Рішення

від 24.06.2014 по справі 907/418/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.06.2014 Справа № 907/418/14

За позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, смт. Міжгір'я

до Приватне підприємство „Ренко", м. Ужгород

про стягнення суми 16 765 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди,

Суддя господарського суду -Кривка В.П.

представники:

Позивача - ОСОБА_2, адвокат;

Відповідача - Пономаренко А.П., директор;

СУТЬ СПОРУ : Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, смт. Міжгір'я заявлено позов до Приватного підприємства „Ренко", м. Ужгород про стягнення суми 16 765 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди.

У судових засіданнях 14.05.2014 року, 22.05.2014 року та 19.06.2014 року судом оголошувались перерви за клопотанням сторін відповідно до ст. 77 ГПК України для представлення сторонами додаткових пояснень та матеріалів у підтвердження своїх вимог та заперечень по суті спору.

Позовні вимоги було мотивовано тим, що згідно договорів заявок на перевезення вантажу укладених між Приватним підприємством „Ренко" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 04.04.2012 року, 24.05.2012 року, 19.06.2012 року та 16.10.2012 року позивачем було надано транспортні засоби для перевезення вантажу та доставлено вантажі у пункт призначення в обумовлений відповідачем термін та за його вказівкою, а також своєчасно передано оригінали документів, що підтверджують факт виконання перевезення, проте своїх зобовязань щодо проведення оплати за надані транспортні послуги останній не провів. При цьому стверджує, що неодноразово впродовж тривалого часу звертався до представника відповідача щодо погашення боргу, однак такий постійно уникає зустрічей та спілкування. Зважаючи на це, покликаючись на умови договорів заявок та закону просив суд стягнути з відповідача на його користь 14 900 грн. основного боргу, 993, 46 грн. штрафних санкцій - пені, 779,82 грн. 3% річних, 91,34 інфляційних нарахувань, 10 000 грн. моральної шкоди та покласти на відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. та судові витрати.

У ході судового розгляду, з огляду на часткову оплату та проведене зарахування, позивач та його представник в порядку ст. 22 ГПК України позовні вимоги уточнили та зменшили і просять суд стягнути з відповідача за надані послуги з перевезення вантажів згідно договорів заявок від 04.04.2012 року, 24.05.2012 року та 16.10.2012 року суму 12 178,31 грн. в тому числі як основний борг так і проведені заявником нарахування пені, 3% річних та інфляційні нарахування за прострочення виконання грошових зобовязань (подані розрахунки в матеріалах справи), а також 10 000 грн. моральної шкоди та покласти на відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. і судові витрати, про що подали відповідні письмові заяви (а.с. 95-96, 151-155). За таких обставин суд розглядає зменшені (уточнені) позовні вимоги.

Під час розгляду справи позивач та уповноважений представник зменшені (уточнені) позовні вимоги підтримали та наполягали на вирішенні спору по суті за наявними у справі матеріалами з урахуванням додаткових пояснень по суті спору та наданих документів (а.с. 74-86, 118-142, 156-183). Зокрема вказали, що за заявками відповідача позивачем було здійснено понад 20 перевезень, проте ПП „Ренко" свої зобов'язання щодо проведення їх оплати проводило вкрай не систематично, не в повному обсязі та з порушенням зазначення призначення платежів - проведення оплати конкретних виставлених рахунків за надані послуги з перевезення. Згідно даних позивача з урахуванням усіх здійснених перевезень за укладеними з відповідачем договорами заявками неоплаченими є виконані п/п договори заявки: від 04.04.2012 року на суму 3 600 грн., від 24.05.2012 року на суму - 4 000 грн. та частково від 16.10.2012 року на суму 3 200 грн. При цьому стверджують, що після виконання договорів заявок та передання вантажу обумовленому замовникові, позивач відразу в кожному випадку, в тому числі по спірним договорам заявкам, нарочно передавав відповідачу узгоджені без жодних зауважень з боку вантажоотримувача товарно - транспортні накладні, а також для підписання акти виконаних робіт та рахунки про оплату наданих транспортних послуг, тощо. Після з'ясування про належне виконання зобовязань з перевезення та відсутності зауважень вантажоотримувача щодо наданих послуг, ПП „Ренко" повертало узгоджений ним акти виконаних робіт позивачу. Водночас у спростування доводів відповідача щодо не виконання позивачем договору заявки від 16.10.2012 року та неподання узгодженої вантажоодержувачем товарно-транспортної накладної, а також для підписання акту виконаних робіт та рахунку про оплату наданих транспортних послуг, подав суду надані на адвокатські запити представника позивача - письмові повідомлення вантажоотримувача з доданням підтверджуючих документів, згідно яких ТОВ „Шаян" інформує, що саме на виконання договору №9/10 на транспортно - експедиторське обслуговування, укладеного з ПП „Ренко", згідно заявки товариства із залученням зазначеного ПП „Ренко" перевізника (водій ОСОБА_4 автомобіль ДАФ НОМЕР_1 - працівник позивача) було доставлено обумовлений вантаж в пункт призначення (товарно-транспортна накладна №23200 від 16.10.2012 року). При цьому ТОВ „Шаян" повідомляє, що всі спірні перевезення в т.ч. від 16.10.2012 року оплачені в обумовленому договором порядку, згідно виконаних перевізником товарно-транспортних накладних, поданих та узгоджених (підпис, відтиск печатки) самим експедитором (а.с. 74-86, 119-123).

Відповідач та його уповноважений представник проти позову заперечили в повному обсязі з підстав зазначених у письмових поясненнях на позов (а.с. 57-73, 97-117, 149 -130). Зокрема стверджують, що за документальними даними відповідача (які наявні після звільнення попереднього керівника ) оплату за спірні перевезення згідно договорів заявок від 04.04.2012 року, 24.05.2012 року ними було проведено, однак з помилковим зазначенням призначення платежу (помилково вказано інші рахунки-фактури), наявність правовідносин з позивачем з виконання договору заявки від 16.10.2012 року взагалі заперечує та стверджує про відсутність жодного відношення до вказаної господарської операції, з огляду на відсутність усієї відповідної документації у правовідносинах з позивачем (а.с. 57-60).

У ході судового розгляду судом неодноразово забезпечувались процесуальні права сторін на врегулювання спору в позасудовому порядку та проведення розгорнутої звірки взаєморозрахунків, проте сторонами такої домовленості досягнуто не було, звірки взаєморозрахунків не проведено, в тому числі на вимогу суду (а.с. 147-148), тому суд вирішує спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважений представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.04.2012 року, 24.05.2012 року та 16.10.2012 року між сторонами у спорі було укладено договори - заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а.с. 19-20), за умовами якого експедитор (відповідач) надає вантаж та оплачує його перевезення за обумовленими маршрутами, а перевізник (позивач) - власними транспортними засобами (а.с. 122-123) перевозить та доставляє вантаж в пункт призначення в обумовлений сторонами строк. Вартість перевезення згідно договорів заявок: від 04.04.2012 року складає 3 600 грн., від 24.05.2012 року - 4 000 грн., від 16.10.2012 року - 3 600 грн.

Відповідно до зазначених Договорів оплата за перевезення проводиться експедитором, шляхом банківського переказу протягом 10 днів після отримання оригіналів документів, що підтверджують факт виконання перевезення (в т.ч. рахунок, податкова, акти виконаних робіт та ТТН ).

Свої зобов'язання по вказаним договорам заявкам позивач виконав, надавши послуги з перевезення, що підтверджується узгодженими в установленому порядку вантажоодержувачем товарно-транспортними накладними №МКМК0041513 від 04.04.2012 року, №АБ-00008386 від 24.05.2012 року, №АБ-00023200 від 16.10.2012 року, податковими накладними, узгодженими відповідачем актами виконаних робіт від 06.04.2012 року, від 25.05.2012 року та виставленими до оплати рахунками-фактурами №06/04 від 06.04.2012 року на суму 3 600 грн., №25/05 від 25.05.2012 року на суму 4000 грн. та №17/10 від 17.10.2012 року на суму 3 600 грн. (а.с. 19-28). Крім цього в підтвердження повного виконання своїх зобовязань за вищевказаними договорами заявками та надання експедитору узгоджених вантажоодержувачем товарно-транспортних накладних, а також для підписання актів виконаних робіт та рахунків про оплату наданих транспортних послуг, тощо по усім спірним договорам заявкам , позивачем подано суду - надані на адвокатські запити його представника - письмові повідомлення вантажоотримувача №328 від 22.05.2014 року, №347 від 30.05.2014 року з доданням підтверджуючих документів, згідно яких ТОВ „Шаян" інформує, що саме на виконання договору №9/10 на транспортно - експедиторське обслуговування від 01.10.2010 року, укладеного з ПП „Ренко", згідно заявки товариства із залученням зазначеного ПП „Ренко" перевізника (саме транспортних засобів позивача, а.с. 122-123) було доставлено обумовлені в заявках вантажі в пункт призначення. При цьому ТОВ „Шаян" повідомляє, що всі спірні перевезення в т.ч. від 16.10.2012 року оплачені в обумовленому договором порядку, згідно поданих та узгоджених (підпис, відтиск печатки) експедитором виконаних перевізником товарно-транспортних накладних (а.с. 74-86, 119-123). Як вбачається з розділу 5 договору №9/10 на транспортно - експедиторське обслуговування від 01.10.2010 року, укладеного ПП „Ренко" з ТОВ „Шаян" підставою для проведення розрахунків є тільки належним чином виконаний та оформлений супровідний документ - товарно-транспортна накладна , яка, в даному випадку, могла бути отримана експедитором тільки після надання перевізником транспортних послуг виконаних належним чином (а.с. 75-77). Вказані обставини у ході судового розгляду відповідачем в установленому порядку не спростовано та незаперечно. За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про виконання ним своїх зобовязань та умов договору за спірними договорами заявками, в т.ч. щодо своєчасного передання відповідачу документів, що підтверджують факт виконання перевезення.

За даними позивача, які відповідачем також в установленому порядку не спростовані, в тому числі з урахуванням усіх здійснених перевезень за договорами заявками укладених з ПП „Ренко" (розгорнутий розрахунок, а.с. 175-176 ) у відповідача наявна заборгованість за надані послуги з перевезення згідно договорів заявок: від 04.04.2012 року у сумі 3 600 грн., від 24.05.2012 року - 4 000 грн. та від 16.10.2012 року частково - 3 200 грн., тобто загалом на 10 800 грн.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться. Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 4 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини справи, виходячи з наявних у справі доказів, висловлених та зазначених правових позицій сторін по суті спору, нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги належним чином доведені матеріалами справи, обумовлені положеннями ст.ст. 526, 909 ЦК України, ст. 193 ГК України, тому порушене право позивача підлягає захисту судом, шляхом стягнення з відповідача суми 10 800 грн. за надані послуги з перевезення вантажів.

Заперечення відповідача у зазначеній частині, викладені в письмових поясненнях на позов не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеним, вказаним нормативним врегулюванням спірних правовідносин, наявними у справі матеріалами, при цьому суд бере до уваги, що такі в установленому порядку не підтверджені належними і допустимими доказами (в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази проведення оплати саме за спірні перевезення ).

Крім цього, покликаючись на положення ст. 625 ЦК України заявник провів нарахування і вимагає застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання за грошових зобов'язань в сумі 570,74 грн. - три відсотки річних та 82,40 грн. інфляційних нарахувань. (розгорнутий розрахунок а.с. 29-32, 154).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання розраховані невірно, без урахування умов договорів заявок щодо строку настання грошових зобовязань (сторонами у Договорах заявках визначено строком оплати відповідачем отриманих послуг впродовж 10 днів з дня отримання оригіналів документів про їх надання), тому здійснивши перерахунок суд дійшов висновку, що до задоволення підлягають суми 559,83 грн . - 3% річних, та 74,91 грн. У задоволенні решти вимог у зазначеній частині слід відмовити.

Поряд з цим, виходячи з заявленого періоду нарахування, вимоги позивача про стягнення з відповідача 725,07 грн. пені (розгорнутий розрахунок, а.с. 29-32, 154) до задоволення не підлягають, оскільки такі розраховані позивачем не вірно. Згідно приписів ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За таких обставин у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити.

Не підлягають до задоволення і вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової та не пов'язана із розміром цього відшкодування і полягає вона (моральна шкода) у приниженні честі, гідності та ділової репутації юридичної особи.

Згідно положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. N 4 з наступними змінами і доповненнями "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також дії, спрямовані на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Тобто доказами, які суд може вважати належними і допустимими, у відповідності до вимог ст.ст. 33 - 34 ГПК України, що підтверджували б право позивача на відшкодування моральної шкоди можуть бути докази в підтвердження факту приниження честі, гідності та ділової репутації, а не докази, що підтверджують факт завданих йому збитків, оскільки позивачем не доказано факту приниження його честі, гідності та ділової репутації належними і допустимими доказами, тому його вимоги про стягнення з відповідача 10 000 грн. моральної шкоди суд визнає такими, що необґрунтовано та безпідставно заявлені.

Водночас, матеріалами справи доведено вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат на послуги правового характеру, що підтверджено договором про надання правової допомоги адвокатом від 23.03.2014 року (а.с. 38), оглянутим судом свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю, розрахунком вартості послуг (а.с.124), доказами про їх оплату в розмірі 5 000 грн., що також підтверджено приватним підприємцем у ході судового розгляду (розрахункова квитанція від 25.03. 2014 року, а.с. 37, 54).

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, і складають 942,32 грн. судового збору та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2 136 грн. (розраховано із заявленої ціни позову).

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 36, 43, 44, 58, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ренко" (88018, Закарпатська обл., м. Ужгород, юр. адреса: вул. Сільвая, 5/23, фактична адреса: вул. Ф.Тихого, 11/106, код 34676403) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму 11 434 (Одинадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 74 коп. а також суму 942 (дев'ятсот сорок дві) грн. 32 коп. судового збору та 2 136 (Дві тисячі сто тридцять шість) грн . витрат на оплату послуг адвоката.

3. У задоволенні решти суми позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2014 року.

Суддя В.Кривка