Ухвала

від 19.06.2014 по справі 823/3336/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3336/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - Кам`янська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2012 р. №0001961701, №0001951701, та від 05.04.2012 р. №0000761701.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кам`янської ОДПІ від 25.06.2012 р. №0001961701, №0001951701, та від 05.04.2012 р. №0000761701.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2013 року постанову і ухвалу суду першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кам`янської ОДПІ від 05.04.2012 р. №0000761701 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 2221,00 грн. за основним платежем та у сумі 68,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 25.06.2012 р. №0001961701 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 5291,00 грн. за основним платежем та у сумі 1322,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позову відмовлено.

На постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позивач просить позов задовольнити в повному обсязі, а відповідач - відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Кам`янською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 26.03.2012 р. №22/17-1992106276.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та пп. 177.2, 177.3, 177.4 ст. 177, пп. 138.1.1, 138.1.2, п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено недоплату податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в періоді, що перевірявся, в загальному розмірі 101322,73 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 99212,00 грн.;

- п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого до бюджету не утримано та не перераховано суму 2385,90 грн. податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу найманому працівникові

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 25.06.2012 р. №0001961701 про визначення позивачу 9071,82 грн. зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 267,95 грн.;

- від 25.06.2012 р. №0001951701 про визначення 101322,73 грн. зобов'язання з податку на доходи найманих працівників та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17695,93 грн.;

- від 05.04.2012 р. №0000761701 про визначення 49140,00 грн. зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12509,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Черкаській області від 13.06.2012 р. №12262/10-210, прийнятим за розглядом первинної скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 р. №0000771701 в частині застосованих до позивача фінансових санкцій по податку з доходів фізичних осіб в сумі 7634,76 грн., в іншій частині збільшення грошового зобов'язання в сумі 88 479,63 грн. залишено без змін, а також збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 11339,77 грн.

На підставі вказаного рішення ДПС у Черкаській області відповідачем надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення від 25.06.2012 р. №0001961701 про сплату 9071,83 грн. податку на доходи фізичних осіб та 2267,95 грн. застосованої штрафної санкції, №0001951701 про сплату 101322,73 грн. по податку з доходів найманих працівників та 17695,93 грн. застосованої штрафної санкції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні положення закріплені у ст.ст. 139, 198 Податкового кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, колегія суддів враховує те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. На сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Згідно акту перевірки, висновок податкового органу про допущенні позивачем порушення ґрунтується на неправомірному включенні до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних товарів (послуг), які документально не підтверджені та витрат на підставі документів виписаних ПП «БВП-Буд»і ТОВ «Житлобуд БК».

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2013 року, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача в акті перевірки щодо оформлення податкових накладних ПСП «Ньютон» та ТОВ «САВСЕРВІС-МОВА» з порушенням норм законодавства та неправомірне включення суми податку на додану вартість, що входить до ціни придбаних товарів по чекам на паливно-мастильні матеріали від ПП «Везувій», жодним чином не обґрунтовані.

При цьому, податковим органом під час розгляду справи не ставиться під сумнів реальність та товарність правовідносин позивача з ПП «Везувій», ПСП «Ньютон», та ТОВ «САВСЕРВІС-МОВА», а тому вказані обставини не потребують встановленню.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем укладено наступні договори:

- з ПП «БВП-Буд» (підрядник) договір від 01.09.2010 р. на проведення робіт по влаштуванню покриття із тротуарної плитки (ФЕМів) на загальну вартість 935000,00 грн.;

- з ТОВ «Житлобуд-БК» договір №24 від 01.04.2011 р. на виконання робіт по влаштуванню покриття з ФЕМів на загальну суму 12800,00 грн.;

- з ТОВ «Житлобуд-БК» договір №23 від 01.04.2011 р. на виконання робіт по влаштуванню покриття з ФЕМів на загальну суму 64580,00 грн.

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивачем надані такі первинні документи, зокрема як, фотокопії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), рахунки-фактури, податкові накладні та банківські виписки.

Проте, такі первинні документи не підтверджують факт надання послуг (виконання робіт), оскільки містять лише загальні найменування таких робіт та не розкривають зміст та обсяг господарських операцій. Також, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг (робіт).

Крім того, договори від 01.09.2010 р., №23 та №24 від 01.04.2011 р., не передбачають такі істотні умови договору, як місце виконання робіт та їх обсяг.

Таким чином, позивачем до складу витрат безпідставно віднесені витрати за четвертий квартал 2010 року на суму 85291,67 грн., за 2011 рік на суму 34262,50 грн. та на суму 141179,37 грн., а також податковий кредит на суму 23910,83 грн. та 28235,83 грн. за господарськими операціями з ПП «БВП-Буд» та ТОВ «Житлобуд-БК».

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка в грошовій і не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як вбачається з матеріалів справи, у книзі обліку доходів і витрат за 2011 рік відображені документально підтверджені витрати позивача у сумі 1212152,26 грн., однак у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік позивачем відображено витрати у сумі 1646268,58 грн. Різницю складає сума 434116,32 грн., що є витратами, які не підтверджені документально, а тому висновки перевірки в цій частині є обґрунтованими.

На підтвердження відображення витрат у сумі 1646268,58 грн. позивачем надано книгу обліку доходів і витрат за 2011 рік, у якій відображено витрати у вказаній сумі. В свою чергу, відповідач надав копію книги обліку доходів і витрат за 2011 рік, у якій відображені витрати у сумі 1212152,00 грн., яка надана позивачем при проведенні перевірки, про що не заперечується останнім.

Позивачем надані суду не відображені у книзі обліку доходів і витрат за 2011 рік на момент перевірки копії накладних №1 від 31.01.2011 р. на суму 18100,00 грн., №4 від 20.04.2011 р. на суму 21322,00 грн. ФОП ОСОБА_5, накладних №192 від 29.04.2011 р., №321 від 26.08.2011 р. та №401 від 26.09.2011 р. ФОП ОСОБА_4, акта виконаних робіт та довідки ф. КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт ТОВ «Інтербудтехсервіс» на суму 79440,00 грн. за серпень 2011 року та акта виконаних будівельних робіт ТОВ «Інтербудтехсервіс» на суму 84740,00 грн. за вересень 2011 року.

Також, згідно письмових пояснень позивача документи по взаємовідносинах з ТОВ «Інтербудтехсервіс» за період з 01.01.2010 р. по 05.07.2011 р., які підтверджують понесені позивачем витрати у 2011 році, не можуть бути надані у зв'язку з їх вилученням, здійсненим 05.07.2012 р. управлінням податкової міліції ДПС у Черкаській області.

Позивачем не надані виписки по банківських рахунках та квитанції до прибуткових касових ордерів, які підтверджують фактичну оплату вартості товарів, робіт та послуг за 2011 рік на суму 434116,32 грн., в тому числі за наданими накладними та актами виконаних робіт, тому надані позивачем накладні та акти виконаних робіт за відсутності їх оплати не підтверджують витрати позивача у вказаній сумі.

Надані позивачем копії квитанцій до прибуткових касових ордерів №3 від 29.04.2011 р., №4 від 30.05.2011 р., №25 від 24.09.2011 р. та №37 від 23.09.2011 р. ТОВ «Інтербудтехсервіс» підтверджують оплату за автопослуги, та не стосуються оплати вартості виконаних будівельних робіт, виконаних вказаним підприємством.

Щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 13700,00 грн. за квітень 2011 року встановлено, що згідно з податковими деклараціями за квітень та травень 2011 року, розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту до вказаних декларацій та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за квітень та травень 2011 р., позивач не включив до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість у сумі 13700,00 грн. за податковою накладною №1810 від 29.04.2011 року на загальну суму 82202,15 грн., при цьому включив вказану суму податку на додану вартість до податкових зобов'язань за червень 2011 року.

При цьому, позивач не включив до складу податкових зобов'язань за червень 2011 року податок на додану вартість у сумі 18846,57 грн. за податковою накладною №1812 від 31.05.2011 р. на загальну суму 113079,43 грн.

Згідно з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2011 року, поданим у грудні 2011 р., коригування податкових зобов'язань на суму ПДВ 13700,00 грн. не здійснювалось.

Таким чином, висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 13700,00 грн. за податковою накладною №1810 від 29.04.2011 р., є обгрунтованими.

Крім того, оскільки відповідачем фактичне здійснення господарських операцій, відображених у податкових накладних, оформлених з недоліками, не заперечується, висновки перевірки про завищення податкового кредиту на суму податку на додану вартість 2401,55 грн. та порушення внаслідок цього вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необгрунтованими.

Пунктом 7 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до вказаних норм до позивача за вказане порушення застосовані штрафні санкції: за січень 2001 р. - 1 грн., за лютий 2011 р. - 1 грн., за березень 2011 р. - 1 грн., за липень 2011 р. - у сумі 36,50 грн. (розрахунок: 146 грн. х 25%) та за серпень 2011 р. у сумі 29,25 грн. (розрахунок: 117 грн. х 25%), всього 68,75 грн.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 р. №0000761701 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 49140,00 грн. є незаконним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2221,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 68,75 грн.

Щодо застосування ставки податку у розмірі 17 відсотків колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 цього Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Абзацом 1 пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено ставку податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15 відсотків бази оподаткування.

Згідно абзацу 2 пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин), якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

При цьому, вказаною нормою встановлена ставка податку у розмірі 17 відсотків за місячний податковий період, а тому вона не могла бути застосована до фізичних осіб-підприємців, для яких податковим періодом є рік.

Отже, застосування ставки 17 відсотків до доходу позивача за січень-липень 2011 року у сумі 5291,93 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25 відсотків у сумі 1322,98 грн. є безпідставним.

З огляду на те, що збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб здійснено за податковим повідомленням-рішенням від 25.06.2012 р. №0001961701, вказане податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову частково, а тому апеляційні скарги позивача та відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення , а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 24.06.2014 р.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.