Ухвала

від 18.06.2014 по справі 2270/3625/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року м. Київ К/9991/78537/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби (далі -ДПІ)

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.08.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012

у справі № 2270/3625/12

за позовом дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор «Відкритого акціонерного товариства державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» (далі - Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Підприємство звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням подальших уточнень, просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 16.03.20112 №0000131505/989.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.08.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012, позов задоволено, виходячи з того, що Товариством дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту, тоді як податковою інспекцією не доведено факту існування обставин, з яким чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові.

Товариством у відповідності зі статтею 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення, в якому заявник зазначає про правильність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та просить їх залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Арніка» (далі - ТОВ «Арніка») за серпень 2011 року.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 29.02.2012 № 1558/15-5/31100492 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 142 605 грн. (у тому числі 114 084 грн. за основним платежем та 28 521 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії став висновок податкової інспекції про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених до сплати ТОВ «Арніка» у ціні поставленого товару (сіль технічна, світлі та темні нафтопродукти), оскільки, за твердженням ДПІ, правовідносини між цими суб'єктами господарювання опосередковані штучним створенням документообігу з метою отримання податкової економії без реального руху активів.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно не погодився із зазначеними висновками податкового органу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів суди з'ясували, що за договором поставки від 15.10.2008 №170-8 позивач придбав у ТОВ «Арніка» бітум нафтовий для влаштування дорожнього покриття. Транспортування бітуму здійснювалося залученими на договірних засадах автотранспортними підприємствами (товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Лига» та приватним підприємством «Кондор»). Виконання зазначених операцій підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі.

Наведені первинні документи у сукупності були цілком об'єктивно розцінені судами як такі, що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні господарські операції та засвідчують факт їх виконання. На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем було надано акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в з відповідними відомостями ресурсів.

ДПІ, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Заперечуючи проти включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за розглядуваними операціями, ДПІ послалася, зокрема, на відсутність у ТОВ «Арніка» об'єктивної можливості для виконання поставки бітуму силу відсутності основних засобів та робочого персоналу.

Втім у комерційній діяльності виконання поставок товарів не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо); до того ж податковою інспекцією не доведено належними засобами доказування неможливості виконання спірним постачальником розглядуваних поставок наявними у нього силами та засобами.

Також підставою для висновку ДПІ про безтоварність зазначених операцій став здійснений відповідачем аналіз операцій між ТОВ «Арніка» та його контрагентами.

Втім правовідносини інших суб'єктів господарювання, за відсутності доказів існування змови платника (позивача у справі) з третіми особами з метою перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує свої податкові зобов'язання, або узгодженості їх дій з ціллю отримання податкової вигоди, не можуть впливати на податковий облік позивача у справі. Адже останній не може зазнавати негативних податкових наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У поданій касаційній скарзі ДПІ також зазначає про неналежне документальне оформлення спірних операцій з поставки бітуму позивачеві (зокрема, з огляду на відсутність акта прийому нафтопродуктів форми № 5-НП). Однак чинним законодавством не наведено конкретного переліку документів, складенням яких мають оформлюватися господарські операції. А відтак господарські операції можуть опосередковуватися складенням будь-яких первинних документів, зміст яких відповідає вимогам, викладеним у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та які містять достатні для цілей оподаткування відомості про зміст та учасників господарської операції.

За таких обставин суди дійшли вмотивованого висновку щодо законності позовних вимог та правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.08.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 у справі № 2270/3625/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько