Ухвала

від 19.06.2014 по справі 813/8118/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 р. Справа № 876/802/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника позивача Патько Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у адміністративній справі №813/8118/13-а за позовом Приватного підприємства «Аеромакс-Монтаж» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ПП «Аеромакс-Монтаж» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 року за №0001302210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 року за №0001302210. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Аеромакс-Монтаж» (код ЄДРПОУ 36462303), що знаходиться за адресою м. Львова, вул. Керченська,9/46, 353,64 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції. відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зазначає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної інформації, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, крім цього посилається на порушенням судом першої інстанції норм Податкового кодексу України. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, тому з урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає можливим розгляд справи у відсутності позивача.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Аеромакс-Монтаж» з питань взаємовідносин з ТзОВ «АРС Трейд» за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року, ТзОВ «Лідерком» за період з 01.09.2011 року по 29.09.2012 року, ТзОВ «Будівельна компанія Арс» за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року, ПП «СМУ-600» за період з 01.11.2011 року по 31.12.2012 року, ПП «Біко Агротрейд» за період з 01.12.2011 року по 31.03.2013 року, ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт від 01.10.2013 року за №94/22-10/36462303, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість в сього на суму 141454 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 року за №0001302210, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 176817 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 141454 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35363 грн. 50 коп.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обґрунтованими.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» (постачальник) та ПП «Аеромакс-Монтаж» (покупець) 01.07.2011 року був укладений договір поставки згідно з умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п.1.2 цього Договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.

Між ТзОВ «Будівельна компанія АРС» (виконавець) та ПП «Аеромонтаж» (замовник) 08.04.2011 року був укладений договір на виконання робіт №39-4 згідно з умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника на умовах цього договору виконати роботи, передбачені п.2 Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.

Між ТзОВ «АРС Трейд» (постачальник) та ПП «Аеромакс-Монтаж» 04.04.2011 року був укладений договір поставки товару №1104-02 згідно з умов якого постачальник зобов'язується виготовляти та систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Між ТзОВ «Лідерком» (підрядник) та ПП «Аеромакс-Монтаж» 20.09.2011 року був укладений договір на виконання монтажних робіт за №11-008 згідно з умов якого підрядник зобов'язується виконати на об'єктах замовника своїми або залученими силами і способами роботи з монтажу, демонтажу, сервісу обладнання систем опалення, вентиляції, кондиціювання, віконно-дверних, фасадних конструкцій та ін. в порядку і на умовах цього договору і додатках до нього.

На підтвердження виконання вищенаведених договорів позивачем надано видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт приймання виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки. Крім того, в матеріалах справи наявні видаткові та податкові накладні, виписки з банку в підтвердження господарських операцій між позивачем та ПП «Біко Агротрейд» та ПП «СМУ-600» та копії актів вводу в експлуатацію, наказ про затвердження їх форми, копії довіреностей, наказів про делегування повноважень і права підпису, накази про відрядження, звіти про використання коштів, виданих на відрядження, посвідчення про відрядження, акти здачі-прийняття робіт в підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, наявні в матеріалах первинні документи, свідчать про те, що вказані документи, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту відповідні суми ПДВ, відповідають критеріям первинного документу, що не заперечується податковим органом, через що зазначені дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

Також, в підтвердження обставин використання у своїй подальшій господарській діяльності отриманих від контрагентів товарно-матеріальних цінностей позивачем представлено відповідні договори, податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийняття-робіт (надання послуг), додатки до них.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару та надання послуг було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

На підставі документів, складених контрагентами позивачем був сформований податковий кредит та валові витрати відповідних звітних періодів.

Що стосується посилань апелянта на протоколи допиту свідків - директорів ТзОВ «Лідерком» та ТзОВ «Ейс контракшн менеджмент», ТзОВ «БК «АРС» та висновки судово-почеркознавчої експертизи, про які згадується в акті перевірки, то таким може бути надана оцінка лише після винесення вироку у кримінальній справі, який би набрав законної сили та лише можуть свідчити про протиправну діяльність посадових осіб контрагентів позивача.

В матеріалах справи наявні довідки про взяття на облік платників податків, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідки з ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій вищенаведені контрагенти позивача були внесені Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та являлись платниками податку на додану вартість.

Окрім того, як вбачається з представлених документів, ТзОВ «Лідерком» та ТзОВ «БК «АРС» володіли ліцензіями на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

Таким чином, операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, а відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Приймаючи рішення у даній справі, суд брав до уваги висновки Європейського Суду щодо справедливого судового рішення, постановлення якого є передумовою дотримання права особи на справедливий суд, гарантованого кожному статтею 6 Конвенції. Ці вимоги цілком суголосні положенням ч. 1 ст. 159 КАС України, відповідно до якого судове рішення має бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у адміністративній справі №813/8118/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 24.06.2014 р.