Рішення

від 19.06.2014 по справі 308/4360/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Бондаренка Ю.О.,

суддів - Павліченка С.В., Собослой Г.Г.,

при секретарі - Чейпеш Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною ОСОБА_1, якій діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, якою просить: шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвати; після розірвання шлюбу залишити за нею прізвище ОСОБА_3, розділити майно, що є спільною сумісною власністю, виділивши їй квартиру АДРЕСА_1 в м. Ужгороді, загальною площею 45,0 м.кв., а відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку, яка знаходиться в урочищі «Жиліп» Тийгласької сільської ради Ужгородського району, контур НОМЕР_1, площею 0,0539 га. та будинок, який розташований за адресою: Ужгородський район, Тийгласька сільська рада, урочище «Жиліп», контур НОМЕР_1, загальною площею 70,5 м.кв., вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 20 травня 1999 року між сторонами було зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів громадського стану Ужгородської міської ради Закарпатської області. Спільних дітей від шлюбу в них не має. Шлюб між нею та відповідачем є невдалим, сім'я фактично розпалася по причині постійного вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв, що призводить до постійних сварок та скандалів. Кожен живе своїм життям, подальше спільне проживання та збереження шлюбу між ними є неможливе. Також вказує, що за час проживання у спільному шлюбі з ОСОБА_2 було набуто нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 в м. Ужгороді, загальною площею 45,0 м.кв., земельна ділянка, яка знаходиться в урочищі «Жиліп» Тийгласької сільської ради Ужгородського району, контур НОМЕР_1, площею 0,0539 га. та будинок, який розташований за адресою: Ужгородський район, Тийгласька сільська рада, урочище «Жиліп», контур НОМЕР_1, загальною площею 70,5 м.кв. Угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ними не досягнуто (а.с.3-5).

У липні 2013 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимоги мотивував тим, що за час перебування з ОСОБА_3 в шлюбі ними було набуте майно: квартира АДРЕСА_1 в м. Ужгороді, загальною площею 45,0 м.кв. та житловою площею - 23,7 м.кв., що складається з 2-х кімнат та кухні, коридору, ванної кімнати та туалету та земельна ділянка, яка знаходиться в урочищі «Жиліп» Тийгласької сільської ради Ужгородського району, контур НОМЕР_1, площею 0,0539 га. Крім того, за час шлюбу ними на земельній ділянці в урочище «Жиліп» збудовано будинок, загальною площею 70,5 м.кв. без правовстановлюючих документів та незареєстрованим правом власності. З огляду на зазначене, просить визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 в м. Ужгороді, загальною площею 45,0 м.кв. та житловою площею - 23,7 м.кв. та земельну ділянку за адресою: яка знаходиться в урочищі «Жиліп» Тийгласької сільської ради Ужгородського району, контур НОМЕР_1, площею 0,0539 га., поділивши зазначене майно, і визнавши право власності кожного з них на ? частину, виділивши ці частки в натурі. У разі неможливості виділу в натурі ? частини квартири в ідеальних долях - визнати право власності за ним ОСОБА_2 кімнату площею 8,2 м.кв., а за ОСОБА_3 право власності на кімнату площею15,5 м.кв., залишивши коридор, кухню, ванну кімнату і туалет у спільній сумісній власності. Вирішити питання про стягнення грошової компенсації стороні, яка отримає право власності на меншу частку на підставі висновків судової будівельно-технічної експертизи та розділити судові витрати між сторонами пропорційно задоволених вимог (а.с.59-62).

