Постанова

від 21.05.2014 по справі 2а-14932/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2014 року 10:28 № 2а-14932/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В. за участю представників: позивача - Рубаник Ю.В., відповідача - Шила М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-КАРТ» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2012 року № 0004144120 та № 0004154120, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31 жовтня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-Транс» (далі - ТОВ «ТНК-Транс», позивач) з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС (надалі - ОДПС Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2012 року № 0004144120 та № 0004154120.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року у задоволені позовних вимог ТОВ «ТНК-Транс» відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 24 березня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року справу прийнято до провадження суддею Погрібніченко І.М.

23 квітня 2014 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-Транс» на належного Товариство з обмеженою відповідальністю «РН-КАРТ» та відповідно неналежного відповідача Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС на належного Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ДП «Укрпетролеум-Конотоп» ТОВ «Укрпетролеум», ФОП ОСОБА_4, ПП «Біо-Актив» та ТОВ «Агентство безпеки КУБ», що підтверджується складеними за результатами його діяльності первинними документами.

Позивач звертає увагу, що на момент складання відповідних податкових накладних його контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, що свідчить про наявність у вказаних суб'єктів права на складання відповідних накладних.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТНК-Транс» (код ЄДРПОУ 32489155) зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.07.2003 року за № 10671200000004469, перереєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.06.2009 року за №10671070005004469 у зв'язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи, Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 28.11,2011 року за № 10701050011036951 у зв'язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи розпорядженням Солом'янської РДА перереєстровано 15.05.2012 за №10731050013021742 у зв'язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи. Місцезнаходження ТОВ «ТНК-Транс»: м. Київ, вул. Солом'янська, 11.

ТОВ «ТНК-Транс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14 липня 2003 року за № 53625 та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно зі свідоцтвом від 01 червня 2012 року № 200048276 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 324894526534).

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТНК-Транс» (код ЄДРПОУ 32489155) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 24 липня 2012 року № 727/41-20/32489155.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)», із змінами та доповненнями та ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на суму загальну суму 228 476, 00 грн., в т.ч. по періодах:

- 4 квартал 2010 року на суму 54 096 грн.;

- 2 квартал 2011 року на суму 163 493 грн.;

- 3 квартал 2011 року на суму 6 547 грн.;

- 4 квартал 2011 року на суму 4 340грн.

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями, що діяли на момент здійснення господарських операцій), пп.192.1.1 п.192.1 та п.192.3 ст.192, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, що діяли па момент здійснення господарських операцій) та ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого: занижено податку на додану вартість всього у сумі 213 291, 00 грн., у тому числі:

- за червень 2010 року в сумі 17 013, 00 грн.;

- за жовтень 2010 року в сумі 10 491, 00 грн.;

- за грудень 2010 року в сумі 32 786, 00 грн.;

- за січень 2011 року в сумі 138 394, 00 грн.;

- за травень 2011 року в сумі 1 918, 00 грн.;

- за червень 2011 року в сумі 1 856, 00 грн.;

- за липень 2011 року в сумі 1 918, 00 грн.;

- за серпень 2011 року в сумі 1 918, 00 грн.;

- за вересень 2011 року в сумі 1 857, 00 грн.;

- за жовтень 2011 року в сумі 1 918, 00 грн.;

- за грудень 2011 року в сумі 3 222, 00 грн.

10 серпня 2012 року на підставі вказаного вище акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

- № 0004144120, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями, що діяли на момент здійснення господарських операцій), пп.192.1.1 п.192.1 та п.192.3 ст.192, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, що діяли па момент здійснення господарських операцій) ТОВ «ТНК-Транс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 231 073, 00 грн., де 213 291, 00 грн. - основний платіж, 17 782, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- № 0004154120, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)», із змінами та доповненнями та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI ТОВ «ТНК-Транс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 242 000, 00 грн., де 228 476, 00 грн. основний платіж, 13 524, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

ТОВ «ТНК-Транс» оскаржено вказані вище податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 17 жовтня 2012 року № 3755/0/61-12/10-2115 податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № № 0004144120 та 0004154120 залишено без змін, скаргу ТОВ «ТНК-Транс» - без задоволення.

Незгода з вказаними рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ТОВ «ТНК-Транс», виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який частково втратив чинність, в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з п. 1.32 ст. 1 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

- передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

- в інших випадках, визначених цим Законом;

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредиту формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Водночас, приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом внаслідок взаємовідносин позивача з ДП «Укрпетролеум-Конотоп» ТОВ «Укрпетролеум», ФОП ОСОБА_4, ПП «Біо-Актив» та ТОВ «Агентство безпеки КУБ», в періоді, що перевірявся.

Зокрема, згідно акту перевірки позивача судом встановлено, що податковим органом занижено позивачу суму податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ДП «Укрпетролеум-Конотоп» ТОВ «Укрпетролеум», з підстав укладення нікчемних правочинів між ними.

Втім, позивачем в підтвердження права на формування податкового кредиту та права на формування валових витрат позивачем надано суду:

- договір поставки № 434-1-1010 від 21 жовтня 2010 року, укладений між ТОВ «ТНК-Транс» (Покупець) та ДП «Укрпетролеум-Конотоп» ТОВ «Укрпетролеум», (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов'язується на умовах даного Договору передавати у власність Покупця товари та/або надавати послуги на АЗС з використанням пластикових старт-карт, а Покупець зобов'язується приймати у власність товари/послуги та повністю оплачувати їхню вартість на умовах даного Договору;

На виконання вказаного договору позивачем надано копії: додатків до вказаного договору, податкові накладні, загальні видаткові накладні.

- договір поставки № 227-1-0709 від 20 липня 2009 року, укладений між ТОВ «ТНК-Транс» (Покупець) та ФОП ОСОБА_4 (Постачальник), за умова ми якого ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується на умовах даного Договору передавати у власність ПОКУПЦЯ Товари та/або надавати послуги на АЗС з використанням пластикових смарт-карт, а ПОКУПЕЦЬ зобов'язується приймати у власність Товари/послуги та повністю оплачувати їхню вартість на умовах даного Договору.

На виконання вказаного договору позивачем надано копії: додаткової угоди та додатків до вказаного договору, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні.

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

При цьому, з урахуванням вказаних вище первинних документів, судом не беруться до уваги посилання відповідача на письмовий доказ - акт ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 04 травня 2011 року № 1781/172/НОМЕР_3 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 (код ДРФО НОМЕР_3) з питань виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011 року».

Зокрема, висновки вказаного вище акту перевірки складені на підставі висновків акту ДПІ у Київському районі м. Харкова документальної невинної перевірки ТОВ «Енергія 2010» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку па додану вартість та податку па прибуток щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період з 16.08.2010 р. по 31.01.2011 р., яким встановлено, що у ТОВ «Енергія 2010» відсутні власні офісні, складські, виробничі та інші приміщення, власні земельні ділянки, транспортні засоби, мінімальний розмір статутного фонду - 0,1 тис. грн. та згідно поданого звіту за формою № 1-ДФ за 4 квартал 2010 року чисельність працюючих складає 9 осіб.

Водночас, з даного акту перевірки не вбачається факт дослідження взаємовідносин ФОП ОСОБА_4 з позивачем, його висновки зроблені без врахування умов (предмету) договору № 227-1-0709 від 20 липня 2009 року, дослідження відповідних первинних документів та він не вказує на відсутність реальної можливості надання послуг позивачу за вказаним договором.

У той же час, суд враховує, що згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 р., залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 року по справі № 2а-3128/11/2070 за позовом "Енергія 2010" визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергія 2010» (ідентифікаційний код - 37191535) за період з 16.08.10р. по 31.01.11р., на підставі якої було складено акт перевірки від 09.03.2011р №712/23-3/37191535 та щодо зміни визначених ТОВ "Енергія 2010" (ідентифікаційний код - 37191535) податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 16.08.2010р. по 31.01.2011р. без прийняття податкового повідомлення-рішення.

Окрім цього, не може бути прийнятий до уваги також акт Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області ДПС від 17 березня 2011 року № 97/23-2/30355363 «Про результати невиїзної документальної перевірки проведення аналізу ДП «Укрпетролеум-Конотоп» ТОВ «Укрпетролеум» (код за ЄДРПОУ 30355363) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року», як доказ нікчемності укладених угод між позивачем та ДП «Укрпетролеум-Конотоп» ТОВ «Укр-петролеум».

З вказаного акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «Укрпетролеум - Конотоп» ТОВ «Укрпетролеум» при придбанні та продажу товарів (послуг).

Втім, вказаною перевіркою взаємовідносини ДП «Укрпетролеум - Конотоп» ТОВ «Укрпетролеум» з позивачем не досліджувалися, а тому висновки вказаного акту зроблені без врахування умов (предмету) договору № 434-1-1010 від 21 жовтня 2010 року та дослідження відповідних первинних документів.

Відсутні також пояснення посадових осіб вказаних вище контрагентів позивача, які б свідчили про створення зазначених суб'єктів без мети здійснення господарської діяльності, а також докази які б ставили під сумнів достовірність наданих позивачем документів.

Водночас, суд зазначає, що ФОП ОСОБА_4 та ДП «Укрпетролеум -Конотоп» ТОВ «Укрпетролеум» у періоді, який перевірявся, були зареєстровані у встановленому законом порядку, в тому числі і як платники ПДВ, володіли у повному обсязі правосуб'єктністю.

Суд також звертає увагу, що факт подальшої реалізації клієнтам компанії за допомогою смарт-карт (у бензобак конкретного автомобіля клієнта) без здійснення перевезення за товарно-транспортними накладними підтверджується договорами з наступними клієнтами: ТОВ «Омега», ТОВ «ТЕМП-200», ТОВ «Фармаско», ПІІ «Тебодін Україна», Представництво «Берінгер Інгельхайм РВЦ ГмбХ енд Ко КГ», ПІІ «Bin-Рент», ТОВ «Інвест Альфа Газ», НВП Хартрон-Аркос ЛТД, Представництво «ЮніфармДнк.», ТОВ «Чистий Світ-К», ТОВ «Фьюіл Трейд», ЗАТ «Фармація-2000», ТОВ «Фарма Старт», ЗАТ «СЬОГОДНІ МУЛЬТИМЕДІЯ», ВАТ «Сумське АТП-15955», ПП «Спецтехсервіс», СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД», ПП «Норд Сіц», ТОВ НВП «МАДЕК», Представництво «Лундбек Експорт А/С», ТОВ «Логіка Фреш», ДП «Кюне і Нагель», ТОВ «КОЛОС ЛТД», ТОВ «Торговий дім ЕЛІТ», ЗАТ Фірма «Делькар», ТОВ «Делін Девелопмент», ФОП-ОСОБА_6, ТОВ «Бровафарма», ТОВ «Бакс», ДП «Альфа Лаваль Україна», Представництво «Алкон Фармасьютікалс ЛТД», ТОВ «Алкон Україна», ТОВ «Легранд Україна», ТОВ «Моньє», ТОВ «ДеснаАС», ТОВ «Український автомобільний холдинг», ТОВ «Парексел Україна», ОСОБА_11, Корпорація «Артеріум», ЗАТ «СК «АХА Страхування», ТОВ «АІС-Кременчук», ІП «АІС-Полтава», ІП «АІС-Дніпропетровськ», ПІІ «Автоінвестстрой-Брок», ПІІ «AT Автоінвестстрой-Запоріжжя», ІП «АІС-Харків», ТОВ «Арістон Термо Україна», Представництво «АЛУМА ЧС, с.р.о», ПП «АВТ Вектор», ЧПО «Вюрн Україна», СФ ТОВ «Грона», ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна», ТОВ «ГлаксоСмитКлайн Хелскер Юкрейн Т.О.В», ПП «Енергобудмонтаж», Зеніт-КФ Філіал № 2, ТОВ «Фірма Контакт», ТОВ «Легранд Україна», ТОВ «Медком МП Україна», ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес», ТОВ «Український автомобільний холдинг», ТОВ «Компанія Май», ТОВ «Компанія «Хімпром», ТОВ «Теплотех», ТОВ «Украгрозапчастина», ТОВ «ТЦД «Цифрал», ТОВ «МІРОПЛАСТ», ТОВ «Рентал Центр Україна», ТОВ «Сіггал-Агро», ТОВ «ОЮФ Едельвейс», ТОВ «Гейдельберг друкарські машини Україна», ТОВ «Хохланд Україна», ТОВ «Рост Агро», ТОВ «Агрофірма Пісчанська», ТОВ «Інспекторат Україна», ТОВ ВКФ «ТНС» ЛТД, ВАТ «Канівський маслосирзавод», ТОВ «Белоцерківський механічний завод», ТОВ «Еліт Одеса», ВАТ «Миронівський хлібопродукт», ТОВ ВКП «Форпост», ВАТ «Вімм-Білль-Данн Україна», Представництво «Евро Лайфкер ЛТД», ПФ «Колін», ТОВ «Антекс», ПП «Промсвязьсервіс», ТОВ «ЕвроДнепр», АПК Юпитер ЧСП, ТОВ «Супермаркет запчастин Автек», ТОВ «Фірма «Антарес», ПАТ II «Виробнича компанія Еко-Фрідж», ТОВ «Конарк Інтелмед», ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський», Представництво «Евро ЛАйфкер ЛТД», ТОВ «Елме Мессер Україна», ТОВ «Фірма «Дісна», ТОВ «ДЖАМА», ПП «Науково-виробниче підприємство «Квант», ДП «Краснопільське лісове господарство», ТОВ ВКФ «Кондитероптторг», ЗАТ «ТД ИРБИС», ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_9, ТОВ «Мастер-Пак», ТОВ «Велтон.Телеком», ТОВ НВП «Екосфера», ТОВ «АСАТ», ТОВ «Інверт», ТОВ «Аеро-Експрес», ТОВ «Біонорика», ВАТ «Полтавакондитер», ТОВ «Євраліс Семене Україна», ТОВ «OK Дарниця», ТОВ «Золотонішська АГЗ «Златон», ТОВ «Стел», ЗАТ «Рууккі Україна», КП «ЗЗБВ-1», ТОВ «Сямтеп-сервіс», ПП «Ліон-Центр», ТОВ «Торговий дім Крето», ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія», ТОВ «Інвестиційна компанія Петрус-Алко», ТОВ «Віва Дистрибуція», ТОВ «Зодіак», ТОВ «Ергопак», ПП «АБ плюс», ТОВ «ТММ Експрес», ТОВ «Транском», ВАТ «Піреус Банк МКБ», ТОВ «Креммегасервіс», ТОВ '«Монсанто Україна», ТОВ «Автотранс Україна», ТОВ «Алерс-Україна», ТОВ «Алюпласт-Україна», ТОВ «Астрос-Україна», ТОВ «Атраком», ТОВ «Торговий дім «Весма», Представництво «Гудйеар Данлоп Таерс Польска», ДП «Інтергласт» фірми «Гласт ГМБХ», ТОВ «ПростоФінанс», ДП «Тарлетт УА», ТОВ «Тіккуріла», ТОВ «Укртехтрейд», ТОВ «ХіПП Україна», ТОВ «ГК «Елотек», AT «Ядран Гал енський Лабораторій д.д.», AT «Телерадіокомпанія «SIMON», ТОВ «Лаккі», ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна», ТОВ НВП «Газтехніка», ТОВ «ВЕРНА», ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «БСХ Побутова Техніка», ПП «Полісан», ЧП «Стандарт», ДП «Спринтер», ТОВ «Оптімус», ЗАТ «Новий Стиль», ТОВ «Мерефянська скляна компанія», ВАТ «Форез», ТОВ «Факторіал», ЗАТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «ШЛЯХ», ТОВ «Агрокомплекс Юпитер», ТОВ «Ютам-Харків», ТОВ «ХАСК», ВАТ «Харківський авто технічний завод», ТОВ НПП «Укргазгеоавтоматика», AT «Актавіс», Представництво «Берлін-Хемі», ТОВ «Марс Україна», ТОВ «Серв'є Україна», ПП «Сумитрансекспедиция», ПП «Українська національна Лотерея», ТОВ «Хенкель Україна, ТОВ», ТОВ «Фірма «Лакс», ТОВ «Негрус Агро», Компанія «Ранбаксі», ТОВ «ТіссенКрупп Елевейтор Україна», ДП «Сумітек Україна», ТОВ «Украгроком», ВАТ «Укргідроенерго», ТОВ «Пластхім», ТОВ «Компрессоре Інтернешнл», ТОВ «Констракш Машинері», ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_12, ПП «ВК і К», ТОВ «АТ-Інжинірінг», ВАТ «АІТ», ТОВ «Імпорт-Офіс», ТОВ «Юридична компанія «Лекс-Консалтінг», ТОВ СП «Вітмарн-Україна», ПП «Дельта Медікел», ТОВ «Євро Лізинг», ТОВ «Лореаль Україна», ТОВ «Спец торг Трак», КФ ТОВ II «Цепелін Україна ТОВ», ТОВ «Укрлогістика», ТОВ «Гепард», ТОВ «Петрол Груп», ТОВ «Континент Нафто Трейд», ТОВ «Сервісна компанія «Формула», ЗАТ «Псьол», Фірма «ТЕС», ТОВ НВП «Апісипекс» та підтверджується відповідними реєстрами заправок (надавалися суду першої інстанції).

