Ухвала

від 19.06.2014 по справі 826/2648/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2648/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Текнолоджі" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліс Текнолоджі», звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач або Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області), в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просить суд визнати нечинним та скасувати повністю податкового повідомлення-рішення Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №0007252202 від 18.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 220 643,00 грн. (за основним платежем + 147 095,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 73 548,00 грн.).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київської області від 18.10.2013 року №0007252202.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ліс Текнолоджі» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Техмакс» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, про що складено акт від 01.10.2013 року №184/10-06-22-02/37721364 (надалі - акт перевірки).

У вищезазначеному акті перевірки вказано, що до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області надійшов акт ДПІ у Києво-Святошинському районі з питань дотримання ТОВ «Техмакс» вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Оптіма-12» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року від 12.07.2013 року №4/22-2/38274931, яким встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) ТОВ «Техмакс».

На підставі викладеного вище, Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області зроблено висновок, що взаємовідносини між ТОВ «Ліс Текнолоджі» та ТОВ «Техмакс», згідно ч.ч. 1 та 5 ст. 203 , п. 1, 2 ст. 215 , ст. 228 Цивільного кодексу України , мають ознаки нереальності здійснення і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, у зв'язку з чим, невиїзною документальною перевіркою встановлено: п. 198.2 , 198.3 , 198.6 ст. 198 , п. 201.1 , п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України ), в результаті чого завищено суму податкового кредиту ТОВ «Ліс Текнолоджі» в розмірі 147 095,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточних звітних періодів на загальну суму 147 095,00 грн., у тому числі в грудні 2012 року в сумі 147 095,00 грн.; п. 138.2 , п. 138.4 , п. 138.6 , п. 138.8 ст. 138 , п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 , п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 ПК України ТОВ «Ліс Текнолоджі» занижено податок на прибуток на загальну суму - 154 449,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 154 449,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «Ліс Текнолоджі» подало заперечення на вищезазначений акт за вих.№181-ЮР від 04.10.2013 року, у відповідь на які Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області надано позивачу відповідь на заперечення від 15.10.2013 року №3297/10-06/22-02, в яких зазначено, що викладені у запереченні підстави для нарахування податкового кредиту та виникнення права на податковий кредит суб'єкта господарювання ТОВ «Ліс Текнолоджі» не може бути прийнято до уваги та сприйматися в якості аргументів його правомірності тому, що суперечить вимогам п. 198.6 ст. 198 ПК України . При цьому, Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області за результатами розгляду заперечення ТОВ «Ліс Текнолоджі» прийнято рішення переглянути висновки по акту перевірки та викласти їх в наступній редакції: «Перевіркою встановлено порушення: п. 198.2 , 198.3 , 198.6 ст. 198 , п. 201.1 , п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого завищено суму податкового кредиту ТОВ «Ліс Текнолоджі» в розмірі 147 095,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточних звітних періодів на загальну суму 147 095,00 грн., у т. ч. в грудні 2012 року в сумі 147 095,00 грн.».

За результатами викладеного вище, Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.10.2013 року №0007252202, яким ТОВ «Ліс Текнолоджі» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 220 643,00 грн. (за основним платежем + 147 095,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 73 548,00 грн.).

Надалі, позивачем було оскаржене вищезазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, в результаті якого скарга за вих.№187-ЮР від 21.10.2013 року та скарга за вих.№222-ЮР від 25.12.2013 року рішенням про розгляд скарги від 11.12.2013 року №1622/10/10-36-10-01-206/867 Головного управління Міндоходів у Київській області та рішенням про розгляд скарги від 21.02.2014 року №3512/6/99-99-10-01-15 Міністерства доходів і зборів України залишені без задоволення, а податкове повідомлення рішення від 18.10.2013 року №0007252202 - без змін.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 року №0007252202 необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за результатами господарських відносин із його контрагентом за спірний період а тому у відповідача відсутні підстави для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, між ТОВ «Ліс Текнолоджі» та ТОВ «Техмакс» укладено договір поставки №4/09-П від 01.11.2012 року (надалі - договір №4/09-П від 01.11.2012 року), відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Техмакс») зобов'язується поставляти будівельні матеріали, а саме: металеву сітку, відбійники, ДПС, спецодяг, огороджувальні матеріали (надалі - товар), визначні в Специфікаціях до цього договору, у власність Покупцеві (ТОВ «Ліс Текнолоджі»), а Покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати його вартість на умовах даного Договору. Умови про найменування, асортимент, кількість, комплектність, ціна товару та умови оплати вказується Сторонами в Специфікаціях та/або Додатках до даного Договору, що є його невід'ємною частиною. Товар повинен відповідати вимогам, вказаним в Специфікації та/або Додатках.

В якості додатку №3 до договору №4/09-П від 01.11.2012 року представниками сторін затверджено Специфікацію №3 на поставку товару, відповідно до якої погоджено поставку товару на загальну суму 882 569,46 грн., у тому числі ПДВ 147 094,91 грн.

Як вбачається з копії договору №4/09-П від 01.11.2012 року та додатку №3 до нього, наявних у матеріалах справи, останні містить підписи представників сторін та відбитки печаток.

На виконання вищезазначеного договору ТОВ «Техмакс» передало, а ТОВ «Ліс Текнолоджі» отримало товари, асортимент та кількість якого відповідає переліку наведеному у Специфікації №3 на поставку товару, на загальну суму 882 569,46 грн., у тому числі ПДВ 147 094,91 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної №РН-29121 від 29.12.2012 року.

На підставі викладеного вище, ТОВ «Техмакс» виписало на ім'я ТОВ «Ліс Текнолоджі» податкову накладну від 29.12.2012 року №70 на загальну суму 882 569,46 грн., у тому числі ПДВ 147 094,91 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження фактичності вищезазначеної господарської операції у матеріалах справи міститься платіжні доручення, що підтверджують оплату товарів, придбаних на підставі договору №4/09-П від 01.11.2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що копії платіжних доручень є належним доказом фактичного перерахування позивачем коштів на рахунок ТОВ «Техмакс», оскільки вказані платіжні документи містять відомості про їх прийняття та проведення відповідною банківською установою. Крім того, вказана обставина не заперечується відповідачем.

Крім того, відповідно до пояснень наданих в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, придбані позивачем у ТОВ «Техмакс» товари на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення знаходилися на складі позивача .

Згідно п. 4.1 договору №4/09-П від 01.11.2012 року, Постачальник здійснює поставку обладнання на умовах DDP (Інкотермс у редакції 2010 року) до складу Покупця, розташованого за адресою: України, м. Київ, о-в Водників, рембаза флота ЗАТ «КССРЗ».

На підтвердження вищевикладеного, позивачем надано суду першої інстанції та долучено до матеріалів справи копію договору оренди №06\02\12 від 01.02.2012 року (разом з додатками), зі змісту якого вбачається, що ТОВ «Ліс Текнолоджі» отримало у тимчасове платне користування «Ангар металевий» загальною площею 360 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, о-в Водників, Голосіївський район, на ремонтній базі флоту ЗАТ «КССРЗ».

Разом з тим, відповідачем не заперечувалась та обставина, що податкова накладна №70 від 29.12.2013 року була зареєстрована в єдиному реєстрі 12.01.2013 року та правомірно включена до декларації з ПДВ за грудень 2012 року, про що свідчить Витяг з єдиного реєстру податкових накладних. Крім того, відповідач не спростував посилання позивача щодо відсутності розбіжностей сум зобов'язань та податкового кредиту.

Також, колегія суддів зазначає, що основним видом діяльності позивача, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є виробництво інших готових металевих виробів та ін. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав у контрагента наступний товар: відбійник стійки, балки, балки відбійника, відбійник Рейнфорсер, ДСП, сітку металеву, скоби, кутник кріплення, кронштейн, анкер та фіксатори, тобто товар, який необхідний для виготовлення стелажних палетних систем.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач, в межах своєї господарської діяльності, придбав товар, який необхідний йому для виготовлення обладнання, що в повній мірі відповідає виду господарської діяльності позивача з метою подальної переробки та реалізації наступним контрагентам..

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88, наявні у матеріалах справи податкові накладні, що були виписані представником ТОВ «Техмакс» на адресу позивача, містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. у вказаних документах зафіксовано факти здійснення господарських операцій

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з отриманням послуг від контрагентів, до складу валових витрат.

Крім того, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на ту обставину, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Техмакс») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаного вище правочину, зокрема, того, що вказане товариство не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «Техмакс», відповідають встановленим ст. 201 ПК України вимогам.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контранентом мали реальний характер, оскільки придбання товарів та послуг, зазначених у податкових та видаткових накладних, відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку, також господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що висновок відповідача про безтоварність угод зроблено на підставі акту ДПІ у Києво-Святошинському районі з питань дотримання ТОВ «Техмакс» вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Оптіма-12» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року від 12.07.2013 року №4/22-2/38274931, яким встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) ТОВ «Техмакс», а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування, та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності у постачальника контрагента позивача.

Щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Проте, суд першої інстанції правомірно зазначає, що викладені в актах обставини не спростовують реальності господарських операцій, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Фактично, висновок про не підтвердження реальності здійснення господарської операції, зроблено без дослідження договорів, первинних та інших документів.

Про реальність здійснення господарських операцій свідчать і реальні зміни у майновому стані сторін правочинів, які відбулися в наслідок оплати отриманих товарів.

Також, факт отримання товарів підтверджується їх подальшим використанням у власній господарській діяльності, зокрема, використані для виробництва стелажних палетних систем. Так, позивачем в суді апеляційної інстанції надано технічний паспорт для палетних стелажів, які виготовлені з матеріалу, отриманого від контрагента ТОВ «Техмакс», крім того, надані фото стелажних палетних систем.

Крім того, товарність оспорюваної угоди, підтверджується подальшою реалізацією обладнання, що виготовлено з товару, отриманого від контрагента. Зокрема, позивачем суду апеляційної інстанції надані акти приймання передачі готового обладнання своїм контрагентам.

Так, з наданих в суді апеляційної інстанції актів приймання-передавання обладнання вбачається, що готовве обладнання було реалізовано наступним контрагентам: ТОВ «Укрлогістика», ТОВ «Диканькамлин», ТОВ «Інверт», ТОВ «Текнос», ТОВ «Логістик-плюс», ТОВ «Дистриб'юторська компанія «Дельта-Київ», ОСОБА_2, СВК «Борщагівський», ТОВ «Біофарма-Інвест», ТОВ «Логістик Сістемс», ТОВ «Аква-Родос», ТОВ «Віло Україна», ТОВ «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка», ТОВ «Три Стар», ТОВ «Студія Модерна», ТОВ «Данон».

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що акти перевірки контрагентів позивача не можуть бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами відповідачем не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними мали реальний товарний характер.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності за неправомірні дії контрагента.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

А посилання представника відповідача на акти перевірки контрагентів позивача не можуть бути прийняті судом до уваги, так як жодним чином не спростовують товарність та реальність укладених угод.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 25.06.2014 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.