Ухвала

від 17.09.2014 по справі 2а-14932/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14932/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Борисюк Л.П., Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря: Пакіж О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РН-КАРТ» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «РН-КАРТ» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004144120 та №0004154120 від 10.08.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2014 року вимоги адміністративного позову задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТНК-Транс» (в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-Транс» на належного Товариство з обмеженою відповідальністю «РН-КАРТ») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 24 липня 2012 року № 727/41-20/32489155 (далі по тексту - Акт перевірки).

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)», із змінами та доповненнями та ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на суму загальну суму 228 476, 00 грн.,

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями, що діяли на момент здійснення господарських операцій), пп.192.1.1 п.192.1 та п.192.3 ст.192, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, що діяли па момент здійснення господарських операцій) та ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого: занижено податку на додану вартість всього у сумі 213 291, 00 грн.

10 серпня 2012 року на підставі вказаного вище акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

- № 0004144120, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями, що діяли на момент здійснення господарських операцій), пп.192.1.1 п.192.1 та п.192.3 ст.192, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями, що діяли па момент здійснення господарських операцій) ТОВ «ТНК-Транс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 231 073, 00 грн., де 213 291, 00 грн. - основний платіж, 17 782, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- № 0004154120, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97)», із змінами та доповненнями та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI ТОВ «ТНК-Транс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 242 000, 00 грн., де 228 476, 00 грн. основний платіж, 13 524, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність наданих первинних документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договорів укладених між позивачем та його контрагентами та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, спірні податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом внаслідок взаємовідносин позивача з контрагентами ДП «Укрпетролеум-Конотоп» ТОВ «Укрпетролеум», ФОП ОСОБА_2, ПП «Біо-Актив» та ТОВ «Агентство безпеки КУБ».

Податковим органом занижено позивачу суму податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ДП «Укрпетролеум-Конотоп» ТОВ «Укрпетролеум», з підстав укладення нікчемних правочинів між ними.

Позивачем в підтвердження права на формування податкового кредиту та права на формування валових витрат позивачем надано договір поставки № 434-1-1010 від 21 жовтня 2010 року, укладений між ТОВ «ТНК-Транс» (Покупець) та ДП «Укрпетролеум-Конотоп» ТОВ «Укрпетролеум» (Постачальник).

За умовами вказаного договору Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товари та/або надавати послуги на АЗС з використанням пластикових старт-карт, а Покупець зобов'язується приймати у власність товари/послуги та повністю оплачувати їхню вартість на умовах даного Договору.

Договір поставки № 227-1-0709 від 20 липня 2009 року, укладений між ТОВ «ТНК-Транс» (Покупець) та ФОП ОСОБА_2 (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупець товари та/або надавати послуги на АЗС з використанням пластикових смарт-карт, а Покупець зобов'язується приймати у власність Товари/послуги та повністю оплачувати їхню вартість на умовах даного Договору.

На виконання вказаних договорів позивачем надано первинні документи, які містяться в матеріалах справи, а саме: додаткові угоди та додатки до договорів, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що контрагенти позивача, ФОП ОСОБА_2 та ДП «Укрпетролеум -Конотоп» ТОВ «Укрпетролеум» у періоді, який перевірявся, були зареєстровані у встановленому законом порядку, в тому числі і як платники ПДВ, володіли у повному обсязі правосуб'єктністю.

Крім того, визначальною ознакою господарської діяльності ТОВ «ТНК-Транс» є факт подальшої реалізації клієнтам компанії за допомогою смарт-карт (у бензобак конкретного автомобіля клієнта) без здійснення перевезення за товарно-транспортними накладними, що підтверджується договорами з клієнтами та відповідними реєстрами заправок.

Щодо правовідносин з контрагентами ТОВ «Агентство безпеки «КУБ», ТОВ «Вімпей» та ТОВ «Біо-Актив», колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Між ТОВ «ТНК-Транс» (Замовник) та ТОВ «Агентство безпеки «КУБ» (Виконавець) укладено договір від 01 травня 2011 року № 855Х про надання послуг, за умовами якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника, надавати послуги по охороні офісних приміщень (м. Київ, вул. Виборзька, 103, 3-й поверх) з усім майном, що там знаходиться включно, згідно переліку затвердженого Сторонами (Додаток № 1), а Замовник приймає надані йому послуги та оплачує їх вартість у порядку і на умовах визначених даним Договором та Додатками до нього.

На виконання вказаного договору позивачем надано копії: додаткової угоди та додатків до вказаного договору, актів здачі-прийняття здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні.

Крім того, позивачем надано суду договір оренди нежитлових приміщень від 01.09.2011 року № 010911, укладений між ТОВ «ПРОМХІМТЕХНОЛОГІЯ» (Орендодавець) та ТОВ «ТНК-Транс» (Орендар), умови якого не суперечать відомостям, викладеними в акті перевірки.

У той же час, з листа ТОВ «Промхімтехнологія» від 11.12.2012 року № 252/14 з додатками до нього (копії планів по поверхам приміщення літ. «А» та літ. «В» за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 103), вбачається, що вказане приміщення складається з двох з'єднаних між собою споруд, у зв'язку з чим офісні приміщення позивача технологічно були розташовані на другому поверсі однієї споруди та одночасно на третьому поверсі іншої споруди. Вказаний факт також підтверджується планами споруд та фотографіями, наданими суду першої інстанції.

Тобто, здійснення діяльності позивачем в приміщеннях офісу на 3 поверсі та витрати по його охороні з господарською діяльності позивача підтверджується вищезазначеним.

Між ТОВ «ТНК-Транс» (Покупець) та ТОВ «Вімпей» (Постачальник) укладено договір поставки від 11 лютого 2010 року № 320-1-0210, за умовами якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товари та/або надавати послуги на АЗС з використанням пластикових старт-карт, а Покупець зобов'язується приймати у власність товари/послуги та повністю оплачувати їхню вартість на умовах даного Договору. Перелік АЗС узгоджується сторонами у Додатку № 1 до цього Договору і може змінюватися Постачальником залежно від його технічних можливостей здійснювати відпуск (поставку) товарів на АЗС з використанням старт-карт. Постачальник зобов'язаний письмово повідомляти покупця про зміни в Додатку № 1, які мають бути оформлені додатковою угодою до Договору підписаною уповноваженими представниками Сторін.

На виконання вказаного договору позивачем надано копії: додатків до вказаного договору, податкову накладну від 30.06.2010 року № 0000204 та видаткову накладну від 30.06.2010 року № ВМ 0000038.

Між ТОВ «ТНК-Транс» (Покупець) та ТОВ «Біо-Актив» (Постачальник) укладено договір поставки від 01 березня 2010 року № 339-1-0310, за умовами якого Постачальник зобов'язується на умовах даного Договору передавати у власність Покупця товари та/або надавати послуги на АЗС з використанням пластикових смарт-карт, а Покупець зобов'язується приймати у власність Товари/послуги та повністю оплачувати їхню вартість на умовах даного Договору. Перелік АЗС узгоджується Сторонами у Додатку №1 до цього Договору і може змінюватися Постачальником залежно від його технічних можливостей здійснювати відпуск (поставку) Товарів на АЗС з використанням смарт-карт. Постачальник зобов'язаний письмово терміново повідомляти Покупця про зміни в Додатку №1, які мають бути оформлені додатковою угодою до Договору, підписаною уповноваженими представниками Сторін.

На виконання вказаного договору позивачем надано копії: додатків до вказаного договору, податкові накладні від 29.06.2010 року № 136, від 25.06.2010 року № 135, від 23.06.2010 року № 133, від 22.06.2010 року № 130, від 11.06.2010 року № 85.

Суми ПДВ зазначені у вказаних вище податкових накладних, позивачем були включені до складу податкового кредиту за червень 2010 року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори укладені між останнім та його контрагентом, мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, якщо контрагенти платника податків по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним, в зв'язку з чим, для визнання правочинів недійсними, їх недійсність має бути встановлена в судовому порядку.

Але, відповідач для визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в Акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України проходить до висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Суд першої інстанції підчас виготовлення рішення допустив описку в мотивувальній частині, а саме зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню, хоча як свідчить зміст постанови та її резолютивна частина податкові повідомлення-рішення від 10.08.2012 року № 0004144120 та № 0004154120 мають бути скасовані.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2014 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: Л.П. Борисюк

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Борисюк Л.П.

Желтобрюх І.Л.