В подальшому в судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_3 подала заяву про збільшення позовних вимог, якою просила: розірвати шлюб, залишивши за нею прізвище ОСОБА_3; поділити майно подружжя, виділивши в цілому у приватну власність: ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 в м. Ужгороді, загальною площею 45,0 м.кв. та житловою площею - 23,7 м.кв., припинивши право власності на вказану квартиру ОСОБА_2, ОСОБА_2 - земельну ділянку, що знаходиться в урочищі «Жиліп» Тийгласької сільської ради Ужгородського району, контур НОМЕР_1, площею 0,0539 га. та будівельні матеріали і конструктивні елементи незакінченого будівництвом будинку за вказаною адресою, припинивши право власності ОСОБА_3 на дане нерухоме майно; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію його частки в праві спільної сумісної власності на подружнє майно в сумі 27 261,50 грн., яка сплачена ОСОБА_3 на депозитний рахунок суду №37313018000422 (а.с.193-195).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2014 року уточнений первісний позов ОСОБА_3 задоволено. Шлюб, зареєстрований 20.05.1999 року у відділі реєстрації актів громадського стану Ужгородської міської ради Закарпатської області, актовий запис №194 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Прізвище ОСОБА_3 після реєстрації розірвання шлюбу змінено на дошлюбне ОСОБА_3. Поділено майно подружжя в такий спосіб: ОСОБА_3 - квартиру АДРЕСА_1 в м. Ужгороді, загальною площею 45,0 м.кв., вартістю 178 488,00 грн., визнано за нею право власності на це майно в цілому; ОСОБА_2 - земельну ділянку, що знаходиться в урочищі «Жиліп» Тийгласької сільської ради Ужгородського району, контур НОМЕР_1, площа якої становить - 0,0539 га., вартістю 22 579,00 грн. та об'єкт незавершеного будівництва (житлового будинку), ступеню готовності 94,87 відсотка, загальною площею 70,5 м.кв., вартістю 101 386,00 грн., який розташований на цій земельній ділянці, загальною вартістю цих об'єктів 123 965,00 грн., визнавши за ним право власності в цілому на цю земельну ділянку та будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва (створення майна). Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію його частки в праві спільної сумісної власності на подружнє майно в сумі 27 261,50 грн., яка сплачена ОСОБА_3 на депозитний рахунок суду №37313018000422. Вирішено питання судових витрат. В задоволені зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник за довіреністю ОСОБА_1, якій діє в інтересах ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, якою просить рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2014 року скасувати в частині поділу майна подружжя та ухвалити нове рішення, яким в задоволені первісного позову відмовити, задовольнити зустрічний позов і визнати спільною частковою власністю подружжя зазначене набуте майно, визнавши право власності кожного із них на ? частину. В інший частині рішення не оскаржується.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 подала до суду заперечення на апеляційну скаргу, яким просить апеляційну скаргу представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1, якій діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2014 року залишити без змін, зазначивши, що рішення суду вважає законним, обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.

У судовому засіданні апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу з наведених підстав. ОСОБА_2 зазначив , що на дачі можна жити лише в літній і осінній період. З часу як він почав проживати з відповідачкою вони спільно добудували ще одну кімнату.

Позивач та її представник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, з мотивів, що наведені в запереченні на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується апеляційна скарга, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

У відповідно до положень ст.ст. 15 , 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

З матеріалів справи вбачається, що 20 травня 1999 року між сторонами було зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів громадського стану Ужгородської міської ради Закарпатської області. Спільних дітей від шлюбу в них не має. Шлюб між нею та відповідачем є невдалим, сім'я фактично розпалася по причині постійного вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв, що призводить до постійних сварок і скандалів та подальше спільне проживання та збереження шлюбу між ними є неможливе. Також вказує, що за час проживання у спільному шлюбі з ОСОБА_2 було набуто нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 в м. Ужгороді, загальною площею 45,0 м.кв., земельна ділянка, яка знаходиться в урочищі «Жиліп» Тийгласької сільської ради Ужгородського району, контур НОМЕР_1, площею 0,0539 га. та будинок, який розташований за адресою: Ужгородський район, Тийгласька сільська рада, урочище «Жиліп», контур НОМЕР_1, загальною площею 70,5 м.кв. Угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ними не досягнуто.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 обґрунтовувала свої вимоги неможливістю спільного з відповідачем володіння і користування майном, а також неподільністю майна.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №0001/2014 від 17.03.2014 року виходячи з об'ємно-планувальних рішень та відповідності до вимог ДБН В.2.2-15-2005 року «Житлові будинки. Основні положення» виділити ? частку квартири АДРЕСА_1 в м. Ужгороді в натурі технічно неможливо. Ринкова вартість досліджуваної квартири становить 178 488,00 грн., а тому сума компенсації одному з співвласників становить 89 244,00 грн. (178 488,00 грн. ч 2). Відносно вартості будівельних матеріалів та конструктивних елементів незавершеного будівництвом будинку, який розташований за адресою: Ужгородський район, Тийгласька сільська рада, урочище «Жиліп», контур НОМЕР_1, за межами населеного пункту, висновком встановлено, що за своїм технічним станом вищезазначений незавершеним будівництвом будинок має ступінь готовності 94,87 відсотка; на даній стадії визначити окремо вартість кожних будівельних матеріалів та конструкцій є неможливим, оскільки експерту невідомий склад прихованих робіт та разом з тим зазначає, що досліджуваний об'єкт незавершеного будівництва є по факту завершеним та має високий ступінь готовності - 94,87 відсотка, придатний для проживання і потребує лише оформлення документації , тому експертом проведено визначення ринкової вартості недобудови, яка становить 101 368,00 грн. Ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0539 га., яка знаходиться за адресою: Ужгородський район, Тийгласька сільська рада, урочище «Жиліп», контур НОМЕР_1, за межами населеного пункту, кадастровий номер 2124886900:02:002:0271, згідно ТОВ ЕТЦ «Статус» становить без ПДВ 22 579,00 грн. Відповідно до вищезазначеного, ринкова вартість будинку з врахуванням вартості земельної ділянки становить 123 965,00 грн. без ПДВ. Разом з тим, згідно висновку будівельно-технічної експертизи №0001/2014 від 17.03.2014 року виділення ? частки досліджуваного незакінченого будівництвом будинку в натурі технічно неможливо . Сума компенсації становить з врахуванням земельної ділянки 61 983,50 грн. (123 965,00 грн. ч 2).

