Рішення

від 25.06.2014 по справі 908/1707/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/40/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2014 Справа № 908/1707/14

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Бердянського міського району електричних мереж (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. 12 грудня, 25, ідентифікаційний код 00130926)

до відповідача: Приватного підприємства "Фірма Амадіс" (69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40, кімн. 405, ідентифікаційний код 30076812)

про стягнення заборгованості в сумі 18 672, 99 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Довгорук І.С., юрисконсульт, довіреність № 49 від 31.12.2013р.

від відповідача: не з'явився

ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Бердянського МРЕМ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПП "Фірма Амадіс" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 925 від 12.06.2007р. в сумі 18 672, 99 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 22.05.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві (а.с.3-7), та обґрунтовані ст. 12, 54-57 ГПК України, ст. 2, 20, 193, 275-277 ГК України, ст. 264, 526, 527, 530, 549, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", п.п. 6.6, 6.11, 10.2.2 постанови НКРЕ України "Про затвердження Правил користування електричною енергією" № 28 від 31.07.1996р. та умовами договору № 925 від 12.06.2007р.

Ухвалою від 23.05.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1707/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 11.06.2014р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 11.06.2014р. розгляд справи відкладений на 25.06.2014р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 25.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 27.06.2014р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 25.06.2014р. представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 925 від 12.06.2007р. в сумі 18 672, 99 грн., а саме: 15 927, 63 грн. основного боргу за період з серпня 2013р. по вересень 2013р., 1 033, 80 грн. пені, 295, 40 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 1 416, 16 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що між ним та ПП "Фірма Амадіс" був укладений договір про постачання електричної енергії № 925 від 12.06.2007р., на виконання умов якого позивач у серпні-вересні 2013р. продав відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок на загальну суму 17 527, 63 грн.

Проте, відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за даним договором та оплатив лише частину отриманих послуг на суму 1 600, 00 грн.

Таким чином, за вказаний період неоплаченою залишилась спожита відповідачем активна електроенергія на суму 15 927, 63 грн.

У зв'язку із простроченням оплати за поставлену активну електричну енергію відповідачу нараховано пеню, 3 % річних та втрати від інфляції грошових коштів.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 19.06.2014р. № 18863542, станом на 19.06.2014р. Приватне підприємство "Фірма Амадіс" знаходиться за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, буд. 40, кімн. 405.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/1707/14.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 23.05.2014р. про порушення провадження у справі та копія ухвали від 11.06.2014р. про відкладення розгляд справи, які направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулись до суду з відміткою пошти: "За зазначеною адресою не проживає".

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (Постачальник електричної енергії) та ПП "Фірма Амадіс" (Споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 925 від 12.06.2007р. (із змінами, внесеними додатковими угодами від 02.01.2009р., 02.07.2012р., 03.09.2013р.), відповідно до умов якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 "Точки продажу електричної енергії споживачу" (розділ 1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, під час виконання умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Постачальник електричної енергії зобов'язується:

2.2.1 Виконувати умови цього Договору.

2.2.2 Постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу");

- згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 3 "Категорії надійності електропостачання струмоприймачів споживача";

- із дотриманням на межі балансової належності граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

- із забезпеченням отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності, визначеної у п.6 додатку № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 2.3 Договору визначено, що Споживач зобов'язується:

2.3.1 Виконувати умови цього Договору.

2.3.2 Дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору.

2.3.3 Забезпечувати дотримання на межі балансової належності граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

2.3.4 Оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатка № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п. 7.1 Договору, облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником електричної енергії розрахунково згідно з вимогами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та ПКЕЕ.

За умовами пункту п. 1 Додатку № 4 до Договору, розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника електричної енергії, вказаний в п.10 Договору.

За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника електричної енергії.

Згідно пункту 5 Додатку № 4 до Договору, Споживач не пізніше 14-00 годин 2-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою:

- "Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" за формою Додатка № 5.1;

- "Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу" за формою Додатка № 5.5" (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу).

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу.

За приписами пункту 10 Додатку № 4 до Договору, рахунки або платіжні вимоги-доручення направляються Постачальником електричної енергії Споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику Споживача під розписку у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника електричної енергії журналі.

При направленні рахунка або платіжної вимоги-доручення Споживачу нарочним Постачальника електричної енергії Споживач зобов'язаний під розпис на супровідному листі прийняти рахунок або платіжну вимогу - доручення.

Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 10 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається:

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);

- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі;

- при направленні нарочним - дата вручення Споживачу (п. 11 Додатку № 4 до Договору).

У період з серпня 2013р. по вересень 2013р. відповідачем спожиту активну електричну енергію на загальну суму 17 527, 63 грн., що підтверджується актами про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію (а.с. 45,48).

На оплату зазначених актів відповідачу були виставлені рахунки на загальну суму 17 527, 63 грн. (а.с. 46, 49).

По даним рахункам відповідачем здійснено часткову оплату на загальну суму 1 600, 00 грн., а саме: 24.07.2013р. на суму 700, 00 грн. та 19.08.2013р. на суму 900, 00 грн., що підтверджено банківськими виписками (а.с. 47, 50).

Таким чином, станом на час розгляду справи, заборгованість за спожиту активну електричну енергію відповідача перед позивачем за договором про постачання електричної енергії № 925 від 12.06.2007р. становить 15 927, 63 грн.

Доказів сплати цього боргу відповідачем суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про постачання електричної енергії № 925 від 12.06.2007р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами пункту 11 Додатку № 4 до договору про постачання електричної енергії № 925 від 12.06.2007р. сторони встановили обов'язок відповідача розрахуватись за електричну енергію не пізніше 10 операційних днів з дня отримання від позивача рахунка або платіжної вимоги-доручення.

При цьому визначено, що датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення є:

при їх направленні рекомендованим листом - дата фінансового чеку поштового відділення (з урахуванням поштового обігу);

при їх врученні Споживачу під розпис в журналі - дата зазначена в ньому;

при їх направленні нарочним - дата вручення.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 925 від 12.06.2007р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Рахунки за спожиту активну електроенергію за період серпень - вересень 2013р. на загальну суму 17 527, 63 грн. оформлені позивачем відповідно до умов договору про постачання електричної енергії № 925 від 12.06.2007р. і вважаються погодженими сторонами.

Тому вказані рахунки є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ПП "Фірма Амадіс" грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за спожиту активну електроенергію в розмірі 15 927, 63 грн. за договором про постачання електричної енергії № 925 від 12.06.2007р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 1 033, 80 грн. пені, 295, 40 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 1 416, 16 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В підпункті 4.2.1 договору № 925 від 12.06.2007р. сторони визначили, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію") та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка № 6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії") Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 7 764, 33 грн. за період з 18.09.2013р. по 18.03.2014р. (182 дні прострочки) пеня складає 503, 30 грн.;

від суми боргу 8 163, 30 грн. за період з 16.10.2013р. по 15.04.2014р. (182 дні прострочки) пеня складає 529, 16 грн.

Таким чином, правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 1 032, 46 грн. У зв'язку із чим у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 1, 34 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором про постачання електричної енергії № 925 від 17.06.2007р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 295, 40 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с. 13) в цій частині є вірним.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 416, 16 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Суд приймає до уваги, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем (а.с.14), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 7 764, 33 грн. за період з жовтня 2014р. по травень 2014р. (індекс інфляції 111, 6816) втрати від інфляції грошових коштів склали 907, 00 грн.;

від суми боргу 8 163, 30 грн. за період з листопада 2103р. по травень 2014р. (індекс інфляції 111, 2366) втрати від інфляції грошових коштів склали 917, 28 грн.

Згідно розрахунку суду загальна сума втрат від інфляції грошових коштів склала 1 824, 28 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє позов в цій частині в розмірі 1 416, 16 грн., тобто в межах позовних вимог.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма Амадіс" (69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40, кімн. 405, ідентифікаційний код 30076812) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Бердянського міського району електричних мереж (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пр-т. 12 грудня, п/р зі спеціальним режимом використання № 260333141415, в Філії ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, ідентифікаційний код 00130926) 15 927 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 63 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма Амадіс" (69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40, кімн. 405, ідентифікаційний код 30076812) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Бердянського міського району електричних мереж (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пр-т. 12 грудня, п/р № 26000420439 в ПАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, ідентифікаційний код 00130926) 1 032 (одну тисячу тридцять дві) грн. 46 коп. пені, 1 416 (одну тисячу чотириста шістнадцять) грн. 16 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 40 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

4. В частині стягнення 1 (одна) грн. 34 коп. пені в задоволенні позову відмовити.

5. Повне рішення складено 27.06.2014р.

Суддя В.М. Соловйов