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

З акту перевірки також вбачається, що податковим органом за її результатами встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 13 241, 00 грн. та валових витрат з податку на прибуток у розмірі 90 954, 00 грн. по операціям з придбання послуг від ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» не пов'язаних із господарською діяльністю позивача.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що позивачем під час перевірки надано податковому органу договір, укладений між ТОВ «ПРОМХІМТЕХНОЛОГІЯ» (Орендодавець) та ТОВ «ТНК-Транс» (Орендар) про оренду нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: 03680, м. Київ, вул. Виборзька, 103, другий поверх з складеними документами до нього та договір про охорону приміщення, розташованого за адресою: 03680, м. Київ, вул. Виборзька, 103, третій поверх з складеними документами до нього, що в свою чергу, на його думку, не дає можливості довести зв'язок понесених витрат та задекларованого податкового кредиту з ПДВ по отриманню послуг останнього.

Водночас, суду позивачем в підтвердження своєї позиції надано договір про надання послуг від 01 травня 2011 року № 855Х, укладений між ТОВ «ТНК-Транс» (Замовник) та ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» (Виконавець), за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням ЗАМОВНИКА, надавати послуги по охороні офісних приміщень (м. Київ, вул. Виборзька, 103, 3-й поверх) з усім майном, що там знаходиться включно, згідно переліку затвердженого Сторонами (Додаток № 1), а ЗАМОВНИК приймає надані йому послуги та оплачує їх вартість у порядку і на умовах» визначених даним Договором та Додатками до нього. Окрім цього, також ЗАМОВНИК передає ВИКОНАВЦЮ Об'єкт під охорону за Актом обстеження та прийому-передачі Об'єкта під охорону. У затвердженій Сторонами формі Акту обстеження та прийому-передачі Об'єкта під охорону зазначаються: адреса Об'єкта, перелік майна, розташованого на Об'єкті, який підлягає охороні, план-схема Об'єкта охорони, технічний етап Об'єкта охорони, а також засобів охорони та гасіння пожежі. Усі Акти приймання-передачі Об'єкта під охорону, складені Сторонами на виконання цього Договору, являються його невід'ємною частиною.

На виконання вказаного договору позивачем надано копії: додаткової угоди та додатків до вказаного договору, актів здачі-прийняття здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні.

Одночасно, позивачем надано суду договір оренди нежитлових приміщень від 01.09.2011 року № 010911, укладений між ТОВ «ПРОМХІМТЕХНОЛОГІЯ» (Орендодавець) та ТОВ «ТНК-Транс» (Орендар), умови якого не суперечать відомостям, викладеними в акті перевірки.

У той же час, з листа ТОВ «Промхімтехнологія» від 11.12.2012 року № 252/14 з додатками до нього (копії планів по поверхам приміщення літ. «А» та літ. «В» за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 103), вбачається, що вказане приміщення складається з двох з'єднаних між собою споруд, у зв'язку з чим офісні приміщення позивача технологічно були розташовані на другому поверсі однієї споруди та одночасно на третьому поверсі іншої споруди. Вказаний факт також підтверджується планами споруд та фотографіями, наданими суду.

За вказаних обставин, суд погоджується з доводами ТОВ «РН-КАРТ» щодо здійснення ним діяльності в приміщеннях офісу на 3 поверсі та щодо зв'язку витрат по його охороні з господарською діяльності позивача.

Судом також під час розгляду вказаної справи встановлено, що позивачем було укладено наступні договори:

- договір поставки від 11 лютого 2010 року № 320-1-0210, укладений між ТОВ «ТНК-Транс» (Покупець) та ТОВ «Вімпей» (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов'язується на умовах даного Договору передавати у власність Покупця товари та/або надавати послуги на АЗС з використанням пластикових старт-карт, а Покупець зобов'язується приймати у власність товари/послуги та повністю оплачувати їхню вартість на умовах даного Договору. Перелік АЗС узгоджується сторонами у Додатку № 1 до цього Договору і може змінюватися Постачальником залежно від його технічних можливостей здійснювати відпуск (поставку) товарів на АЗС з використанням старт-карт. Постачальник зобов'язаний письмово повідомляти покупця про зміни в Додатку № 1, які мають бути оформлені додатковою угодою до Договору підписаною уповноваженими представниками Сторін.

На виконання вказаного договору позивачем надано копії: додатків до вказаного договору, податкову накладну від 30.06.2010 року № 0000204 та видаткову накладну від 30.06.2010 року № ВМ 0000038.

- договір поставки від 01 березня 2010 року № 339-1-0310, укладений між ТОВ «ТНК-Транс» (Покупець) та ТОВ «Біо-Актив» (Постачальник), за умовами якого ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується на умовах даного Договору передавати у власність ПОКУПЦЯ товари та/або надавати послуги на АЗС з використанням пластикових смарт-карт, а ПОКУПЕЦЬ зобов'язується приймати у власність Товари/послуги та повністю оплачувати їхню вартість на умовах даного Договору. Перелік АЗС узгоджується Сторонами у Додатку №1 до цього Договору і може змінюватися ПОСТАЧАЛЬНИКОМ залежно від його технічних можливостей здійснювати відпуск (поставку) Товарів на АЗС з використанням смарт-карт. ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язаний письмово терміново повідомляти ПОКУПЦЯ про зміни в Додатку №1, які мають бути оформлені додатковою угодою до Договору, підписаною уповноваженими представниками Сторін.

На виконання вказаного договору позивачем надано копії: додатків до вказаного договору, податкові накладні від 29.06.2010 року № 136, від 25.06.2010 року № 135, від 23.06.2010 року № 133, від 22.06.2010 року № 130, від 11.06.2010 року № 85.

Суми ПДВ зазначені у вказаних вище податкових накладних, позивачем були включені до складу податкового кредиту за червень 2010 року.

При цьому, судом з акту перевірки встановлено, що відповідачем за результатами перевірки вказаних вище документів встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки надані для перевірки податкові накладні є такими, що оформлені з порушеннями. Зокрема, у податковій накладні, виписаній ТОВ «Вімпей», від 30.06.2010 року № 0000204 у рядку «підпис і прізвище особи, яка склала податку накладну» відсутнє прізвище посадової особи, яка її склала та у податкових накладних, виписаних ПП «Біо-Актив» від 29.06.2010 року № 136, від 25.06.2010 року № 135, від 23.06.2010 року № 133, від 22.06.2010 року № 130, від 11.06.2010 року № 85 у рядку «підпис і прізвище особи, яка склала податку накладну» значиться прізвище ОСОБА_13, а підпис належить іншій особі.

Втім, судом не беруться вказані твердження, з огляду на наступне.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 p. № 53/5 ідентифікація виконавця рукописного тексту здійснюється за результатами почеркознавчої експертизи. Проводити почеркознавчу експертизу мають право тільки судові експерти, яки отримали кваліфікацію відповідно до Закону України «Про судову експертизу» та Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 9 серпня 2005 р. № 86/5.

При цьому, в акті перевірки позивача відсутня будь-яка інформація відносно того, які відомості стали підставою для таких висновків, так само, як і відсутні відповідні пояснення ОСОБА_13, щодо підписання ним зазначених вище податкових накладних, та проведення почеркознавчої експертизи.

Таким чином, складення податковим органом висновку щодо невідповідності підпису ОСОБА_13, на податкових накладних № 136 від 29.06.2010 р., № 135 від 25.06.2010 р., № 133 від 23.06.2010 р., № 130 від 22.06.2010 р. та № 85 від 11.06.2010 р. та визнання вказаних накладних такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України та ґрунтуються на припущеннях податкового органу.

Водночас, суд звертає увагу, що позивачем надано суду податкові накладні № 136 від 29.06.2010, № 135 від 25.06.2010, № 133 від 23.06.2010, № 130 від 22.06.2010 та № 85 від 11.06.2010 виписані ПП «Біо-Актив», які підписані ОСОБА_14, а не ОСОБА_13

Судом також береться до уваги той факт, що з наданої суду податкової накладної від 30.06.2010 року № 0000204, виписаної ТОВ «Вімпей» вбачається її підписання ОСОБА_15

Доказів відсутності повноважень у вказаних осіб на підписання первинних документів відповідачем суду не надано, а суми відображені в них не оспорювалися.

Суд також зазначає, що відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) ( в редакції на момент спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Державна податкова адміністрація розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програмне забезпечення з відкритим кодом для ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді і забезпечує його безоплатне розповсюдження (включаючи зміни і доповнення) шляхом надання можливості для копіювання такого програмного забезпечення як через Інтернет, так і шляхом запису на носії інформації платника за його запитом. Зведені результати обліку, що відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, підлягають документальній невиїзній перевірці (камеральній). За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання, що податковим органом обставини включення вказаних вище податкових накладних до реєстру отриманих податкових накладних у документальному або електронному вигляді не перевірялися, а висновок про їх неналежне оформлення зроблено лише з посиланням на відсутність у них підпису та невідповідність його особі, що їх склала, за відсутністю належних доказів.

При цьому, суд звертає увагу, що податковим органом реальність договорів укладених між позивачем та ПП «Біо-Актив», «Вімпей» під сумнів не ставилось, що в свою чергу свідчить про правомірність їх укладання та складання на їх виконання первинних документів.

Таким чином, вказане вище свідчить про правомірність віднесення ТОВ «РН-КАРТ» до податкового кредиту в червні 2010 року сум ПДВ у розмірі за податковими накладними № 136 від 29.06.2010, № 135 від 25.06.2010, № 133 від 23.06.2010, № 130 від 22.06.2010 та № 85 від 11.06.2010 виписаними ПП «Біо-Актив» та від 30.06.2010 року № 0000204, виписаної ТОВ «Вімпей».

При цьому, судом з метою з'ясування обставин фінансово-господарської діяльності позивача судом у судове засідання викликалися для дачі пояснень, як свідки директори ДП «Укрпетролеум-Конотоп» ТОВ «Укрпетролеум», ПП «Біо-Актив» та ТОВ «Агентство безпеки КУБ» та ФОП ОСОБА_4, втім їх неприбуття до суду, за наявності зазначених вище первинних документів та доказів, не спростовує реальність укладених договорів та чинність податкових накладних.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договорів поставки та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Виходячи зі змісту статей 109-113 Податкового Кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0004144120 та № 0004154120 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків та прийнятого рішення не надав жодних доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146, 00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-КАРТ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 10 серпня 2012 року № 0004144120 та № 0004154120.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-КАРТ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146, 00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень, 00 гривень).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.05.2014 р.