Будь-яких доказів на спростування висновку судової будівельно-технічної експертизи відповідачем не подано.

Відповідно до ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст.365 ЦК України , право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Зі змісту зазначеної норми закону вбачається, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за рішенням суду на підставі позову іншого співвласника за наявності будь-якого з передбачених п.п.1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Неможливість спільного з відповідачем володіння і користування майном сторонами підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами про алкогольну залежність ОСОБА_2 (довідка Закарпатського обласного наркологічного диспансеру №38/суд від 09.09.2013 року про перебування в Закарпатському наркологічному диспансері на стаціонарному лікуванні та довідка Обласної психіатричної лікарні м. Берегова №742 від 24.08.2013 року про перебування (двічі) на стаціонарному лікуванні в обласній психіатричній лікарні м. Берегова (а.с.86-89), антиморальну та протизаконну поведінку по відношенню до ОСОБА_3 (талон-повідомлення №1478 від 23.09.2013 року, талон-повідомлення №1766 від 21.10.2013 року, постанова Ужгородського міськрайонного суду від 26 листопада 2013 року про притягнення до адміністративної відповідальності за насильство в сім'ї) (а.с.185-189).

Згідно роз'яснення пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК , за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК ) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2014 року ОСОБА_3 внесла на депозитний рахунок суду грошові кошти в рахунок компенсації частки ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на майно подружжя у розмірі 27 261,50 грн. (а.с.196).

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що спірна квартира є неподільною та ОСОБА_3 надала суду докази на підтвердження неможливості спільного володіння і користування даним нерухомим майном, а також неподільністю майна. Крім того, припинення права власності не завдасть істотної шкоди відповідачу за первісним позовом, так як у його власності залишається будинок придатний для проживання з правом виготовлення правовстановлюючих документів та зміною цільового призначення земельної ділянки.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи представника апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зазначеній частині, внаслідок неправильної оцінки доказів, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи і повністю спростовуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом першої інстанції.

Інші доводи апеляції, зокрема, щодо припинення власності на ? частину квартири, яке ставить ОСОБА_2 у положення особи без визначеного місця проживання, на переконання апеляційного суду, не відповідають дійсності, є необґрунтованими та підлягають відхиленню, так як та не спростовують правильний висновок суду першої інстанції про те, що за умови визнання права власності на окремий об'єкт нерухомого майна з виплатою компенсації однієї із сторін для забезпечення рівнозначного поділу частин, таке припинення не завдасть істотної шкоди його інтересам. Крім того, припинення права власності у спірному майні не завдасть істотної шкоди відповідачу, оскільки відповідно до ст.ст.331, 334 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ОСОБА_2 вправі зареєструвати право на нерухоме майно (будинок) та в подальшому розпоряджатися ним на свій розсуд.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що у зв'язку тим, що між сторонами склалися неприязні стосунки, спільне володіння і користування спірним нерухомим майном є неможливим, є необхідність задоволення позову з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст.70-71 СК України , ст.365, 372 ЦК України , ст.213 ЦПК України . При цьому, ним надана належна оцінка доказів по справі у відповідності до вимог ст.212 ЦПК України .

З огляду на наведене судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цього спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 травня 2014 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: