення-рішення №0009162220 від 08.11.2013 року та №0009152220 від 08.11.2013 року скасовані.

08.01.2014 року Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000082202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 307 370,00 грн, та №0000072202, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 044 363,00 грн.

Так, 22.09.2011 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «КІТ ЕНД КО» (Постачальник) укладено договір постачання №03/22-09, за умовами якого Постачальник зобов»язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти і сплатити товар (борошно житнє). Передача товару оформлюється за допомогою накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи Покупця. Право власності переходить до Покупця при передачі товару Постачальником Покупцеві. Постачальник зобов»язаний разом з постачанням товару передати податкову накладну, витратну накладну, рахунок-фактуру.

11.04.2012 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «КІТ ЕНД КО» (Постачальник) укладено договір постачання №02/11-04, за умовами якого Постачальник зобов»язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти і сплатити товар (борошно пшеничне). Передача товару оформлюється за допомогою накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи Покупця. Право власності переходить до Покупця при передачі товару Постачальником Покупцеві. Постачальник зобов»язаний разом з постачанням товару передати податкову накладну, витратну накладну, рахунок-фактуру.

Згідно визначення пп.14.1.27, 14.1.181 п.14.1. ст.14 Кодексу витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно п. 198.1 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями п. 198.3 ст.198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 Кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно п. 201.1. ст.201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Кодексу).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ст.9 вказаного Закону).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору та реального здійснення господарських операцій в матеріалах справи містяться копії додаткових угод, специфікацій, видаткових та податкових накладних, товаро-транспортних накладних, банківські виписки, копії платіжних доручень, копії договорів про подальшу реалізацію придбаного товару, копії витягів з книги ввезення продукції.

Вказані документи оформлені належним чином та підтверджують реальне здійснення господарської операції, а тому є первинним в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно положень ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За правилами ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази у підтвердження недійсності або нікчемності, укладених між Позивачем та його контрагентом правочинів.

Також відсутні будь-які судові рішення про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «КІТ ЕНД КО» за ведення фіктивного підприємництва.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що платник податків не несе відповідальність за дії контрагента в разі порушення ним встановлених норм податкового законодавства, а також за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009172220, від 08.11.2013 року, №0000082202 та №0000072202 від 08.01.2014 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що судом першої інстанції не вирішувалось питання щодо розподілу судових витрат, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.