Постанова

від 01.07.2014 по справі 825/1789/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2014 року Чернігів Справа № 825/1789/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

від позивача Стешенка В.С.,

від відповідача Шелеста С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом приватного підприємства «АПТК» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання акту протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 23.05.2014 звернувся з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо висновків, викладених в акті перевірки № 235/22-38615098 від 24.04.2014, про завищення ПП «АПТК» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2013 року на загальну суму 379779,27 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Комплекс Агромарс»;

- визнати протиправними дії Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо висновків, викладених в акті перевірки № 235/22-38615098 від 24.04.2014, про завищення ПП «АПТК» податкового кредиту за грудень 2013 року на загальну суму 368190,45 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Астера Торг»;

- зобов'язати Прилуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відновити у базі «Податковий блок»/системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні Міністерства доходів і зборів України стан податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2013 року, який існував до проведення по особовому рахунку приватного підприємства «АПТК» висновків, викладених в акті перевірки № 235/22-38615098 від 24.04.2014.

Свої вимоги мотивує тим, що ДПІ в м. Чернігові під час проведення зустрічної звірки позивача було порушено Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232, а саме вимоги щодо того, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час проведення перевірки платника податків виникають сумніви, стосовно факту здійснення господарських операцій. Позивач зазначає, що у нього була проведена зустрічна звірка, однак перевірка його контрагентів не проводилась, а тому відповідач не мав права проводити таку звірку. Також позивач зазначає, що порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, передбачено надіслання податковим органом запиту про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) у разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації. Отже, складання податковим органом довідки про проведення зустрічної звірки (у разі отримання від платника податків інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження) здійснюється виключно у разі дотримання податковим органом законодавчо визначеної процедури інформування такого платника податків про необхідність подання інформації та її документального підтвердження шляхом надіслання рекомендованим поштовим відправленням або вручення під розписку відповідного запиту. Податкове законодавство не робить виключень із зазначених правил, оскільки, навіть, встановлення відсутності за юридичною адресою посадових осіб ТОВ «Астера Торг» в конкретний момент часу не може свідчити про неможливість отримання ними документів засобами поштового зв'язку. Висновки, викладені перевіряючими Прилуцької ОДПІ в акті перевірки № 235/22-38615098 від 24.04.2014 було вчинено на підставі актів інших органів державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Астера Торг», однак позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки на його думку, складення акту про неможливість проведення зустрічної звірки не передбачено чинним законодавством. Щодо зазначення в акті про порушення норм Цивільного кодексу України та встановлення нікчемності правочинів, а також фактично позасудового застосування наслідків нікчемного правочину, то Прилуцька об'єднана ДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області взагалі вийшла за межі повноважень наданих їй чинним законодавством, та підмінила собою судовий орган, чим грубо порушила норми чинного законодавства. ПП «АПТК» в обґрунтування позовних вимог також зазначає, що оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства. У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг). Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи. Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місцезнаходження юридичною особи ТОВ «Астера Торг» є 08132, вул. Червоноармійська, буд. 5, офіс 910, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область. Відомості, що містяться в єдиному реєстрі є достовірними, а тому твердження ревізора-інспектора про незнаходження підприємства за місцем реєстрації є неправдивою інформацією, що не підтверджена відповідними доказами. Позивач наполягає на реальності здійснених господарських операцій ТОВ «Астера Торг», що підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що дії Прилуцької об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області, щодо внесення висновків про завищення ПП «АПТК» податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та внесення відповідних відомостей до АІС «Податковий блок» є протиправними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що перевірка позивача була проведена на підставі ст. 79 ПК України і являла собою документальну позапланову виїзну перевірку. Про проведення перевірки позивача повідомлено належним чином відповідно до вимог Податкового кодексу України. Перевірка проведена відповідно до наказу начальника ДПІ в м. Чернігові, який не скасовувався та є чинним. В ході перевірки податковий орган встановив відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у ТОВ «Астера Торг» в розумінні ст.ст. 134, 198 Податкового кодексу України. Стосовно правомірності дій відповідача по коригуванню податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Астера Торг» на підставі акту перевірки в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», то Прилуцька ОДПІ вважає, що відповідно до вимог податкового законодавства у Прилуцької ОДПІ наявні повноваження проводити перевірки суб'єктів господарювання і в разі виявлення порушень встановлювати цей факт в акті перевірки. Акт перевірки є засобом документування дій контролюючого органу і не встановлює відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не тягне відповідних юридичних наслідків. Таким чином, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не породжує для позивача певних правових наслідків. Стосовно коригування податковим органом відомостей в підсистемі «Аналітична система» ІС «Податковий блок» щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а саме, зменшення обсягу податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Астера Торг» за результатами документальної перевірки, то відповідач зазначає, що підсистема «Аналітична система» інформаційної системи «Податковий блок» щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України використовується лише підрозділами податкових органів у своїй роботі. Здійснене відповідачем за результатами документальної перевірки коригування - зменшення обсягу податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Астера Торг» в даній підсистемі, не призвело до настання для позивача будь-яких негативних наслідків. Щодо посилань позивача про неприйняття податкового повідомлення-рішення за актом перевірки від 24.12.2013 № 235/22-38615098, то відповідач зазначає, що актом перевірки, виявлено, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «АПТК» та ТОВ «Астера Торг» та правочини укладені між позивачем та покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків, що позбавляє позивача права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та як наслідок цього є безпідставне формування податкових зобов'язань та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, тому сума податкового зобов'язання ПП «АПТК» підлягає відповідному коригуванню. Отже, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість не встановлено його заниження або завищення. Таким чином, встановлюючи в акті перевірки порушення позивачем, податковий орган зазначив, що дані порушення не вплинули на об'єкт оподаткування, а саме на суму, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення не виносилось. Враховуючи зазначене, Прилуцька ОДПІ просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Встановлено, що працівниками Прилуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області, відповідно до наказу від 14.04.2014 за № 303 на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «АПТК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Астера Торг» (код за ЄДРПОУ 38930551) за період з 01.12.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт № 23/22-38615098 від 24.04.2014 (т. 1 а. с. 11-22).

