Постанова

від 26.06.2014 по справі 826/4630/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2014 року 15 год. 42 хв. № 826/4630/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УМС - БОТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14 лютого 2014 року № 0001142208, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УМС - БОТ» (далі - позивач, ТОВ «УМС - БОТ») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2014 року № 0001142208.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача про порушення підприємством податкового законодавства при включенні до складу витрат, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами є помилковими та жодним чином не підтвердженими. За наведених обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств, протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти позову заперечував, надавши 21.05.2014р. через канцелярію суду письмові заперечення без номера та дати. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на протиправність включення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2012 року 1940884 грн., які не підтверджуються даними бухгалтерського рахунку 90 «Собівартість реалізації» за 4 квартал 2012р.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

19.05.2014р. в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що у період з 09.12.2013р. по 24.01.2014р. на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «УМС - БОТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складно Акт від 31.01.2014р. № 34/1-22-08-30782441 (далі по тексту - Акт перевірки).

За наслідками проведення зазначеної перевірки в частині перевірки повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів (обов'язкових платежів), неподаткових доходів, встановлених законодавством, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, за результатами вивчення договорів купівлі - продажу товарів, договорів надання послуг, платіжних доручень, журналів - ордерів по рахункам 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 37 «Розрахунки з річними дебіторами», по рахункам 9 класу «Витрати діяльності», встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 05.1. Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 4 квартал 2012 року в сумі 1940884 грн.

Так, відповідно до поданої декларації за 2012 рік було задекларовано собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2012 рік в сумі 25762409 грн., а за результатами діяльності за 3 квартали 2012 року товариством було задекларовано собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 21244670 грн. Тобто собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2012 року збільшилась на 4517739 грн.

Однак, відповідно до даних бухгалтерського рахунку 90 «Собівартість реалізації» за 4 квартал 2012 року складає 2576855 грн., що на 1940884 грн. менше показника, зазначеного у податковій декларації.

З огляду на викладене, працівники податкового органу дійшли висновку про порушення суб'єктом господарювання вимог п. 138.3 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суми витрати в сумі 1940884 грн. не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Допущення такого порушення призвело до заниження товариством податку на прибуток за 2012 рік в загальній сумі 407585 грн.

14.02.2014р. ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акту перевірки від 31.01.2014р. № 34/1-22-08-30782441 прийняла спірне податкове повідомлення - рішення (форми «Р») № 0001142208, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, за порушення вимог п. 138.3 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, збільшила ТОВ «УМС - БОТ» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 509483,00 грн., в тому числі за основним платежем - 407586,00 грн. та 101897,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням платник податків звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У той же час, згідно з визначенням бухгалтерського обліку, закріпленому у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-ХІV), це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

В статті 9 названого Закону закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV).

Аналізуючи наведені вище положення чинних нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що підставою для внесення інформації про здійснювані суб'єктом господарської діяльності операції як до бухгалтерського, так і до податкового обліку є первинні документи, оформлені належним чином.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дані бухгалтерського обліку не підпадають під визначення первинних документів, що за відсутності в Акті перевірки інформації про те, якими саме первинними документами не підтверджено розмір витрат у сумі 1 940 884 грн., які враховані при обчислені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, свідчить про помилковість висновку податкового органу про заниження суб'єктом господарювання податку на прибуток за 2012 рік в загальній сумі 407586,00 грн.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушення наведеної правової норми, відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів на підтвердження викладеного у Акті перевірки порушення, а саме що відповідно до даних бухгалтерського рахунку 90 «Собівартість реалізації» за 4 квартал 2012 року складає саме 2576855,00 грн., у той час як позивачем під час розгляду справи надано регістри бухгалтерського обліку по 90 рахунку за 1-4 квартали 2012 року, в яких за 4 квартал 2012 року містить інформація про обороти за період у розмірі 4517739,10 грн., що відповідає інформації, викладеній у податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.02.2014р. №0001142208.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 487, 20 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМС - БОТ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14 лютого 2014 року № 0001142208.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМС - БОТ» (місцезнаходження: 01028, м. Київ, вул. Писаржевського, буд. 8, код 30782441) 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова