Ухвала

від 12.08.2014 по справі 814/1365/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1365/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Курмановій І.І.,

за участі: представник позивача - Суткевич О.О. (довіреність від 06.06.2014 р.),

представник відповідача - Гава О.О. (довіреність від 30.08.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд» (далі - позивач, або ТОВ «Спарта-Трейд») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, або ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2014 року № 0004062201.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги поданої апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 04.02.2014 року по 21.02.2014 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Спарта-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 158/14-03-2201/30565375 від 28.02.2014 року (а.с.15-79 т.1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.03.2014 року № 0004062201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1755789 грн., в тому числі, за основним платежем - 1405247 грн. та 350542 грн. за штрафними (фінансовими) санкцій (штрафами) (а.с.99 т.1).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з метою його оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, що, також, відображено апелянтом в поданій апеляційній скарзі, підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, спірним податковим повідомленням - рішенням, стали господарські операції ТОВ «Спарта-Трейд» з ТОВ «Край-2», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Геко», ПП «Процес Йде».

При цьому, зі змісту акту спірної перевірки вбачається, що перевіряючими були встановлені з боку позивача порушення податкового законодавства, в тому числі, при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Грінко-Миколаїв», проте, як вбачається зі змісту поданих відповідачем заперечень на заявлений адміністративний позов, а також поданої апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, податкові зобов'язання та штрафи визначені позивачу тільки по чотирьом контрагентам, а саме: ТОВ «Край-2», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Геко», ПП «Процес Йде».

Роблячи ж висновок про порушення позивачем податкового законодавства при взаємовідносинах, зокрема, з ТОВ «Край-2» перевіряючи виходили з того, що ТОВ «Спарта-Трейд» надано до перевірки акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в яких зазначено, що виконавцем були проведені маркетингові послуги, вартість робіт без ТТДВ та з ПДВ, місце складання первинного документу. Інших підтверджуючих документів, в яких містяться розшифровки наданих маркетингових послуг, підприємством не надано. Також, перевіряючи вказали, що документи, які були надані позивачем для перевірки, не доводять необхідність придбання таких послуг у ТОВ «Край-2», не надано і пояснення, яким чином вищевказані маркетингові послуги використані у господарській діяльності ТОВ «Спарта-Трейд», основним видом якого є надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна. Також, посадовими особами відповідача було зазначено, що відсутні підтвердження того, які доходи були отримані ТОВ «Спарта-Трейд» внаслідок придбання таких послуг у ТОВ «Край-2».

Поряд з цим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ТОВ «Спарта-Трейд» є власником ТРЦ «Магелан», розташованого за адресою: м. Миколаїв, пр-т Г. Сталінграду,13.

30.09.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Край-2» (Виконавець) укладено договір про надання послуг № СК-1 (а.с.100-103 т.1), відповідно до якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату маркетингові послуги по створенню сприятливого орендного клімату, з метою активізації господарської діяльності, пошуку нових форм організації діяльності та співпраці, залучення третіх осіб до співпраці та відвідувачів для отримання прибутку у ТРЦ «Магелан», розташованого за адресою: м. Миколаїв, пр-т Г. Сталінграду, 13.

Як зазначено у договорі маркетингові послуги, що надаються виконавцем щомісяця, включають в себе наступне: розповсюдження рекламно-інформаційних матеріалів; проведення рекламних акцій; вивчення (дослідження) думки відвідувачів ТЦ щодо якості наданих послуг, іміджу ТЦ серед відвідувачів; вивчення (дослідження) думки орендарів ТЦ щодо інвестиційної привабливості ТЦ; вивчення маркетингової ситуації на ринку роздрібної торгівлі; визначення цільової аудиторії ТЦ; визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку; інші маркетингові заходи.

Безпосередньо суть відповідної маркетингової політики полягала в підвищенні ділової репутації та авторитету серед споживачів, активізація яких в ТРЦ «Магелан» сприяла підвищенню інтересу суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб орендувати приміщення саме в ТРЦ «Магелан», що в свою чергу робить ТРЦ «Магелан» соціально-активним об'єктом м. Миколаєва.

Таким чином, очевидним є зв'язок між проведеними маркетинговими послугами та основною господарською діяльністю позивача по здаванню в оренду приміщень ТРЦ «Магелан».

На підтвердження даних послуг позивачем надані суду копії: звітів про надання маркетингових послуг, актів прийому-передачі наданих послуг, податкових накладних, банківських виписок (а.с.104-242 т.1, 1-221 т.2, 1-104, 114-120 т.3).

Посилання апелянта на певні недоліки складання актів прийому-передачі наданих послуг, складних за результатами проведених операцій з ТОВ «Край-2», що, на думку податкового органу, свідчить проте, що надані позивачем первинні документи не можуть підтверджувати проведення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Край-2» та, відповідно, не можуть підтверджувати і задекларовані позивачем показники податкового обліку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки сам факт наявності в актах здачі-прийняття виконаних робіт на поставлений товар недоліків, при наявності інших документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню товару/послуг до податкового кредиту.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Спарта-Трейд» з ТОВ «Техно-Торг» щодо придбання у вказаного контрагента комп'ютера на загальну суму 2279,41 грн., у т.ч. ПДВ 379,90 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, придбання вказаного стаціонарного комп'ютера здійснювалося в інтернет - магазині «Rozetka», який належить ТОВ «Техно-Торг» та розташований у місті Києві, та має свої представництва у всіх обласних центрах України, в тому числі, і в місті Миколаєві.

Доставка замовленого товару, а саме стаціонарного комп'ютера, у кількості 1 (однієї) одиниці, працівником магазину позивачу була здійснена без використання вантажного автомобіля, а отже не передбачає необхідності надання товарно-транспортних накладних або подорожніх листів вантажного автомобіля.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що документами, які підтверджують реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Техно-Торг» є видаткова та податкова накладні отримані від ТОВ «Техно-Торг» (а.с.106-107 т.3), які, в свою чергу, надані позивачем під час проведення спірної перевірки, що не заперечується апелянтом.

При цьому, колегія суддів наголошує, що під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ «Техно-Торг» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Техно-Торг» були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.10.2013 року № 385/3-22-08-35791183 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техно-Торг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 2012 рік», не беручи до уваги первинну документацію позивача.

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства посилання в ньому лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки, який був використаний відповідачем при проведенні спірної перевірки та фактично став підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням щодо взаємовідносин з ТОВ «Техно-Торг», витяг якого наводиться відповідачем в акті спірної перевірки, під час проведення зазначеної зустрічної звірки відносини, що виникли між позивачем та його контрагентом не досліджувались перевіряючими. У вказаному акті взагалі відсутні посилання на взаємовідносини позивача з ТОВ «Техно-Торг», його висновки ґрунтуються виключно на тому, що станом на момент проведення зустрічної звірки, за результатами якої він складений, ТОВ «Техно-Торг» не знаходиться за своєю юридичною адресою. Тобто, висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Техно-Торг» ґрунтується виключно на висновках податкового органу щодо відсутності посадових осіб ТОВ «Техно-Торг» за податковою адресою та відсутності у вказаного підприємства виробничих можливостей на здійснення господарської діяльності.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками податкового органу та вважає їх безпідставними, оскільки Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та його контрагент ТОВ «Техно-Торг» на момент здійснення спірної поставки позивачу товару були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується апелянтом, а також відображено в акті спірної перевірки.

Щодо посилань апелянта, в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині донарахувань позивачу податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Техно-Торг», на відсутність у зазначеного контрагента позивача основних фондів, складських приміщень, трудових резервів, відсутність цього суб'єкта господарювання за юридичною адресою, що, на думку останнього, унеможливлює здійснення ним будь-якої господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що позивач за законом не зобов'язаний був отримувати у свого контрагента документи з метою доведення ким саме безпосередньо здійснювалась поставка придбаного ним товару або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. Представник відповідача, також, не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи викладене, посилання апелянта на той факт, що у ТОВ «Техно-Торг» для здійснення відповідної господарської операції із позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що це підприємства не знаходяться за юридичною адресою, колегією суддів не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Спарта-Трейд» з ТОВ «Геко» та ПП «Процес Йде» колегія суддів зазначає, що позивачем до суду надані наступні докази придбання у вказаних контрагентів відповідних послуг на загальну суму 3084,49 грн. та 114,53 грн. відповідно: копію акту надання послуг № 25 від 31.05.2011 року, копію податкової накладної від 31.05.2011 року № 4, копії актів здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №№ 173, 174 від 15.09.2011 року, копію податкової накладної від 15.09.2011 року № 205 (а.с.155-159 т.3).

Зазначені первинні документи, в тому числі податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за перевіряємий період, належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Посилання апелянта на відсутність вказаних податкових накладних під час проведення перевірки, що на думку останнього, позбавляє позивача права на формування податкового кредити за рахунок вказаних податкових накладних, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на зміст акту № 158/14-03-2201/30565375 від 28.02.2014 року, в якому зазначено, що позивачем для проведення спірної перевірки, зокрема, надані податкові накладні за перевіряємий період.

Будь-яких доказів складання посадовими особами відповідача актів відмови позивачем у наданні перевіряючим для проведення спірної перевірки первинних документів щодо господарських операцій з ТОВ «Геко» та ПП «Процес Йде» відповідачем не надано, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду.

Крім того, колегія суддів враховує, що позивач, скориставшись наданим йому п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України правом на подачу заперечень на акт перевірки, подав відповідні заперечення, зі змісту яких вбачається, що позивач звертав увагу податкового органу на наявність у нього всіх податкових накладних, які підтверджують обґрунтованість формування ним податкового кредиту за перевіряємий період, зокрема, виписаних ПП «Процес Йде» (а.с.80-82 т.1), проте розглядаючи вказані заперечення позивача податковий орган не надав оцінки зазначеним доводам останнього (відповідь на заперечення позивача на акт спірної перевірки (а.с.83-98 т.1)).

Враховуючи вищевикладене, з огляду на надану позивачем первино-бухгалтерську документацію щодо взаємовідносин останнього з ТОВ «Край-2», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Геко», ПП «Процес Йде», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт посилається лише на ті висновки, які викладено в акті спірної перевірки, що став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Натомість, вказаним висновкам, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Поряд з цим, колегія суддів звертає на увагу на те, що вирішуючи спірне питання суд першої інстанції помилково надав оцінку доводам податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Грінко-Миколаїв» з огляду на те, що, як вбачається зі змісту поданих відповідачем заперечень на заявлений адміністративний позов, а також поданої апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, податкові зобов'язання та штрафи визначені позивачу податковим органом тільки по чотирьом контрагентам, а саме: ТОВ «Край-2», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Геко», ПП «Процес Йде», під час розгляду справи відповідач не заперечував реальність господарських операцій з ТОВ «Грінко-Миколаїв». Тобто, суд першої інстанції фактично вийшов за межі предмету розглядаємого спору. Однак, зазначені висновки суду першої інстанції не призвели до неправильного вирішення даної справи та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в частині, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарта-Трейд» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 18 серпня 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/