Рішення

від 24.06.2014 по справі 918/527/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. Справа № 918/527/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом приватного підприємства "Сам-Лев" (далі - Підприємство) до виконавчого комітету Бродівської міської ради Бродівського району Львівської області (далі - Комітет) про стягнення заборгованості в сумі 600 396 грн. 29 коп.,

за участі представників:

Підприємства: Прищепи О.С. за дог. від 1 березня 2014 року,

Комітету: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2014 року Підприємство звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про солідарне стягнення з приватного підприємства-фірми "Агроекотехнік" (далі - Фірма) та Комітету заборгованості за укладеним між останнім та позивачем договором підряду на виконання робіт від 30 липня 2013 року в сумі 600 396 грн. 29 коп. В обґрунтування позовних вимог Підприємство посилалося на те, що на виконання умов договору підряду на виконання робіт, укладеного 30 липня 2013 року між Комітетом та позивачем, останній здійснив виконання робіт з капітального ремонту вулиці Залізничної від площі Привокзальної до будинку № 49а у місті Броди Львівської області загальною вартістю 765 305 грн. 00 коп. Також 1 серпня 2013 року між Підприємством та Фірмою був укладений договір поруки № 01/08-13, згідно з яким остання взяла на себе обов'язок частково відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань Комітету, що виникають з вищезазначеного договору в розмірі 1 000 грн. 00 коп.

Оскільки Комітет взятий на себе обов'язок щодо оплати вищезазначених робіт виконав лише частково, перерахувавши позивачу аванс у розмірі 222 872 грн. 07 коп. та заборгувавши таким чином останньому 542 432 грн. 93 коп., Підприємство, посилаючись на статті 526, 530, 625, 626, 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд солідарно стягнути з Комітету та Фірми вищезазначену суму боргу, а також 31 669 грн. 27 коп. пені, 18 985 грн. 13 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 7 307 грн. 96 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 5 травня 2014 року порушено провадження у справі № 918/527/14, розгляд якої було призначено на 27 травня 2014 року.

До початку призначеного судового засідання 27 травня 2014 року через канцелярію суду надійшла заява Підприємства про уточнення позовних вимог від 22 травня 2014 року (а.с. 37-38), згідно якої останнє просило суд стягнути з Фірми 1 000 грн. 00 коп., а також стягнути з Комітету основний борг у розмірі 542 432 грн. 93 коп., 31 669 грн. 27 коп. пені, 18 985 грн. 13 коп. інфляційних втрат, а також три проценти річних у розмірі 7 307 грн. 96 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Також до початку даного судового засідання через канцелярію суду надійшов відзив Комітету на позовну заяву від 26 травня 2014 року № 196/03-01 (а.с. 40), в якому останній визнав позовні вимоги Підприємства у повному обсязі та просив суд розглянути справу без участі його уповноваженого представника.

Слід також зазначити, що до початку судового засідання 27 травня 2014 року через канцелярію суду надійшла заява представника позивача від 26 травня 2014 року (а.с. 60), в якій останній просив суд прийняти відмову від позову в частині вимог про стягнення з Фірми 1 000 грн. 00 коп. та припинити провадження у даній справі в цій частині. У той же час представник Підприємства просив стягнути з Комітету на користь позивача 542 432 грн. 93 коп. основного боргу, 31 669 грн. 27 коп. пені, 18 985 грн. 13 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 7 307 грн. 96 коп., а також 12 007 грн. 90 коп. судового збору та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 6820 грн. 80 коп.

Ухвалою суду від 27 травня 2014 року провадження у справі № 918/527/14 в частині стягнення з Фірми заборгованості в сумі 1 000 грн. 00 коп. було припинено, а розгляд справи відкладено на 10 червня 2014 року. Крім того, вказаною ухвалою прокурора Львівської області було повідомлено про розгляд даної справи для вирішення питання щодо його вступу в справу.

Ухвалою суду від 10 червня 2014 року розгляд справи відкладено на 24 червня 2014 року.

До початку судового засідання 24 червня 2014 року через канцелярію суду надійшов лист прокуратури міста Рівного від 23 червня 2014 року № 56-4687 вих-14 (а.с. 184-185), в якому прокурор повідомив суд про відсутність правових підстав для його вступу в дану справу.

Крім того, у судовому засіданні представник позивача подав заяву від 24 червня 2014 року, в якій Підприємство уточнило свої позовні вимоги та просило суд стягнути з Комітету 600 395 грн. 29 коп., з яких: 542 432 грн. 93 коп. - основний борг, 31 669 грн. 27 коп. - пеня, 7 307 грн. 96 коп. - три проценти річних, 18 985 грн. 13 коп. - інфляційні втрати. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 24 червня 2014 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви від 26 травня 2014 року про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення з Фірми 1 000 грн. 00 коп. та заяви про уточнення позовних вимог від 24 червня 2014 року, та наполягав на їх задоволенні.

У призначені судові засідання Комітет явку свого повноважного представника не забезпечив, витребувані судом документи надав не в повному обсязі, проте надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та переходить до її розгляду по суті в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту а) частини 1 статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в розвитку потужностей будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів, у створенні, розвитку та реконструкції об'єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування.

На виконання приписів вищезазначеної норми Закону 30 липня 2013 року між Підприємством та Комітетом був укладений договір підряду на виконання робіт, за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок виконати роботи з капітального ремонту вулиці Залізничної від площі Привокзальної до будинку № 49а у місті Броди Львівської області із своїх матеріалів та своїми засобами, а Комітет, у свою чергу, - прийняти і оплатити вартість даних робіт (а.с. 12-13).

Відповідно до пункту 3.1 вищезазначеного договору вартість робіт за цією угодою складає складає 957 529 грн. 00 коп.

Цей договір підписаний директором Підприємства та міським головою Бродівської міської ради, а також скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

Згідно з пунктом 3.6 договору замовник перераховує генпідряднику аванс в розмірі 30% від вартості робіт, що становить 287 258 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного пункту договору Комітет перерахував на рахунок позивача авансовий платіж у розмірі 222 872 грн. 07 коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку Підприємства за 27 вересня 2013 року, копія якої наявна у матеріалах справи (а.с. 15).

Також судом встановлено, що позивач виконав роботи з капітального ремонту вулиці Залізничної від площі Привокзальної до будинку № 49а у місті Броди Львівської області на загальну суму 765 305 грн. 00 коп., що підтверджується наданими Підприємством актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень-жовтень 2013 року від 31 жовтня 2013 року на суму 746 551 грн. 00 коп., а також актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за 2013 рік від 1 грудня 2013 року на суму 18 754 грн. 00 коп. (а.с. 17-20, 24-26).

Зазначені акти були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками Підприємства та Комітету.

Крім того, сума заборгованості Комітету за проведені позивачем на виконання вказаного договору роботи з капітального ремонту підтверджена відповідними довідками про вартість виконаних робіт, скріпленими печатками зазначених контрагентів та підписаними уповноваженими представниками сторін (а.с. 16, 23).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 30 липня 2013 року також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

У пункті 3.3 вищезазначеного договору сторони погодили, що замовник оплачує вартість робіт в обсягах договірної ціни і акту прийому-передачі виконаних робіт в об'ємах їх фактичного виконання протягом 15 календарних днів з моменту підписання акту передачі цих робіт.

Проте всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості виконаних робіт виконав частково, оплативши лише аванс в розмірі 222 872 грн. 07 коп. та заборгувавши таким чином Підприємству 542 432 грн. 93 коп. Вказаний факт підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, вищенаведеними актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість цих робіт, актом звірки взаєморозрахунків, підписаний між Підприємством та Комітетом 1 січня 2014 року (а.с. 14), а також не заперечувався представником відповідача у відзиві, який був поданий до суду 27 травня 2014 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором від 30 липня 2013 року, яка складає 542 432 грн. 93 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства до Комітету про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України Підприємство просило суд стягнути з Комітету три проценти річних в сумі 7 307 грн. 96 коп., з яких 1 334 грн. 24 коп. нараховані з 16 листопада 2013 року по 16 грудня 2013 року на суму основного боргу в розмірі 523 678 грн. 93 коп., а 5 973 грн. 72 коп. нараховані з 17 грудня 2013 року по 29 квітня 2014 року на суму боргу в розмірі 542 432 грн. 93 коп.

Також позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 18 985 грн. 13 коп. на суму основного боргу в розмірі 542 432 грн. 93 коп. за період з грудня 2013 року по березень 2014 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовна вимога про стягнення з Комітету вказаної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором щодо своєчасної та повної оплати вартості проведених Підприємством підрядних робіт, останнє просило суд стягнути з Комітету 31 669 грн. 27 коп. пені, з яких 5 781 грн. 81 коп. - пеня, нарахована за період з 16 листопада 2013 року по 16 грудня 2013 року на суму основного боргу в розмірі 523 678 грн. 93 коп., а 25 887 грн. 46 коп. - пеня, нарахована за період з 17 грудня по 29 квітня 2014 року на суму основного боргу в розмірі 542 432 грн. 93 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5 спірного договору у випадку прострочень зобов'язань щодо оплати продукції, замовник сплачує генпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення такого зобов'язання.

Судом встановлено, що розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, у зв'язку з чим дана позовна вимога також підлягає задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини 1 статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших виплат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно частиною 3 статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відшкодування адвокатських послуг здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Пунктом 6.5 даної постанови передбачено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини 5 статті 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З огляду на вищевикладене та зважаючи на ціну позову, тривалість розгляду і складність даної справи, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6 820 грн. 80 коп. є неспіврозмірними та завищеними.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи вищезазначені приписи законодавства України, суд дійшов висновку про зменшення вищезазначеної суми до 3 410 грн. 40 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з виконавчого комітету Бродівської міської ради Бродівського району Львівської області (80600, Львівська область, Бродівський район, місто Броди, площа Ринок, будинок 20, ідентифікаційний код: 04055989) на користь приватного підприємства "Сам-Лев" (35600, Рівненська область, місто Дубно, вулиця Лисенка, будинок 21, ідентифікаційний код: 37058281) 542 432 (п'ятсот сорок дві тисячі чотириста тридцять дві) грн. 93 коп. основного боргу, 31 669 (тридцять одну тисячу шістсот шістдесят дев'ять) грн. 27 коп. пені, 18 985 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 13 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 7 307 (сім тисяч триста сім) грн. 96 коп., а також 12 007 (дванадцять тисяч сім) грн. 90 коп. судового збору та 3 410 (три тисячі чотириста десять) грн. 40 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 червня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко

Павленко Є.В.