Рішення

від 24.06.2014 по справі 369/3167/13-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/3167/13-ц

провадження 2/369/577/14

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2014 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 1988 року по 2012 рік. За час спільного проживання ними були придбані автомобілі КАМАЗ 55111, 1990 року випуску, та Nissan Micra, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та будівельні матеріали на загальну суму 43 229,43 грн. В добровільному порядку дійти згоди щодо його поділу вони не можуть.

Просив суд розділити майно та залишити автомобіль Nissan Micra, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, у власності ОСОБА_2, автомобіль марки КАМАЗ, 1990 року випуску, залишити у його власності; залишити будівельні матеріали у власності відповідача та стягнути з ОСОБА_2 на його користь вартість будівельних матеріалів в розмірі 43 229,43 грн.

При розгляді справи позивач неодноразово позовні вимоги уточняв. Свої вимоги обґрунтовував тим, що перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 1988 року по 2012 рік. За час спільного проживання ними були придбані автомобілі КАМАЗ 55111, 1990 року випуску, та Nissan Micra, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та будівельні матеріали на загальну суму 43 229,43 грн. Також їм було надано у власність земельна ділянка по АДРЕСА_1, де вони побудували житловий будинок, господарські будівлі та споруди. Крім того, за рішенням ради матері відповідачки - ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку по АДРЕСА_2. На цій земельній ділянці він разом з відповідачкою розпочали будівництво житлового будинку. На даний час будинок готовий на 50,17 %, вартістю 1 283 764 грн. Будинок побудований за їх спільні кошти та спільною працею, тому є об'єктом права спільної сумісної власності.

Просив суд поділити майно та визнати за ним право власності на автомобіль марки КАМАЗ 55111, 1990 року випуску; визнати ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Nissan Micra, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1; визнати незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 50,17%, що знаходиться в АДРЕСА_2, об'єктом спільної сумісної власності та стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості ? частини будівельних матеріалів, використаних в процесі будівництва в розмірі 641 882 грн.; визнати за ним та за ОСОБА_2, право власності по ? частині за кожним на: житловий будинок загальною площею 225,4 кв.м, житловою площею 83,6 кв.м, допоміжною площею 141,8 кв.м під літ. «А», підвалу під літ. «А1», відкритої веранди під літ. «а», ґанку бетонного, входу до підвалу, лоджії та господарські будівлі та споруди: під літ. «Б» погріб, під літ. «Г» вбиральні, під літ. «Д» навісу, 1- свердловини, 11- вимощення, 111- вимощення, № 1 - воріт металевих, № 2 - хвіртки металевої, № 3 - воріт металевих, № 4 - огорожі металевої проф., № 5- огорожі сітки металевої, 1У - стінки підпірної, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ним та за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, - право власності по ? частині за кожним на будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва добудови до житлового будинку АДРЕСА_1, яка складається із 11 поверху позначеного під літ. А2, а саме приміщень : 1-13 площею 17,1 кв.м., 1-14 пл.14,4 кв.м., 1-15 пл. 4,2 кв.м., 1-16 пл.16,1 кв.м., загальною площею 51,8 кв.м., житловою площею - 30,5 кв.м., допоміжною площею 4,2 кв.м., та на 1/ 2 ч. будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва господарського блоку «Б» площею 12,07 х5,70 та гаражу «В» площею 5,00 х 7,43; визнати за ним та за ОСОБА_2 право власності по ? частині за кожним на земельну ділянку площею 0,2003 га, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 кадастровий номер 3222485502:01:009:0051.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Суду пояснили, що будівництво спірного житлового будинку проводили на земельній ділянці, яка належала на праві власності матері відповідачки, але за її згодою. Будівництво фінансували за сімейний бюджет, а саме частково від продажу земельної ділянки, також і самостійно проводили будівельні роботи. Допомагали фізичною працею і їх діти. У 2007 році побудували коробку та накрили дах. Тому даний будинок є їх спільною власністю. Просили суд задоволити позов в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав частково. А саме визнав вимоги щодо поділу автомобілів, житлового будинку, будівельних матеріалів та земельної ділянки в АДРЕСА_1. Заперечував щодо незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_2. Суду пояснив, що відповідачка по справі є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину. Недобудований житловий будинок вони будували разом з ОСОБА_1, своїми дітьми та її матір'ю. Щодо стягнення компенсації не погоджуються. Просив відмовити в частині визнання незавершеного будівництва об'єктом спільної власності подружжя та стягнення компенсації. Не заперечував щодо задоволення решти позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку, що вимоги за позовом підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що 30 квітня 1988 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб у виконавчому комітеті Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2012 року шлюб між сторонами був розірваний.

Статтею 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що при здійснені подружжям права спільної сумісної власності дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Статтями 68, 69 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А отже дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, визнані сторонами.

З матеріалів справи та пояснень позивача, його представника та представника відповідача встановлено, що сторони за час зареєстрованого шлюбу придбали автомобілі КАМАЗ 55111, 1990 року випуску, та Nissan Micra, 2006 року випуску.

25 лютого 2001 року ОСОБА_2 отримала державний акт серія ЯА №302006 про право власності на земельну ділянку площею 0,2003 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222485502:01:009:0051.

17 травня 2001 року виконавчим комітетом Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області видане свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 Києво-Святошинського району Київської області, на ім'я ОСОБА_2

З інвентаризаційної справи №455 на будинок АДРЕСА_1 встановлено, що до складу домоволодіння входить: житловий будинок загальною площею 225,4 кв.м, житловою площею 83,6 кв.м, допоміжною площею 141,8 кв.м під літ. «А», підвалу під літ. «А1», відкритої веранди під літ. «а», ґанку бетонного, входу до підвалу, лоджії та господарські будівлі та споруди: під літ. «Б» погріб, під літ. «Г» вбиральні, під літ. «Д» навісу, 1- свердловини, 11- вимощення, 111- вимощення, № 1 - воріт металевих, № 2 - хвіртки металевої, № 3 - воріт металевих, № 4 - огорожі металевої проф., № 5- огорожі сітки металевої, 1У - стінки підпірної. Разом з тим, є приміщення, що збудовані після видачі свідоцтва: 11 поверху позначеного під літ. А2, а саме приміщень : 1-13 площею 17,1 кв.м., 1-14 пл.14,4 кв.м., 1-15 пл. 4,2 кв.м., 1-16 пл.16,1 кв.м., загальною площею 51,8 кв.м., житловою площею - 30,5 кв.м., допоміжною площею 4,2 кв.м., та на 1/ 2 ч. будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва господарського блоку «Б» площею 12,07 х5,70 та гаражу «В» площею 5,00 х 7,43.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дане майно є спільною сумісною власністю та частки подружжя є рівними. Оскільки автомобіль є неподільною річчю, сторони дійшли згоди щодо їх поділу, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на автомобіль КАМАЗ, за ОСОБА_2 - автомобіль Nissan, та визнання по ? за кожним права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, земельну ділянку та будівельні матеріали.

При розгляді справи встановлено, що 02 листопада 2006 року ОСОБА_3 отримала державний акт серія ЯД №659851 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з цільовим призначенням для будівництва та обсуговуваня житлового будинку, кадастровий номер 3222485502:02:005:0030.

Рішенням №5 від 31 січня 2007 року виконавчого комітету Музичанської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надано дозвіл ОСОБА_3 на забудову індивідуального житлового будинку та господарських будівель.

З матеріалів спадкової справи №2/2012 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3

11 вересня 2012 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме земельну ділянку площею 0,1500га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з цільовим призначенням для будівництва та обсуговуваня житлового будинку, кадастровий номер 3222485502:02:005:0030.

З пояснень сторін встановлено, що на даній земельній ділянці у 2007 році було розпочато будівництво житлового будинку, що не оспорювалось сторонами в засіданні.

Відповідно до п.п. 22-25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11, від 21 грудня 2007 року поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

П.23 передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до п. 24 до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

За п.25 вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

За ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Оскільки доказів того, що будівництво здійснювалось за спільні кошти, власник земельної ділянки надав згоду на будівництвом подружжям будинку, існування домовленостей щодо вкладу кожної із сторін в рівних частинах суду подано не було, тому суд вважає дане нерухоме майно не можна віднести до спільної сумісної власності подружжя, тому відмовляє в задоволенні позову. Сам по собі факт, що власник земельної ділянки ОСОБА_3 була людиною похилого віку, не підтверджує неможливості фінансування нею будівництва в певній частині. Доказів на спростування твердження відповідача, що і вони, і батьки фінансували дане будівництво, наявність у позивача достатніх доходів для такого будівництва суду не подано. Крім того, не подано належних та допустимих доказів того, що будівництво здійснювалось на кошти від продажу земельної ділянки, оскільки ні відповідного договору, ні розписки за скільки коштів була продана ділянка, яку частину складає.

За ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що підтвердження здійснення будівництва та набуття спільної сумісної власності є видана довіреність на його імя (а.с. 75), оскільки дана довіреність уповноважує на ведення його справ по оформлення будівельного паспорту на будинок в Києво-Святошинському районному відділі архітектури, надає право підпису та виконання інших дій, пов'язаних з цим дорученням. Тобто довіреність видана на оформлення будівельного паспорту на ім'я власника земельної ділянки, а не здійснення будівництва за особисті кошти.

Покази свідків по цим обставинам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 дані обставини не підтверджують та не є належними. Свідки в судовому засіданні підтвердили факт, що ОСОБА_1 допомагав в будівництві фізичною працею, але обставин щодо фінансування будівництва, існування домовленостей щодо часток в спільній власності суд не повідомили. Їх покази суд оцінює критично, оскільки вони містили оціночні судження, а не істотні для справи обставини.

Подані суду квитанції щодо придбання будівельних матеріалів, що містяться в матеріалах справи, суд оцінює критично, оскільки квитанції або не містять особу, що їх оплачувала, або вказана інша особа, або не вказано, де були використані дані будівельні матеріали. Проведена судова експертиза даної обставини не підтверджує. З врахуванням того, що суду не подано доказів на підтвердження розміру вкладених позивачем особистих коштів чи спільних з відповідачкою в будівництво незавершеного будівництвом об'єкту, тому визначити розмір компенсації за його будівництво не є можливим, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, право власності на автомобіль марки КАМАЗ 55111, 1990 року випуску.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, право власності на автомобіль марки Nissan Micra, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, та за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, - право власності по ? частині за кожним на: житловий будинок загальною площею 225,4 кв.м, житловою площею 83,6 кв.м, допоміжною площею 141,8 кв.м під літ. «А», підвалу під літ. «А1», відкритої веранди під літ. «а», ґанку бетонного, входу до підвалу, лоджії та господарські будівлі та споруди : під літ. «Б» погріб, під літ. «Г» вбиральні, під літ. «Д» навісу, 1- свердловини, 11- вимощення, 111- вимощення, № 1 - воріт металевих, № 2 - хвіртки металевої, № 3 - воріт металевих, № 4 - огорожі металевої проф., № 5- огорожі сітки металевої, 1У - стінки підпірної, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, та за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, - право власності по ? частині за кожним на будівельних матеріалів , які були використані в процесі будівництва добудови до житлового будинку АДРЕСА_1, яка складається із 11 поверху позначеного під літ. А2, а саме приміщень : 1-13 площею 17,1 кв.м., 1-14 пл.14,4 кв.м., 1-15 пл. 4,2 кв.м., 1-16 пл.16,1 кв.м., загальною площею 51,8 кв.м., житловою площею - 30,5 кв.м., допоміжною площею 4,2 кв.м., та на 1/ 2 ч. будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва господарського блоку «Б» площею 12,07 х5,70 та гаражу «В» площею 5,00 х 7,43.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, та за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, - право власності по ? частині за кожним на земельну ділянку площею 0,2003 га, цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 кадастровий номер 3222485502:01:009:0051.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич