Ухвала

від 27.05.2014 по справі 808/7885/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2014 рокусправа № 808/7885/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОХІМ»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «ДНІПРОХІМ» у жовтні 2013 року звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000482211, № 0000492211, винесені Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області 07 червня 2013 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області у період з 08.04.2013 по 12.04.2013 було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДНІПРОХІМ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП Виробничо-комерційна фірма «СВ-ПЛЮС» за період з 01.01.2010 по 01.03.2012, за результатами якої складено Акт № 648/2211/20497907 від 19.04.2013.

На підставі висновків акту відповідачем 07 червня 2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000492211, яким ТОВ «ДНІПРОХІМ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 37188,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3740,25 грн.; № 0000482211, яким ТОВ «ДНІПРОХІМ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 42688,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 204,75 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «ДНІПРОХІМ» з ПП Виробничо-комерційна фірма «СВ-ПЛЮС», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток у розмірі 42688,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 37188,00 грн.

В основу таких висновків було покладено Акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС «Про результати документальної позапланової перевірки Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «СВ-ПЛЮС» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування (формування) та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємствами контрагентами, у тому числі з ПП «Вєнсан», за період з 01.01.2010 по 01.03.2012» № 836/2211/32192377 від 03.09.2012, згідно з яким у ПП Виробничо-комерційна фірма «СВ-ПЛЮС» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, а саме: основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби, персонал, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «ДНІПРОХІМ» та ПП Виробничо-комерційна фірма «СВ-ПЛЮС» було укладено договір поставки № 7 від 16.05.2011, на виконання якого були виписані податкові та видаткові накладні, надані сертифікати та паспорти якості.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначений договір не був визнаний недійсним в судовому порядку.

Крім того судом встановлено, що сировина, придбана ТОВ «ДНІПРОХІМ» за договором поставки № 7 від 16.05.2011, була використана у власній господарській діяльності підприємства, виготовлена продукція в подальшому була реалізована контрагенту-покупцю КТ «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов» і Компанія», що підтверджується податковими та видатковими накладними, а також довіреностями на отримання ТМЦ, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «ДНІПРОХІМ» господарських операцій з ПП Виробничо-комерційна фірма «СВ-ПЛЮС» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, а також для віднесення сум витрат по вказаній угоді до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що в ході перевірки встановлено відсутність у ТОВ «ДНІПРОХІМ» товарно-транспортних накладних або будь-яких інших документів, що підтверджують факт перевезення товару, що в свою чергу свідчить про безтоварність господарських операцій, здійснених з ПП Виробничо-комерційна фірма «СВ-ПЛЮС».

Проте суд апеляційної інстанції знаходить не обґрунтованими такі доводи податкового органу з огляду на наступне.

Підпунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Колегія суддів зазначає, що відсутність ТТН не може бути слугувати єдиною підставою для визнання безтоварності господарських операцій за наявності всіх інших обов'язкових та належно оформлених первинних документів.

Щодо посилання апелянта на Акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС «Про результати документальної позапланової перевірки Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «СВ-ПЛЮС» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування (формування) та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємствами контрагентами, у тому числі з ПП «Вєнсан», за період з 01.01.2010 по 01.03.2012» № 836/2211/32192377 від 03.09.2012, колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою позбавлення платника податку права на віднесення сум витрат по вказаним угодам до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та позбавлення права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року в адміністративній справі № 808/7885/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 30 травня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров