Постанова

від 11.06.2014 по справі 814/1365/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11 червня 2014 року справа № 814/1365/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА-ТРЕЙД", пр-т Г.Сталінграду, 13, м. Миколаїв,54025

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2014р. № 0004062201, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАРТА-ТРЕЙД" (далі-позивач, ТОВ "СПАРТА-ТРЕЙД") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 17.03.2014 р. №0004062201, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні оскарженого податкового повідомлення-рішення, стосовно порушення позивачем податкового законодавства не відповідають дійсності.

Представники сторін звернулись до суду з клопотаннями про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд вважає, що в адміністративній справі достатньо матеріалів для її розгляду в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, діюче законодавство, суд дійшов наступного:

В період з 04.02.2014 р. по 21.02.2014 р. ДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "СПАРТА-ТРЕЙД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт № 158/14-03-2201/30565375 від 28.02.2014 р. (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення: п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється всього у сумі 1405247 грн., в тому числі по періодам: у травні 2011 року у сумі 3085 грн.; у жовтні 2011 року у сумі 105115 грн.; у листопаді 2011 року у сумі 100000 грн.; у грудні 2011 року у сумі 41667 грн.; у січні 2012 року у сумі 86667 грн.; у лютому 2012 року у сумі 118042 грн.; у березні 2012 року у сумі 131958 грн.; у квітні 2012 року у сумі 78184 грн.; у травні 2012 року у сумі 101816 грн.; у червні 2012 року у сумі 90000 грн.; у липні 2012 року у сумі 90000 грн.; у серпні 2012 року у сумі 104408 грн.; у вересні 2012 року у сумі 100592 грн.; у жовтні 2012 року у сумі 90000 грн.; у листопаді 2012 року у сумі 78713 грн.; у грудні 2012 року у сумі 85000 грн.

За результатами даної перевірки ДПІ 17.03.2014 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0004062201, яким визначено збільшення суми грошового зобов'язання на загальну суму 1755789 грн., в тому числі за основним платежем 1405247,00 грн. ПДВ та 350542,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 123.1 ст. 123 з урахуванням п. 7 підр. 10 p. XX Податкового кодексу.

Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що операції між позивачем та ТОВ "Грінко-Миколаїв", ТОВ "Край-2", ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ" здійснені без мети настання реальних наслідків, по яких не встановлено їх фактичності та використання у господарській діяльності.

За змістом акту в ході перевірки встановлено, що унаслідок неможливості проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Грінко-Миколаїв" (із посиланням на акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Грінко-Миколаїв" зроблено висновок, що операції здійснені ТОВ "Грінко-Миколаїв" з контрагентами є такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Отже, позивачем помилково включено до складу податкового кредиту ПДВ у березні 2012 р. у сумі 478,56 грн., обчислену з вартості послуг від ТОВ "Грінко-Миколаїв".

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ "СПАРТА-ТРЕЙД" необгрунтовано віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 1401666,67 грн. з вартості господарської діяльності підприємства не доведено. Зазначивши, що ТОВ "СПАРТА- ТРЕЙД" надано до перевірки акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в яких зазначено, що виконавцем були проведені маркетингові послуги, вартість робіт без ТТДВ та з ПДВ, місце складання первинного документу. Інших підтверджуючих документів, в яких містяться розшифровки наданих маркетингових послуг, підприємством не надано. Документи, які були надані підприємством для перевірки, не доводять необхідність придбання таких послуг у ТОВ "Край-2", не надано і пояснення, яким чином вищевказані маркетингові послуги використані у господарській діяльності ТОВ "СПАРТА-ТРЕЙД", основним видом якого є надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна. Також, відсутні підтвердження того, які доходи були отримані ТОВ "СПАРТА-ТРЕЙД" внаслідок придбання таких послуг у ТОВ "Край-2".

Крім того, виявлено порушення ТОВ "СПАРТА-ТРЕЙД" норм законодавства в частині формування податкового кредиту по правочинам, за якими не встановлено реальності здійснення господарських операцій, а саме з ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ" (акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ТУ Міндоходів у м. Києві від 11.10.2013 №385/3-22-08-35791183). За результатами операцій, здійснених з ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ", позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2012 року ПДВ у сумі 379,90 грн.

Cуд, дійшов висновку про неправомірність позиції відповідача щодо відсутності господарських операцій з переліченими вище підприємствами, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів.

Основними видами підприємницької діяльності позивача є надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна. Як було встановлено ДПІ та судом, угоди з вищезазначеними контрагентами стосувались безпосередньо діяльності позивача.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Край-2", то суд зазаначає, що ТОВ "СПАРТА-ТРЕЙД" є власником ТРЦ "Магелан", розташованого за адресою: м. Миколаїв, пр.-т. Г. Сталінграду,13.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "Край-2" (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 30.09.2011р. №СК-1, відповідно до якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату маркетингові послуги по створенню сприятливого орендного клімату, з метою активізації господарської діяльності, пошуку нових форм організації діяльності та співпраці, залучення третіх осіб до співпраці та відвідувачів для отримання прибутку у ТРЦ "Магелан", розташованого за адресою: м. Миколаїв, пр.-т. Г. Сталінграду, 13. Як зазначено у договорі маркетингові послуги, що надаються виконавцем щомісяця,включають в себе наступне:

-розповсюдження рекламно-інформаційних матеріалів;

- проведення рекламних акцій;

- вивчення (дослідження) думки відвідувачів ТЦ щодо якості наданих послуг, іміджу ТЦ серед відвідувачів;

- вивчення (дослідження) думки орендарів ТЦ щодо інвестиційної привабливості ТЦ;

- вивчення маркетингової ситуації на ринку роздрібної торгівлі;

- визначення цільової аудиторії ТЦ;

- визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку;

- інші маркетингові заходи.

Безпосередньо суть відповідної маркетингової політики заключалася в підвищенні ділової репутації та авторитету серед споживачів, активізація яких в ТРЦ "Магелан" сприяла підвищенню інтересу суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб орендувати приміщення саме в ТРЦ "Магелан", що в свою чергу робить ТРЦ "Магелан" соціально-активним об'єктом м. Миколаєва.

Таким чином, очевидним є зв'язок між проведеними маркетинговими послугами та основною господарською діяльністю позивача по здаванню в оренду приміщень ТРЦ "Магелан".

На підтвердження даних послуг позивачем надані суду копії: звітів про надання маркетингових послуг, Актів прийому-передачі наданих послуг, податкових накладних, банківських виписок.

З приводу висновків ДПІ щодо не встановлення реальності господарської операції між позивачем та ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ" стосовно придбання основних засобів, слід зазначити, що придбання стаціонарного комп'ютера здійснювалося в інтернет-магазині "Rozetka", який належить ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ", який розташований у місті Києві та має свої представництва у всіх обласних центрах України, в тому числі і в місті Миколаєві. Доставка замовленого товару, а саме стаціонарного комп'ютера, у кількості 1 (однієї) одиниці, працівником магазину позивачу була здійснена без використання вантажного автомобіля, а отже не передбачає необхідності надання товарно-транспортних накладних або подорожніх листів вантажного автомобіля.

Таким чином, документами, які підтверджують реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ" є: видаткова накладна №30100 від 30.10.2012 р. та податкова накладна №1985 від 29.10.2012 р. отримана від ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ".

Відповідачем також не доведено факт порушення позивачем п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Грінко-Миколаїв". Посилання відповідача на акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області "Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Грінко-Миколаїв" з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, доходів та витрат що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинах з ТОВ "Південь-Рециклінг" за січень 2012 року та з ПП "ПРОМКОМПЛЕКТ УКРАЇНА" за червень 2012 р.", суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У бухгалтерському та податковому обліку позивача податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у податкових накладних. Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.

Згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. "а" п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем докази.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 17.03.2014 р. № 0004062201 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 17.03.2014 р. № 0004062201.

3. Відшкодувати судові витрати в сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 30565375).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна