Рішення

від 26.03.2007 по справі 2-237/2007

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

                                                                               Справа № 2-237/2007р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

            26 березня 2007р.  Самарський районний суд м.Дніпропетровська у

складі:

                   головуючого судді           

                             Сухорукова А.О.       

                   при  секретарі                                                Тітовій І.В.

           розглянувши у відкритому судовому

засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1до

Дніпропетровської міської ради, третя особа - Восьма дніпропетровська державна

нотаріальна контора, про визнання права власності на ½

частину квартири у порядку спадкування за

законом,

В С Т А Н О В И В:

     30 листопада 2007р.ОСОБА_1звернулася до

суду із позовом до Дніпропетровської міської ради, третя особа - Восьма

дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на ½ частину квартири у порядку спадкування за

законом.

       Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що їй та її чоловікові ОСОБА_1 на

праві спільної сумісної власності, згідно свідоцтва про право власності на

житло від 10 грудня 1997р. належить квартира АДРЕСА_1

    ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача помер. Після

його смерті відкрилася спадщина на ½ частину 

квартири  АДРЕСА_1 Позивач є

єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка і протягом встановленого законом

строку вона звернулася із заявою про прийняття спадщини до Восьмої дніпропетровської

державної нотаріальної контори.

    28 листопада 2006р. вона отримала постанову

нотаріуса, у якій їй відмовили у видачі свідоцтва про право на спадщину за

законом на ½ частину спірної квартири, тому що згідно п.224 Інструкції про порядок

вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус може видати свідоцтво

про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з

учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки

померлого у спільному майні. Їй було рекомендовано звернутися до суду із

позовом про визнання права власності на ½ частину спірної квартири у порядку спадкування за

законом. Згідно ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній

сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної

сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними

або законом. Тобто згідно норм чинного законодавства, спірна квартира належала

позивачеві та її чоловікові у рівних частинах - по ½

частині. Крім того, у витягу із реєстру прав

власності на нерухоме майно від 07.11.2006р. зазначається, що частки позивача

та її чоловіка у спірній квартирі  є

рівними і складають по ½ частині.

        Позивач просить визнати за нею право

власності на ½ частину квартири №АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом.

         Позивач у судовому засіданні позовні

вимоги підтримала та просила задовольнити позов у повному обсязі.      

         Представник відповідача проти позову

не заперечував та просив постановити рішення на власний розсуд.

         Представник третьої особи - Восьмої

дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не

з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До

початку судового засідання від нього надійшли письмові пояснення, де вказано,

що нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за

заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише

після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. Відповідно до

вимог ст.ст. 372, 382 ЦПК України спільна власність двох або більше осіб без

визначення часток кожного із них у праві власності є спільною сумісною

власністю. Майно, яке знаходиться у спільній сумісній власності, може бути

поділено між співвласниками за згодою між ними. У разі поділу майна між

співвласниками, право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Договір про поділ нерухомого майна, яке знаходиться в спільній сумісній

власності, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному

посвідченню.  У зв'язку із тим, що при

житті спадкодавця між ним та ОСОБА_1. такий договір укладений не був, виділити

частку у квартиріАДРЕСА_1 за померлим можливо лише у судовому порядку. Третя

особа буде згодна із будь-яким рішенням суду та просить розглядати справу за

своєї відсутності (а.с.15). 

        Вислухавши

позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд

вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню за наступних

підстав.

        Згідно із ч.3 ст.1268 Цивільного Кодексу України, спадкоємець, який

постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається

таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого  статтею 1270 ЦК України, він не заявив про

відмову від неї.

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути

встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих

чи майнових прав фізичних осіб.

          На підставі ч.1 ст.328 Цивільного

Кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонено

законом, зокрема із правочинів.

          Судом встановлено, що позивачеві та

її чоловікові ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, згідно свідоцтва

про право власності на житло від 10 грудня 1997р. належить квартира

АДРЕСА_1ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача помер. Після його смерті відкрилася спадщина

на ½ частину  квартири 

АДРЕСА_1 Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка і протягом

встановленого законом строку вона звернулася із заявою про прийняття спадщини

до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори. 28 листопада

2006р. вона отримала постанову нотаріуса, у якій їй відмовили у видачі

свідоцтва про право на спадщину за законом на ½

частину спірної квартири, тому що згідно

п.224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,

нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом

після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після

виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. Згідно ч.2 ст.372 ЦК

України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається,

що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо

інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Тобто згідно норм

чинного законодавства, спірна квартира належала позивачеві та її чоловікові у рівних

частинах - по ½ частині. Крім того, у витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно

від 07.11.2006р. зазначається, що частки позивача та її чоловіка у спірній

квартирі  є рівними і складають по ½ частині.

         Ці обставини підтверджені

письмовими доказами: свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.5) свідоцтвом про

смерть ОСОБА_2 (а.с.6), свідоцтвом про право власності на житло (а.с.7),  витягом з реєстру прав власності на нерухоме

майно (а.с.8), технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1(а.с.10-13),

копією спадкової справи (а.с.16-23).

Таким чином, суд вважає, що за ОСОБА_1. необхідно визнати

право власності на ½ частину квартири №АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом.

Керуючись ст.ст. 328, 1268 ЦК України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88,

131, 212-215, 256 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

 Позов задовольнити.

          Визнати за  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на ½ частину квартири №АДРЕСА_1 у порядку

спадкування за законом.

          Рішення суду може бути оскаржене в

апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд

Самарський районний суд м. Дніпропетровська 

шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про

апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                Суддя               (підпис)                          А.О. Сухоруков

                    Згідно з оригіналом.

                Суддя                                                        А.О.

Сухоруков

                Рішення набрало законної сили 06 квітня

2007 року.

                Суддя                                                       

А.О. Сухоруков