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання за грудень 2013 року на загальну суму ПДВ 379779,27 грн.

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2013 року на загальну суму ПДВ 368190,45 грн, за березень 2014 року на загальну суму ПДВ 9489,30 грн.

Висновки акту перевірки були внесені до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок»/системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні Міністерства доходів і зборів України.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПП «АПТК» здійснювало господарську діяльність із контрагентом ТОВ «Астера Торг» відповідно до договору поставки № 04/11-2013 від 04.11.2013 (т. 1 а. с. 178).

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: картки рахунку (т. 1 а. с. 185-92), податкові накладні (т. 1 а. с. 202-214, 222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236, 238, 240, 242, 244, 246, 248, 250, т. 2 а. с. 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 23, 25), видаткові накладні (т. 1 а. с. 215-221, 223, 225, 227, 229, 231, 233, 235, 237, 239, 241, 243, 245, 247, 249, т. 2 а. с. 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17 19, 21, 22, 24).

Отже, правовідносини за спірною господарською операцією в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Також, судом встановлено, що ПП «АПТК» було укладено договір суборенди нерухомого майна № 10 від 01.12.2013 із ФОП ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 56-58), тобто у ПП «АПТК» наявні складські приміщення.

На підтвердження придбання товарів ТОВ «Астера Торг» саме у ТОВ «БК-ФОРС» суду надано договір поставки № 0112-04 від 01.12.2013 (т. 1 а. с. 59-60) та наступні первинні документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні (т. 1 а. с. 61-177).

На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності ПП «АПТК» суду надано договір поставки № 13-886/БКЗ-Ю від 25.06.2013 (т. 1 а. с. 179-181), договір поставки № 13-935/НК-Ю від 11.07.2013 (т. 1 а. с. 182-184), укладені між ПП «АПТК» та ТОВ «Комплекс Агромарс», видаткові накладні (т. 1 а. с. 193-201).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що господарська операція мала на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлена ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, домовленість виконана сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочину підприємство - контрагент позивача був зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ПП «АПТК», містить всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентом.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Астера Торг» посилається на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва від 21.03.2014 № 95/22-03/38930551 «Про неможливість проведення зустрічної звірки» (т. 1 а. с. 32-34), лист від ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.03.2014 № 1250/7/26-57-22-01-2, висновок від ОУ ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентом ТОВ «Астера Торг» та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що Прилуцька ОДПІ необґрунтовано з порушенням вимог податкового законодавства зробила висновки про завищення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ грудень 2013 року про завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2013 року та за березень 2014 року та незаконно внесла відомості про зазначені порушення до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок»/системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні Міністерства доходів і зборів України. Таким чином, суд вважає, що вищезазначені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «АПТК», - задовольнити.

Визнати протиправними дії Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо висновків, викладених в акті перевірки № 235/22-38615098 від 24.04.2014, про завищення ПП «АПТК» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2013 року на загальну суму 379779,27 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Комплекс Агромарс».

Визнати протиправними дії Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області щодо висновків, викладених в акті перевірки № 235/22-38615098 від 24.04.2014, про завищення ПП «АПТК» податкового кредиту за грудень 2013 року на загальну суму 368190,45 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Астера Торг».

Зобов'язати Прилуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відновити у базі «Податковий блок»/системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні Міністерства доходів і зборів України стан податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2013 року, який існував до проведення по особовому рахунку приватного підприємства «АПТК» висновків, викладених в акті перевірки № 235/22-38615098 від 24.04.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «АПТК» судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі проголошення її вступної та резолютивної частин, або прийняття її у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан