Ухвала

від 07.08.2014 по справі 826/4630/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4630/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

07 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УМС-БОТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 14 лютого 2014 року № 0001142208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 09.12.2013р. по 24.01.2014р. ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «УМС - БОТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 31.01.2014р. № 34/1-22-08-30782441 (далі по тексту - акт перевірки), в якому за наслідками проведення зазначеної перевірки в частині перевірки повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів (обов'язкових платежів), неподаткових доходів, встановлених законодавством, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, за результатами вивчення договорів купівлі - продажу товарів, договорів надання послуг, платіжних доручень, журналів - ордерів по рахунках 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 37 «Розрахунки з річними дебіторами», по рахункам 9 класу «Витрати діяльності» встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 05.1. Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 4 квартал 2012 року в сумі 1940884 грн.

Контролюючим органом встановлено, що відповідно до поданої декларації за 2012 рік позивачем було задекларовано собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2012 рік в сумі 25762409 грн., а за результатами діяльності за 3 квартали 2012 року товариством було задекларовано собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 21244670 грн. Тобто собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2012 року збільшилась на 4517739 грн.

Однак, відповідно до даних бухгалтерського рахунку 90 «Собівартість реалізації» за 4 квартал 2012 року складає 2576855 грн., що на 1940884 грн. менше показника, зазначеного у податковій декларації.

У зв'язку з цим працівники податкового органу дійшли висновку про порушення суб'єктом господарювання вимог п. 138.3 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати в сумі 1940884 грн. не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що призвело, виходячи з позиції контролюючого органу, до заниження товариством податку на прибуток за 2012 рік в загальній сумі 407585 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 14.02.2014р. було прийняте податкове повідомлення - рішення (форми «Р») № 0001142208, яким згідно з п. 54.3 ст. 54, абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, за порушення вимог п. 138.3 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, збільшено ТОВ «УМС - БОТ» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 509483,00 грн., в тому числі за основним платежем - 407586,00 грн. та 101897,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову та скасовуючи спірне рішення відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що дані бухгалтерського обліку не підпадають під визначення первинних документів, що за відсутності в Акті перевірки інформації про те, якими саме первинними документами не підтверджено розмір витрат у сумі 1 940 884 грн., які враховані при обчислені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, свідчить про помилковість висновку податкового органу про заниження суб'єктом господарювання податку на прибуток за 2012 рік в загальній сумі 407586,00 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2014 року № 0001142208 було винесене відповідачем у зв'язку з встановленням за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «УМС - БОТ» невідповідності даних бухгалтерського обліку позивача по даних бухгалтерського рахунку 90 «Собівартість реалізації» за 4 квартал 2012 року показникам податкової декларації ТОВ «УМС - БОТ» за 2012 рік, що призвело до заниження товариством податку на прибуток за 2012 рік на суму 407 585 грн.

Згідно норми п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно із розділом III Податкового кодексу України.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Для визначення правомірності формування платником податків податкових зобов'язань з податку на прибуток необхідним є перевірка первинних документів, на підставі яких підконтрольним суб'єктом здійснено віднесення витрат господарської діяльності до валових.

Такими первинними документами можуть бути документи, що у звичайній діловій практиці супроводжують господарські операції певного роду, а саме: платіжні документи, видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, документи, що підтверджують переміщення, зберігання товару, надання послуг тощо.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Нормами Податкового кодексу визначено підстави і порядок проведення податкових перевірок, а так само порядок надання платниками податків документів для перевірки та порядок оформлення результатів відповідних перевірок.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платникам и податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 484 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І Порядку передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до пункту 6 розділу II Порядку факти виявлених порушень податкового, валютною та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано податковим органом, посадовими особами відповідача під час проведення перевірки позивача не досліджувалися первинні документи на підтвердження понесених витрат за результатами господарської діяльності підприємства у 2012 році, оскільки в акті перевірки не зазначено, які саме витрати та за які періоди не підтверджені первинними документами, натомість за основу взято лише дані бухгалтерського обліку позивача без дослідження відповідних первинних документів.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про непідтвердження розміру витрат у сумі 1 940 884 грн., які враховані при обчислені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та заниження суб'єктом господарювання податку на прибуток за 2012 рік в загальній сумі 407586,00 грн. ґрунтується на припущеннях та не підтверджений доказами.

Вказаний висновок спростовується і регістрами бухгалтерського обліку по 90 рахунку за 1-4 квартали 2012 року, наданими позивачем, в яких за 4 квартал 2012 року містить інформація про обороти за період у розмірі 4517739,10 грн., що відповідає інформації, викладеній у податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік.

Таким чином, спірне податкове повідомлення рішення відповідача від 14 лютого 2014 року № 0001142208 не може вважатися таким, що винесене законно та обґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не підтверджують правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.